м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/4506/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (далі - ТУ ДСА у Вінницькій області, управління, відповідач) із позовом, яким просила:
- визнати неправомірними дії щодо відмови виконати наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 27 травня 2020 року №72- К "Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 " та зобов'язати відповідача виконати зазначений наказ;
- зобов'язати здійснити перерахунок та провести виплату суддівської винагороди з 10 травня 2020 року по 26 червня 2020 року , компенсацію за невикористану відпустку , вихідну допомогу, що була нарахована позивачу при виході у відставку з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу;
- зобов'язати підготувати оновлену довідку про суддівську винагороду (з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу) станом на 26 червня 2020 року для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці .
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем безпідставно не виконується наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2020 року № 72-к «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 », яким визначено , що стаж роботи на посаді судді складає 30 років. Через не виконання даного наказу, їй нараховано суддівську винагороду в меншому розмірі та видано довідку для виплати довічного грошового утримання без доплати за вислугу років 70%. Такі дії, на думку позивача, є неправомірними, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 04.09.2020 р. відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи.
25.09.2020 р. надійшов відзив, поданий представником ТУ ДСА України в Вінницькій області в Р.Чернецьким, однак такий не приймається виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.
Відтак підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Отже, законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представництво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, органу державної влади у судовій справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто в порядку самопредставництва, або ж через представника.
Таким чином, самопредставництво органу державної влади в адміністративній справі може здійснюватись лише особами, коло яких визначено у ч. 3 ст. 55 КАС України.
Водночас в силу положень ст.ст. 131-1, 131-2, абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка від імені органу державної влади подає (підписує) заяву, клопотання, скаргу, мають бути підтверджені належними документами, наприклад статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) або відомостями про займану посаду.
Відповідна правова позиція наведена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 480/1886/19.
До відзиву відповідача не надано документів, які б підтверджували повноваження Р. Чернецького на здійснення самопредставництва чи представництва відповідного органу державної влади.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що від імені відповідача відзив подано (підписано) особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак, доводи викладені в ньому не беруться судом до уваги.
Ухвалою від 07.10.2020 р. зупинено провадження у справі.
17.02.2021 р. поновлено провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала на посаді судді Козятинського районного суду Вінницької області з 29.12.2001 р.
18.06.2020 р. у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнена з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на підставі рішення Вищої ради правосуддя України від 18.06.2020 року за 1873/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Відповідно до наказу голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 26.06.2020 року № 89-к ОСОБА_1 відрахована зі складу суддів вказаного суду з 26.06.2020 року у зв'язку з виходом у відставку.
Наказом голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2020 року № 72-к «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 » судді ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, як такій, якій стаж роботи якої на посаді судді станом на 10.05.2020 року становить 30 років. Відповідний перерахунок доручалося провести з 10 травня 2020 року.
До даного наказу додано розрахунок стажу роботи для виплати щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 станом на 10.05.2020 року, у якому, в тому числі, вказувалися підстави обрахування стажу для виплати щомісячної доплати за вислугу років:
- 8 років 7 місяців 19 днів роботи державним нотаріусом з 07.04.1981 року по 27.11.1989 року;
- 3 роки роботи членом Вінницької обласної колегії адвокатів за місцем роботи у юридичній консультації Погребищенського району Вінницької області, як стаж роботи на посаді судді відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 24.11.1989 року по 24.11.1992 року;
- 18 років 4 місяці 11 днів роботи на посаді судді з 29.12.2001 року.
Даний наказ ТУ ДСА України у Вінницькій області листом від 11.06.2020 р. за вих. №03-54/1482 повернуто без виконання.
Не погоджуючись із такими діями, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ), «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 року №2509-VIII (далі Закон №2509-VIII).
Відповідно до статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із статтею 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
В свою черугу, абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, визначалось частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII та Указом Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, як видно зі процитованих норм із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 9901/805/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Козятинський міськрайонний суд Вінницької області правомірно зарахував до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стаж роботи у сфері права з 24.11.1989 р. по 24.11.1992 р.тривалістю три роки.
Окремо, суд зазначає й про те, що наказ від 27.05.2020 року № 72-к «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 » був предметом оскарження у Вінницькому окружному адміністративному судді.
Зокрема, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2020 р. у справі №120/4490/20- а , яке набрало законної сили, відмовлено ТУ ДСА у Вінницькій області в задоволенні позову щодо визнання незаконним та скасування наказу від 27.05.2020 року № 72-к «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ».
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно повернуто без виконання наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 27 травня 2020 року №72- К "Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ".
А отже, такі дії є неправомірними , як наслідок, слід зобов'язати відповідача виконати зазначений наказ та здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди з 10 травня 2020 року по 26 червня 2020 року, компенсацію за невикористану відпустку , вихідну допомогу, що була нарахована позивачу при виході у відставку з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу.
Разом з тим, оцінюючи вимоги про зобов'язаня підготувати оновлену довідку про суддівську винагороду (з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу) станом на 26 червня 2020 року для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то суд вказує, що спір у даній справі виник щодо відмови у виконанні наказу про виплату щомісячної доплати, а не стосовно видачі/не видачі довідки, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням є передчасними та такими, що спрямовані на майбутнє, адже відповідний наказ ще не виконано та суддівську винагороду не перераховано.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2 522,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1681, 60 грн. (2/3 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області щодо відмови виконати наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 27 травня 2020 року №72- К "Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області виконати наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 27 травня 2020 року №72- К "Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 10 травня 2020 року по 26 червня 2020 року , компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу, що була нарахована позивачу при виході у відставку з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 454 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (вул. Р. Скалецького, 17, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 26286152).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).
Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (вул. Р. Скалецького, 17, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 26286152).
Повний текст рішення сформовано: 29.03.21 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна