м. Вінниця
02 березня 2021 р. Справа №120/693/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,
представника позивача Герасимчука Олега Олександровича,
представника відповідача Кухрівського Олександра Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" (надалі - ТОВ "Вікітан") звернувся представник Герасимчук О.О. до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, за результатами проведеної фактичної перевірки щодо дотримання ТОВ "Вікітан" вимог податкового законодавства України та законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального податковим органом виявлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", на підставі якого 06 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000583202 про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250000 гривень.
Представник позивача стверджує, що проведення фактичної перевірки відбулося з порушенням вимог податкового законодавства, у зв'язку із чим протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000583202 від 06 лютого 2020 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, представник позивача оскаржив його в судовому порядку.
Ухвалою від 25 лютого 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 24 березня 2020 року.
11 березня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, у відзиві йдеться про те, що підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Крім того, статтею 80 Податкового кодексу України визначено особливості проведення фактичної перевірки. Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 згаданої статті фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У відзиві також зазначено, що в результаті проведеного доперевірочного аналізу баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних та АІС "Податковий блок/Аналітична система"/"Чеки РРО" встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". За результатами проведеної фактичної перевірки підтвердилися факти реалізації TOB "ВІКІТАН" у період з 01 липня 2019 року по 05 липня 2019 року пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". На підставі виявленого порушення контролюючим органом 06 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000583202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250000 гривень. Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
19 березня 2020 року представником позивача та 23 березня 2020 року представником відповідача подано клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України в період з 12 березня по 03 квітня 2020 року на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.
Ухвалою суду від 24 березня 2020 року клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 09 квітня 2020 року.
06 квітня 2020 року представником позивача та 08 квітня 2020 року представником відповідача подані клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України в період з 12 березня по 24 квітня 2020 року на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи задоволено, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на іншу дату.
25 травня 2020 року представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/677/20-а за позовом ТОВ "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 13 січня 2020 року №142 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан".
Крім того, 25 травня 2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзив зазначено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування. У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Крім того, зазначено, що з 18 грудня 2019 року після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу 1 частини 2 статті 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", визначено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
В порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, судом повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 23 червня 2020 року.
17 червня 2020 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких останнім зазначено про те, що посилання представника позивача на недотримання суб'єктом владних повноважень строку надання не менш як два місяці на приведення діяльності товариства у відповідність не мають ніяких правових підстав, адже сфера дії Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" не стосується підакцизної групи товарів.
23 червня 2020 року представником позивача подано клопотання щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, за результатами розгляду якої в ході судового засідання 23 червня 2020 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою таке задовольнив, розгляд справи відкладено на 09 липня 2020 року.
09 липня 2020 року представником відповідача подано заяву щодо розгляду клопотання про зупинення провадження у справі без його участі.
Ухвалою суду від 09 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/677/20-а за позовом ТОВ "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 13 січня 2020 року №142 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан".
12 січня 2021 року представником позивача подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку із тим, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі, відпали.
Ухвалою суду від 16 січня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на 05 лютого 2021 року.
01 лютого 2021 року представником позивача подано до суду заяву, якою повідомив, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу буде визначений після ухвалення судом рішення.
Крім того, 01 лютого 2021 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення щодо позову, у яких останній зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан", виданий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Головне управління ДПС у Вінницькій області встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності господарських операцій, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.
04 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено про те, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
В ході судового засідання, що відбулося 05 лютого 2021 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 16 лютого 2021 року.
У судовому засіданні 16 лютого 2021 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у відповідача докази, що містять інформацію, яка слугувала підставою для проведення фактичної перевірки, у зв'язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні до 02 березня 2021 року.
02 березня 2021 року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про заміну Головного управління ДПС у Вінницькій області його правонаступником в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, за результатом розгляду якого ухвалою суду від 02 березня 2021 року подане клопотання задоволено та замінено відповідача особі Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Крім того, 02 березня 2021 року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області на виконання вимог ухвали від 16 лютого 2021 року надано витребувані докази.
У судовому засіданні 02 березня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Натомість, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
13 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №142 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вул. Залізничної Дивізії, 43, АГЗС з 16 січня 2020 року терміном 10 діб за період з 01 липня 2019 року.
16 січня 2020 року відповідачем видано направлення на проведення фактичної перевірки №73 Осадчуку С.В. та №74 Головеньку В.С .
На підставі вказаного наказу та направлень 16 січня 2020 року службовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "Вікітан", за результатами якої складено акт №7-32/30641728, у якому зафіксовано факт реалізації пального (скрапленого газу) у період з 01 липня 2019 року по 05 липня 2019 року на загальну суму 4017,62 гривні без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Крім того, 17 січня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області складено акт відмови від підпису у направленні на перевірку №33/30641728, а також акт відмови від підписання матеріалів фактичної перевірки №34/30641728.
На підставі акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000583202 від 06 лютого 2020 року про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в розмірі 250000 гривень.
Надаючи правову оцінку податковому рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією а законами України.
Правові засади проведення податкових перевірок визначені Податковим кодексом України (надалі - ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки).
Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Водночас, особливості проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 якої визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, наведеною нормою закріплено обов'язок посадових осіб контролюючого органу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків розписатися у направленні на перевірку скласти акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, який і слугує підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 86.5 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України. При цьому, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При цьому, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови, який є підставою для початку проведення такої перевірки. За результатом проведення такої перевірки складається акт. У разі ж відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта, посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №142 від 13 січня 2020 року підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан", окрім іншого, визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Разом із тим, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Водночас, суд зазначає, що у наказі №142 від 13 січня 2020 року не міститься жодної інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків вимог законодавства у сфері пального, а також відсутні будь-які посилання на фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності операцій, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Окрім того, суд звертає увагу на вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України, якими визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як доказ відмови платника податків від підпису у направленні на перевірку відповідачем надано акт відмови від підпису у направленні на перевірку №33/30641728, який складено посадовими особами Головного управлінням ДПС у Вінницькій області 17 січня 2020 року.
Водночас, вказаний акт не є підставою для початку проведення такої перевірки, оскільки такий складений 17 січня 2020 року, а фактична перевірка проводилась 16 січня 2020 року, а відтак не міг слугувати підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, фактична перевірка ТОВ "Вікітан" призначена за відсутності підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та проведена з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України в частині своєчасності складання акта відмови від підпису у направленні на перевірку, який є підставою для початку проведення такої перевірки.
З приводу тверджень представника позивача про те, що у акті відмови від підпису у направленні на перевірку №33/30641728 не зазначено причин такої відмови, то такі спростовуються приписами абзацу 7 пункту 81.1 статті 81 ПК України, яким не передбачено зазначення у вказаному акті причин такої відмови.
Також не заслуговують на увагу міркування представника позивача щодо відсутності додатків до акта про результати фактичної перевірки №7-32/30641728, на підставі яких контролюючим органом виявлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", адже податковим законодавством не визначено обов'язкового долучення до акта перевірки тих чи інших доказів.
Надаючи оцінку виявленим в ході фактичної перевірки порушенням, суд зважає на таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №481/95-ВР).
Статтею 1 Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідно до яких стаття 15 Закону України №2628-VІІІ викладена в наступній редакції: "роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю".
Положеннями статті 15 Закону №2628-VІІІ передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовано Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року №222-VIII (надалі - Закон №222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону У№222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Частиною 1 статті 8 Закону №222-VIII передбачено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з абзацом 4 пункту 4 частини 1 статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Частиною 2 статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Разом із тим, згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.
Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.
Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.
Отже, аналіз наведених приписів свідчить про те, що з 01 липня 2019 року набрали чинності норми Закону України №481/95-ВР щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним, відповідно до яких роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Судом встановлено, що 25 липня 2019 року ТОВ "Вікітан" отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 02090314201900279) терміном дії до 25 липня 2024 року.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини 1 статті 3, частини 1 статті 8 Закону №222-VIII при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Закон №2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі й до Законів №481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 1 січня 2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 1 липня 2019 року.
Отже, законодавець при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628-VІІІ.
Суд звертає увагу на тому, що вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону №481/95-ВР в частині внесених змін Законом №2628-VІІІ лише 19 червня 2019 року постановою №545 (набрала чинності 1 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року №609, виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.
За наведених обставин суд доходить висновку, що фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 01 липня 2019 року, що є днем набранням чинності нормами Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.
Отже, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади щодо визначення органу ліцензування та, як наслідок, скорочення суб'єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності нормами Закону №2628 щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб'єкта господарювання.
Такі дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу "належного урядування", які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
Окрім наведеного, частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуца та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Зважаючи на викладене, затримка в отриманні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII, оскільки держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був введений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №160/10203/19 та від 01 грудня 2020 року у справі №580/1550/20.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000583202 від 06 лютого 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 3750 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000583202 від 06 лютого 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вікітан" (місцезнаходження: 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Гайсинське шосе, 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30641728)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)
Копію рішення у повному обсязі складено 12.03.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович