м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/228/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо пониження у пенсійній справі величини одного року страхового стажу до 1% і коефіцієнту страхового стажу до 0,41500;
- зобов'язати відновити величину оцінки одного року страхового стажу до 1, 35% і коефіцієнту страхового стажу до 0,56025, які були установлені при виході на пенсію в 2006 році.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому здійснено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнту страхового стажу із величини оцінки одного року страхового стажу 1% замість 1,35%. На думку позивача, такі дії є протиправними, оскільки при призначенні пенсії йому визначено коефіцієнти 1, 35% і 0,56025, а відтак, саме такі мають бути застосовані .
За таких обставин, вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою від 08.02.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в порядку статті 263 КАС України.
11.03.2021 р. надійшов відзив поданий "представником Головного управління ПФУ у Вінницькій області Тетяною Вербицькою", однак такий не приймається до уваги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.
Відтак підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Отже, законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представництво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, органу державної влади у судовій справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто в порядку самопредставництва, або ж через представника.
Таким чином, самопредставництво органу державної влади в адміністративній справі може здійснюватись лише особами, коло яких визначено у ч. 3 ст. 55 КАС України.
Водночас в силу положень ст.ст. 131-1, 131-2, абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка від імені органу державної влади подає (підписує) заяву, клопотання, скаргу, мають бути підтверджені належними документами, наприклад статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) або відомостями про займану посаду.
Відповідна правова позиція наведена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 480/1886/19.
До відзиву відповідача не надано документів, які б підтверджували повноваження Т.Вербицької на здійснення самопредставництва чи представництва відповідного органу державної влади.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що від імені відповідача відзив подано (підписано) особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак, доводи викладені в ньому не беруться судом до уваги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно протоколу №143650 від 14.02.2007 р. призначено з 04.12.2006 р. пенсію за віком згідно Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням коефіцієнту страхового стажу до 0,41500.
В подальшому, розпорядженням управління ОСОБА_1 з 01.10.2017 р. здійснено перерахунок пенсії за віком і застосовано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 % та 0,41500.
Не погоджуючись із такими діями та вважаючи, що має застосовуватись більший коефіцієнт, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( далі - Закон№1058-ІV) визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим пенсія підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, яку позивач вважає порушеною, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Натомість жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 р. перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача зменшився. Навпаки, розмір пенсії збільшився, а тому звуження обсягу його прав і свобод не відбулось.
Зважаючи на вищенаведене, суд не погоджується з позицією позивача,, що п. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV не відповідає ст. 22 Конституції України. Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними.
Посилання позивача на зворотну дію в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 та у зв'язку із цим порушення ст. 58 Конституції України суд також відхиляє.
Так, Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% та коефіцієнту 0,41500 здійснено з 01.10.2017р., тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, що виключає зворотну дію закону в часі.
Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.
Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС у справі 822/3781/17 від 05.02.2020 р.
Окремо суд вказує й на те, що коефіцієнт стажу із урахуванням кратності 1, 35% і 0,56025, застосований згідно розпорядження пенсійного органу з 01.11.2009 р., а не з дати призначення, як вказує позивач. При цьому, при призначенні пенсії лише визначено коефіцієнт стажу 0,41500.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% і 0,41500, відповідач діяв правомірно, відповідно, позов не підлягає задоволенню.
За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач при наданні оскаржуваної відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення сформовано : 29.03.2021 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна