про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/2403/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області (вул. В.Нестерчука, б. 19, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400)
про: скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області (далі - відповідач) про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету відповідача № 329 від 14.12.1982 року за нею закріплено право постійного користування земельною ділянкою розміром 0,03 га по АДРЕСА_2 ; рішенням виконавчого комітету відповідача № 167 від 19.06.1984 року за нею закріплено право постійного користування земельною ділянкою площею 250 кв.м.; рішенням Калинівської міської ради 8 сесії 23 скликання від 27.12.1999 року позивачеві передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 548 кв.м. для обслуговування житлового будинку за госпбудівлею по АДРЕСА_2 . З огляду на зазначене, на переконання позивача, остання має право на приватизацію цих земельних ділянок. Водночас, відповідач рішенням № 562 від 26.09.2001 року затвердив схему розподілу землекористування, чим порушено право позивача на приватизацію земельної ділянки. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 495/2176/17 (провадження № 11-245апп18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що рішенням відповідача порушено його майнові (речові) права - право володіння майном (земельною ділянкою).
У відповідності до вимог ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 3 ст. 26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
Ст. 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Суд звертає увагу, що позивач звернулась до адміністративного суду за захистом свого майнового права - права на земельну ділянку.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З наведеного вбачається, що спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного майнового права позивача.
Варто відзначити, що Верховний Суд України в судових рішеннях від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14 та від 09.12.2014 року у справі № 21-308а14 із посиланням на положення ст. 2 та 5 Земельного кодексу України зазначив, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками є вільним у виборі суб'єкта щодо надання земельної ділянки. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.
Висновок Верховного Суду України, викладений у наведених постановах, фактично зводиться до того, що органи місцевого самоврядування у відносинах розпорядження землями комунальної власності є суб'єктами цивільного права і не здійснюють у цих правовідносинах владних управлінських функцій.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15 та від 04.04.2018 року у справі № 676/3596/16-а, вказавши, що згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі. З огляду на суб'єктний склад сторін саме по даній справі, позивачеві необхідно звернутись за захистом свого майнового права у порядку цивільного судочинства.
Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та ст. 2, 4, 19, 170, 248, 256, 262, 293, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області про скасування рішення.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна