м. Вінниця
26 березня 2021 р. Справа № 120/1453/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити діїї
До Вінницького окружного адміністративного суду вернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 9 від 05.10.2020 щодо відмови у підтвердженні пільгового стажу ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підтвердити період роботи з 01.12.1992 по 23.08.2004, як такого, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити йому пенсію за зарахувавши як пільговий стаж роботи майстром будівельних робіт в Літинській МПМК-35 у період з 01.12.1992 по 23.08.2004.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, або вислузі років від 05.10.2020 відмовлено у підтвердженні періоду роботи позивача з 01.12.1992 по 23.08.2004, оскільки професія за якою він працював та грошові одиниці в період з грудня 1992 по січень 1997, з вересня 1997 по червень 2003 не зазначена, відсутні дані про проведення атестації робочих місць, дані про заробітну плату. Вважаючи вказане рішення необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного пенсійного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відзиву. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази.
У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених вимог. Зазначає, що позивачем була подана заява про підтвердження пільгового стажу роботи, документи за періоди роботи з 01.12.1992 по 23.08.2004.
За наслідками розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, у відповідності з п. 10 Порядку, Комісія прийняла рішення, про відмову в підтвердження періоду роботи з 01.12.1992 по 23.08.2004, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відсутні дані про атестацію робочого місця та відсутні відомості про заробітну плату грудня 1992 по січень 1997, з вересня 1997 по червень 2003.
Таким чином, відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Відповідач також вказав, що позивач просить нарахувати та виплати пенсію. Разом з тим, позивач заяви про призначення пенсії до органів ПФУ не подавав, а тому відсутній спір щодо призначення та виплати пенсії. Пенсійна справа не формувалась і відмова в призначені пенсії відсутня.
Тобто питання призначення пенсії не розглядалось і рішення пенсійним оргном не приймалось.
Позивач, не погоджується з такими діями відповідача та вважає рішення протиправним, тому звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1
- 01.12.1992 прийнятий майстром-будівельником в Літинську МПМК-35;
- 24.06.1999 Літинська МКПМ-35 преіменована в ТОВ « Літинагробуд»;
-23.08.2004 звільнений з посади майстра-будівельника у зв'язку з банкрутством.
В матеріалах справи міститься Архівна довідка № 01-19/492 від 13.08.2020 видана Об'єднаним трудовим архівом Літинського району Вінницької області, в якій вказано, що документи по атестації робочих місць по МПМК-35 на зберігання не надходили. Згідно наказу директора № 136 від 15.10.1992 в МПМК-35було створено комісію для проведення атестації, затверджено організаційні заходи по проведенню атестації згідно додатку. Додаток відсутній. Матеріали по затвердженню результатів вказаної комісії відсутні, за 1993-1997 документів пов'язаних з атестацією робочих місць немає.
Згідно з архівною довідкою Об'єднаного трудового архіву Літинського району Вінницької області №01-19/490 від 13.08.2020, на підставі рішення Вінницької обласної ради народних депутатів № 32 від 21.01.1986 Літинська міжгосподарська передвижна механізована колона реорганізована в Літинську міжгосподарську передвижну механізовану колону № 35 (ПМК-35). Рішенням колективу та згідно розпорядження Літинської райдержадміністрації № 166 від 23.06.1999 ПМК-35 реорганізовано в ТОВ «Літинагробуд». Вподальшому постановою Господарського суду Вінницької області № 23.06.2004 ТОВ «Літинагробуд» визнано банкрутом і ліквідовано, як юридичну особу.
В матеріалах справи містяться архівні довідки Об'єднаного трудового архіву Літинського району Вінницької області від 13.08.2020 № 01-19/491 про заробітну плату позивача за періоди: грудень 1992 - січень 1997, вересень 1997 - червень 2003. Професія та грошові одиниці не вказані.
09.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №9 від 05.10.2020 відмовлено в підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1992 по 23.08.2004, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскільки первинними архівними документами не підтверджується робота за пільговою професією, відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць, крім того відсутні дані про заробітну плату лютого по серпень 1997.
Вважаючи вказане рішення необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного пенсійного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII від 05.11.1991 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.
Згідно із статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
-особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
-особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.1992.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 №442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731, регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Порядок №383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2) (п.3 Порядку №383).
В силу п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України24 листопада 2006 р. за № 1231/13105 (далі - Порядок №18-1) визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Так, в силу п.3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (п.6 Порядку №18-1).
Згідно з п.11 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, а саме записів трудової книжки ОСОБА_1 01.12.1992 прийнятий майстром-будівельником в Літинську МПМК-35 а 23.08.2004 звільнений з посади майстра-будівельника у зв'язку з банкрутством.
Однією із основних умов, наявність якої дає право працівнику на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є результати атестації робочих місць.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 набрала чинності 22.08.1992.
Таким чином, в періоди роботи особи після 21.08.1992 обов'язковою умовою призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стала наявність проведеної атестації робочого місця за умовами праці.
До 21.08.1992 призначення пенсій за віком на пільгових умовах не залежало від того чи була проведена атестація робочого місця за Списком №2.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, яким визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 статті 114 цього Закону встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Порядок та процедура призначення пенсій, передбачених Законом № 1788-ХІІ регламентується положеннями Закону № 1058-IV.
Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах було передбачено такими Списками № 2:
- Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах".
Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну, пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" , пунктом "б" "Інженерно-технічні працівники" розділу XXIX "Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій" передбачено посаду - "майстри (десятники) і виконроби".
- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року.
В свою чергу у вказаному вище списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах міститься розділ XXVII. "Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов".
З огляду на встановлені обставини, суд зауважує, що відповідач при розгляді заяви позивача про підтвердження стажу роботи від 09.09.2020 неповністю дослідив подані документи та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1992 по 23.08.2004, не врахувавши при цьому, що Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну, пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" , пунктом "б" "Інженерно-технічні працівники" розділу XXIX "Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій" передбачено посаду - "майстри (десятники) і виконроби", а у Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року до Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах міститься розділ XXVII. "Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов".
Таким чином, професія (посада) позивача, за якою він працював у спірний період, відноситься до Списку № 2 чинними на період роботи позивача.
Щодо аргументів відповідача, викладених у спірному рішенні, про відсутність даних про атестацію робочого місця позивача, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а.
Так, у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 9 від 05.10.2020 "Про результати розгляду заяви" ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Визначаючись щодо позовних вимог щодо призначення пенсії за віком на віком пільгових умовах, суд вказує про наступне.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Так, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1 якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п.1.6 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
В силу п. 1.7. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3) (п.4.1 Порядку №22-1).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено факту звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення пенсії, відтак у суду відсутні підстави для задоволення даної вимоги у спосіб про який просить позивач.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення від 05.10.2020 №9 "Про результати розгляду заяви" ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню судом. Разом з тим, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за потрібне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 "Про підтвердження стажу роботи" від 09.09.2020 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач просить стягнути судовий збір в сумі 926,53 грн. шляхом перерахування цієї суми на його картковий рахунок за доданими реквізитами.
Слід наголосити, що порушене позивачем питання щодо визначення порядку повернення суми коштів сплаченого судового збору, лежить поза межами компетенції суду.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року затверджено "Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Відповідно до пункту 2 цього Порядку визначено, що він (Порядок) визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Пункт 3 Порядку говорить, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Також, положення цього порядку визначають, що повернення судового збору здійснюється за ухвалою відповідного суду, в той час, як заяву про повернення коштів має бути подано особисто заявником (платником) до відповідного органу казначейської служби, як в свою чергу, в межах визначених повноважень, здійснює перерахунок коштів, у встановленому порядку.
З огляду на вищенаведене, питання щодо визначення порядку (напрямку) зарахування коштів судового збору встановлене "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" та віднесене до компетенції органів казначейської служби, а тому заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню повернення судового збору у визначеній позивачем сумі 926,53 грн. з урахуванням комісії, оскільки остання не є складовою судових витрат.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Відтак, судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають частковому відшкодуванню в сумі 605 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області №9 від 05.10.2020 щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1992 року по 23.08.2004 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2020 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 грн. (шістсот п'ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення в повному обсязі складено: 26.03.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна