м. Вінниця
24 березня 2021 р. Справа № 120/2575/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом: ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум.
Ухвалою від 05 січня 2021 року встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення суду.
11 лютого 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року з метою розгляду звіту про виконання рішення суду призначено судове засідання.
Від ОСОБА_1 15 лютого 2021 року на адресу суду надійшли заперечення, в яких зазначає, що звіт відповідача є таким, що не відповідає вимогам рішення суду у справі. Вказує, що після набрання рішенням законної сили відповідач і надалі порушує право отримувати нараховану пенсію згідно із чинним законодавством.
17 березня 2021 року від учасників справи надійшли заяви про розгляд віту про виконання рішення суду у письмовому провадженні.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути звіт про виконання судового рішення у порядку письмового провадження. При цьому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Надаючи оцінку звіту про виконання судового рішення, суд виходив з такого.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).
Таким чином, питання встановлення нового строку подання звіту, накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу, вирішується судом за наслідками розгляду поданого суб'єктом владних повноважень звіту щодо повноти виконання останнім рішення суду.
Суд враховує, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (абзац восьмий підпункту 6.3 пункту 6).
Таким чином, розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
У поданому до суду звіті Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначено, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №120/2575/19-а виконано в повному обсязі в частині перерахунку та виплати, а також нарахування суми, що підлягає виплаті в розмірі 82240,98 грн. Що стосується виплати заборгованості, то Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що на момент виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 донарахованих коштів механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі - Порядок 649). Пенсійний фонд України з урахуванням п. 3 Порядку 649 Постановою правління від 26 вересня 2018 року №20-1 затвердив Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - Порядок 20-1), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641. Вказує, що відповідальною особою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 05 грудня 2019 року внесено інформацію згідно з п. 9 Порядку 20-1, що підтверджується скріншотом з інформаційної пошукової системи "Реєстру судових рішень". Крім того, факт внесеної інформації за судовим рішенням на користь ОСОБА_1 , як зазначено у звіті, підтверджується витягом з Реєстру судових рішень, де станом на 11 лютого 2021 року вказане рішення обліковується за №52386.
Також Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що Порядком № 649 внесені зміни до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, зокрема для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 200 млн. Донараховані ОСОБА_1 кошти в сумі 82240,98 грн залишаються невиплаченими, оскільки така заборгованість включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. На переконання боржника, виконання рішення суду у справі №120/2575/19-а у порядку черговості згідно з Порядком № 649 є поважною підставою несвоєчасної виплати платежів, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 не є власністю Головного управління. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Щодо визнання протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Порядку № 649 Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №640/5248/19, то боржник вказує, що 22 липня 2020 року Порядок № 649 був чинний і Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано було ним керуватись. У той же час після 22 липня 2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів, а тому дана обставина не може вважатися такою, що призводить до не виконання судового рішення без поважних причин.
До звіту боржник надав наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 липня 2019 року № 287 "Про відповідальних осіб, які здійснюють облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою", скріншот з інформаційної пошукової системи "Реєстру судових рішень", витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Разом з цим, боржником не надано суду будь-яких доказів того, що вживалися заходи з метою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №120/2575/19-а в частині виплати нарахованої суми, зокрема звернення до Пенсійного фонду України стосовно розгляду можливості виділення коштів на виплату нарахованих стягувачу сум.
Статей 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний прикласти усіх зусиль для виконання судового рішення.
Відповідно до змісту ст. 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд звертає увагу, що здійснення перерахунку і виплата недоплаченої різниці не повинні бути розривні у часі, адже дані поняття відображені у резолютивній частині рішення суду, та стосуються обов'язку відповідача вчинити певні дії.
Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності бюджетного фінансування на виконання рішення у цій справі, починаючи з часу набрання законної сили рішенням у даній справі.
Враховуючи ту обставину, що рішення суду виконано відповідачем частково, на підставі ч. 2 ст. 382 КАС України суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 370, 382 КАС України, -
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для надання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі 120/2575/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії до 31 травня 2021 року.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович