29 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9683/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
розглянув матеріали касаційної скарги Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021
у складі колегії суддів: Агрикової О. В. (головуючої), Чорногуза М. Г., Мальченко А. О.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020
у складі судді Бондарчук В. В.
у справі за позовом Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери"
до 1. Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України
2. Держави Україна в особі Київської міської державної адміністрації
про стягнення 307 463,30 грн
01.03.2021 Адвокатське об'єднання "Кравець і партнери" поштовим відправленням звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9683/20.
Одночасно за текстом та у прохальній частині касаційної скарги порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9683/20.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9683/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9683/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Білоус В. В., Васьковський О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9683/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Суд зазначає, що об'єктом оскарження згідно касаційної скарги є рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9683/20, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, яким відмовлено у задоволенні позову Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери" до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Держави Україна в особі Київської міської державної адміністрації про солідарне стягнення 307 463,30 грн реальних збитків, завданих у зв'язку із запровадженням в Україні та місті Києві обмежувальних заходів для боротьби із поширенням коронавірусної хвороби.
Оскільки вказана позовна заява була подана до суду першої інстанції у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 було встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення 307 463,30 грн, що є меншим ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст касаційної скарги звертає увагу, що звертаючись до суду, Адвокатське об'єднання "Кравець і партнери" як підставу для відкриття касаційного провадження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також посилаючись на пункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що в даній касаційній скарзі порушуються питання, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також вказана справа має виняткове значення для скаржника.
В обґрунтування вказаного скаржником зазначено, що у даній касаційній скарзі порушуються питання щодо стягнення збитків у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України та Київською міською державною адміністрацією неправомірних рішень, відтак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково встановлювали факт здійснення господарської діяльності скаржника в період карантинних обмежень, оскільки звернення до суду покликане на відшкодування збитків завданих введенням карантинних обмежень, які рішенням Конституційного Суду України визнанні незаконними.
Розглянувши наведені доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, суд вважає їх необґрунтованими.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/1990/20, від 10.03.2021 у справі № 904/3935/20, від 10.03.2021 у справі № 911/239/20 тощо).
Колегія суддів вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи, отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, а отже й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для скаржника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Розглянувши наведені аргументи, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки доводи скаржника та аналіз судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду" (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 904/1754/20).
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів" (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2021 у справі № 922/3160/19).
Разом з тим, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 916/2438/19, від 22.03.2021 у справі № 918/551/19).
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Проте наявності таких випадків з обставин даної справи не вбачається, а скаржником не наведено та не обґрунтовано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9683/20 за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери" постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9683/20.
З огляду на зазначене, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судом не розглядається.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання "Кравець і партнери" постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9683/20.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Адвокатському об'єднанню "Кравець і партнери".
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський