18 березня 2021 року Справа № 915/1386/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5А; ідентифікаційний код 31319242)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; електронна адреса: 30083966_3102519624@mail.gov.ua; ідентифікаційний код 30083966)
про: стягнення 9 744 902,74 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Іщенко Н.С., адвокат за довіреністю,
від відповідача: Вірченко І.П., адвокат за довіреністю,
Суть спору:
17.11.2020 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-02/43 від 10.01.2020 (з додатками) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 9 015 678,50 грн заборгованості за договором, пені в сумі 384 820,03 грн, 3 % річних у сумі 176 485,50 грн, збитки від інфляції в розмірі 181706,49 грн, що разом становить 9 758 690,06 грн, а також сплаченого судового збору.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017 з додатками та додатковими угодами до нього; Актів виконаних робіт з транспортування теплової енергії (12 шт.); рахунків (12 шт.); листування учасників справи; банківських виписок (5 шт.); заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог (3 шт.); акту звірки взаємних розрахунків; претензії № 1202/32 від 29.04.2020; застосування норм статей 11, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору за період з листопада 2019р. по квітень 2020р. позивач протранспортував теплову енергію вироблену Відповідачем на загальну суму 24 701 349,13 грн, що підтверджується актами виконаних робіт протранспортованої теплової енергії, підписаними представниками позивача і відповідача. На оплату за транспортування теплової енергії позивачем відповідачу були надіслані/надані щомісячні рахунки на оплату, що підтверджено супровідними листами, описами вкладення, рекомендованими повідомленнями та підписами представника відповідача. Проте, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати по Договору не виконував, чим порушив п.3.1.1. та п.5.2. Договору. З нарахованих до оплати 24 701 349,13 грн. Відповідачем сплачено 15 685 670,63 грн, що підтверджується виписками банку та заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог. В результаті таких дій у Відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 9 015 678,50 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками обох сторін. Враховуючи вищевикладене, за період з 26.12.2019р. по 12.11.2020р. по кожному рахунку окремо позивачем нараховано пеню в сумі 384 820,03 грн, 3% річних у сумі 176 485,04 грн, а за період з січня 2020р. по жовтень 2020р. - збитки від інфляції в розмірі 181 706,49 грн, що разом з сумою основного боргу та пені складає 9 758 690,06 грн.
Ухвалою суду від 19.11.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1386/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15 грудня 2020 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
10.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив № 09-01/1950 від 09.12.2020 на позовну заяву, у якому заявник просить суд в задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача викладені у відзиві мотивовані, зокрема, таким:
14.01.2020 НКРЕКП було прийнято постанову №83 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та затверджено тариф на транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» тепловими мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Дана постанова була оприлюднена на офіційному сайті Регулятора 16.01.2020. Новий тариф може застосовуватися лише за умови укладання нових договорів між споживачем та виконавцем комунальної послуги відповідно до положень закону України «Про житлово-комунальні послуги» (роз'яснення НКРЕКП від 27.03.2020). На переконання відповідача, з моменту вступу в силу нового тарифу у споживача є 30 днів на прийняття рішення про укладення нового договору на теплопостачання за новим тарифом, тобто до 15.02.2020 включно повинен діяти старий тариф на теплопостачання, а отже і розрахунок за транспортування теплової енергії мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повинен бути за старим тарифом, оскільки ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не має іншого джерела фінансування. Розрахувавшись за цей період за транспортування, підприємство зазнає збитків, які ніде не передбачені у зв'язку з прогалиною у законодавстві.
Відповідач також наголошує, що на сьогодні тариф на постачання теплової енергії для населення не змінився та залишився на рівні 2019 року. Оскільки більше 80% споживачів - це населення до якого, відповідно до чинного законодавства застосовуються старі тарифи, та відповідно, стара ціна за транспортування. У діючих договорах вартість послуг є істотною умовою, тому до моменту укладення «нових» договорів у разі зростання складових витрат у теплопостачальних підприємств виникатиме різниця в тарифах (невідповідність фактичних витрат на надання комунальних послуг рівню встановлених тарифів). Питання компенсації різниці в тарифах наразі законодавчо не врегульоване. Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звертає увагу суду на те, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та повинні бути врегульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючий тариф, встановлений НКРЕКП є збитковим, що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні залишається непогашеною. Таким чином, за твердженням відповідача, законних підстав та джерел фінансування для розрахунку за транспортування теплової енергії тепловими мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за новим тарифом для ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не передбачено.
Крім того, відповідач зазначає, що в розрахунку пені і 3% річних за договором №1 від 30.01.2017, наданому позивачем допущено ряд помилок. В колонці «період прострочення» зазначено період, а в колонці «кількість днів прострочення» кількість днів, яка зазначена Позивачем не відповідає вказаному періоду. Також вбачаються математичні помилки при підсумуванні.
14.12.2020 до суду від відповідача надійшла заява № 09/01-1043 від 14.12.2020 про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку зі знаходженням представника відповідача на лікарняному.
Ухвалою суду від 15.12.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1386/20 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 19 січня 2021 року о 09:00; зобов'язано позивача у строк до 11.01.2021 надати суду та направити відповідачу окремий обґрунтований розрахунок суми основного боргу, заявленої до стягнення.
14.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання № 09-01/14 від 14.01.2021 про отримання листування у справі на електронну адресу.
16.01.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:
- заява № 108/32/1 від 15.01.2021, з якою позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2021 надано суду окремий обґрунтований розрахунок суми основного боргу.
- відповідь на відзив № 108/32 від 15.01.2021, в якій Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Так, ознайомившись із аргументами відповідача, позивач вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи. Доводи, викладені у відзиві, за твердженням позивача, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості. Заперечень щодо дійсності укладеного договору, факту та кількості протранспортованої теплової енергії, застосованих тарифів, щомісячної вартості послуг транспортування та інших зауважень відповідачем суду не представлено. Крім того, позивач зауважує, що відсутність можливості у відповідача застосовувати ті чи інші тарифи до своїх споживачів жодним чином не впливає на його обов'язок виконувати умови Договору, укладеного з позивачем. Крім того, позивач на сьогоднішній день, знаходиться в такому ж становищі по відношенню до своїх споживачів послуг централізованого опалення/теплопостачання, як і відповідач, і так само знаходиться в скрутному матеріальному становищі, пов'язаному зі збитковістю тарифів, які він повинен застосовувати для споживачів. Проте втрати в мережах, відповідно до Договору №1 відшкодовує відповідачу за «новими» тарифами і відповідно до умов Договору.
В судовому засіданні 19.01.2021, проведеному за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 16 лютого 2021 року об 11:30.
26.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання № 09-01/199 від 25.01.2021 про зменшення розміру пені на 90 %.
15.02.2021 до суду від позивача надійшла заява № 418/32 від 12.02.2021 про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої заявник просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 9 015 678,50 грн заборгованості за договором, пеню в сумі 373 987,14 грн, 3 % річних у сумі 173 530,61 грн, збитки від інфляції в розмірі 181706,49 грн, що разом становить 9 744 902,74 грн, а також сплаченого судового збору.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Таким чином, розглянувши заяву позивача № 418/32 від 12.02.2021 про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 15.02.2021, тобто до закінчення підготовчого засідання, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому приймається судом до розгляду.
З урахуванням наведеного, у даній справі судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з позивача на користь позивача 9 744 902,74 грн, у тому числі:
- заборгованість за договором у розмірі 9 015 678,50 грн;
- пеня у розмірі 373 987,14 грн;
- 3 % річних у розмірі 173 530,61 грн;
- збитки від інфляції в розмірі 181706,49 грн.
16.02.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 464/32 від 15.02.2021, В яких заявник просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.
За результатами засідання, проведеного 16.02.2021 за участю представників обох сторін, судом було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 18 березня 2021 року о 09:45.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
В судове засідання 18.03.2021 з'явилися повноважні представники позивача та відповідача, які підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в письмових заявах по суті спору.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 18.03.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -
30 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (новою назвою якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»), як Енергопостачальною організацією, та Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго», як Транспортувальником, був укладений Договір № 1 на транспортування теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до предмета якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання передавати вироблену теплову енергію у вигляді гарячої води Транспортувальнику для - потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій (далі - споживачів), а Транспортувальник зобов'язується транспортувати передану теплову енергію через теплові мережі та споруди Транспортувальника до споживачів Енергопостачальної організації (п. 1).
За умовами наведеного Договору:
- теплова енергія у вигляді гарячої води транспортується на потреби опалення, гарячого водопостачання та вентиляції споживачів Енергопостачальної організації через теплові мережі та споруди Транспортувальника за умов наявності у нього ліцензії на транспортування та затвердженого тарифу на транспортування (п. 2.1);
- теплова енергія у вигляді гарячої води транспортується споживачам згідно «Переліку об'єктів, що отримують теплову енергію «Енергопостачальної організації» через теплові мережі та споруди «Транспортувальника», який узгоджений Сторонами. Перелік об'єктів оформлюється «Додатком №1» до цього Договору. Для оформлення «Додатку №1» до Договору Енергопостачальна організація падає письмово Транспортувальнику перелік теплових навантажень (максимальних та розрахункових) гін опалення та гаряче водопостачання споживачів, підключених до мереж і споруд Транспортувальника (п. 2.3);
- до обов'язків Енергопостачальної організації за Договором увійшло, зокрема: своєчасно і в повному обсязі сплачувати Транспортувальнику вартість транспортування теплової енергії в термін, який передбачено цим Договором (п.5.2.) (п. 3.1.1);
- до обов'язків Транспортувальника за Договором увійшло, зокрема: безперервно транспортувати теплову енергію до споживачів Енергопостачальної організації протягом опалювального сезону (п. 3.2.1); письмово інформувати Енергопостачальну організацію про зміну тарифів на транспортування теплової енергії за розрахунковий період, зміну банківських реквізитів протягом 3-х робочих днів (п. 3.2.6); при зміні (розрахунку) тарифу Транспортувальника на транспортування в зв'язку зі зміною нормативних втрат або згідно запиту Енергопостачальної організації надавати розрахунок нормативних втрат теплової енергії в теплових мережах Транспортувальника через які транспортується теплова енергія до споживачів Енергопостачальної організації протягом 3-х робочих днів (п. 3.2.7);
- за цим Договором між Енергопостачальною організацією та Транспортувальником розрахунковим періодом встановлюється календарний місяць (п. 4.1);
- щомісячно, до 25 числа, надавати Енергопостачальній організації письмовий Акт виконаних робіт з транспортування теплової енергії, об'єктів, які обладнані приладами обліку, із зазначенням пооб'єктного споживання теплової енергії з розподілом споживачів за категоріями, а також теплових втрат (втрати теплової енергії з витоком та втрат теплової енергії через ізоляцію) в теплових мережах та спорудах Транспортувальники. До Акту виконаних робіт необхідно додати письмові відомості показань приладів обліку про спожиту теплову енергію для кожного об'єкту окремо. Щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, Транспортувальник надає Енергопостачальній організації письмово інформацію щодо кількості нормативних втрат теплової енергії (втрати теплової енергії з вироком та втрати теплової енергії через ізоляцію) мережами Транспортувальника, на приєднаннях, які не обладнанні засобами обліку теплової енергії (п. 4.6);
- транспортувальник щомісячно направляє Енергопостачальній організації Акти виконаних робіт протранспортованої теплової енергії у гарячій воді як об'єктами, які мають прилади обліку, так і об'єктами, які не мають приладів обліку. Енергопостачальна організація зобов'язана протягом п'яти календарних днів підписати акти і по одному екземпляру направити на адресу Транспортувальника. У випадку відсутності мотивованого відмовлення від підписання або неповернення Транспортувальнику підписаного екземпляру Акту протягом п'яти днів, акти виконаних робіт вважаються підписаними з боку Енергопостачальної організації без зауважень (п. 4.11);
- розрахунки за транспортування теплової енергії у гарячій воді проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на транспортування та іншими незабороненими чинним законодавством формами (п. 5.1);
- транспортувальник до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Енергопостачальній організації рахунки за транспортування. Оплата за транспортування теплової енергії здійснюється Енергопостачальною організацією на підставі отриманих рахунків до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.2);
- за внесення платежу з порушенням терміну, передбаченого в пункті 5.2 цього Договору Енергопостачальна організація сплачує Транспортувальнику пеню, у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (відповідно до Закону України від 22.11.1996р. №543/96-ВР та 3 % річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих, розрахункових документах (п. 6.1.2);
- розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміну листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод (п. 7.1);
- у разі недосягнення Сторонами згоди, спори вирішуються у судовому порядку (п. 7.2);
- цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2017 р. Умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами договору, які виникли з 01.01.2017р. до його підписання (п. 9.1);
- Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде письмова заява однієї із сторін про розірвання цього договору або його перегляду (п. 9.2);
- внесення змін до умов цього договору відбувається шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною даного договору (п. 9.3).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили перелік об'єктів ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», отримуючих теплову енергію через теплову енергію через теплові мережі та споруди ОКП «Миколаївобленерго» на 2017 р.».
Додатками № 2 та № 3 до Договору затверджено «Перелік приладів обліку теплової енергії, за якими здійснюються розрахунки за Договором № 1 від 30.01.2017» та «Перелік відповідальних осіб для вирішення питань за Договором № 1 від 30.01.2017».
У період дії Договору на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017 сторонами неодноразово вносилися до нього зміни, шляхом укладання додаткових угод, зокрема:
Додаткові угоди № 2 від 01.11.2018, № 3 від 04.01.2019, № 5 від 28.04.2020, відповідно до яких сторони дійшли згоди включити нові об'єкти, які будуть отримувати теплову енергію Енергопостачальної організації через теплові мережі та споруди Транспортувальника;
Додаткова угода № 4 від 18.02.2020, відповідно до умов якої сторони погодили, зокрема, таке:
- викласти пункт 2.1 розділу 2 Договору у наступній редакції: «2.1. Теплова енергія транспортується на потреби споживачів Енергопостачальної організації через теплові мережі та споруди Транспортувальника за умов наявності у нього ліцензії на транспортування та відповідно до тарифу на транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» тепловими мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»;
- пункти 4.4-4.13 розділу 4 Договору викласти в наступній редакції, зокрема:
« 4.4. Вартість транспортування теплової енергії за розрахунковий період (календарний місяць) визначається множенням тарифу Транспортувальника на транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» тепловими мережали ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на обсяг теплової енергії, згідно фактичного відпуску теплової енергії Енергопостачальною організацією за категоріями споживачів.
4.8. Транспортувальник щомісячно направляє Енергопостачальній організації оформлені належним чином Акти виконаних робіт протранспортованої теплової енергії як об'єктами, які мають прилади обліку, так і об'єктами, які не мають приладів обліку, до 10 числа місяця наступного розрахунковим. Енергопостачальна організація зобов'язана протягом п'яти календарних днів підписати акти і по одному примірнику направити па адресу Транспортувальника. У випадку відсутності мотивованої відмови від підписання або неповернення Транспортувальнику підписаного примірника Акту протягом п'яти днів, Акти виконаних робіт вважаються підписаними з боку Енергопостачальної організації без зауважень.
4.13. Енергопостачальна організація щомісячно направляє Транспортувальнику оформлений Розрахунок витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії Енергопостачальної і організації в теплових мережах Транспортувальника з урахуванням тарифу Енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії по категоріям споживачів до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Транспортувальник зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати Розрахунок і один примірник направити на адресу Енергопостачальній організації. У випадку відсутності мотивованої відмови від підписання або неповернення Енергопостачальній організації підписаного примірника Розрахунку протягом п'яти днів, Розрахунок вважається підписаним з боку Транспортувальника без зауважень.»
- викласти розділ 5 Договору у наступній редакції:
« 5.1. Розрахунки за транспортування теплової енергії проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» тепловими мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та іншими не забороненими чинним законодавством формами.
5.2. Транспортувальник до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Енергопостачальній організації рахунки на транспортування. Оплата за транспортування теплової енергії здійснюється Енергопостачальною організацією на підставі отриманих рахунків до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
5.3. Енергопостачальна організація до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Транспортувальнику рахунки на оплату витрат теплової енергії для компенсації витрат теплової енергії Енергопостачальної організації в теплових мережах Транспортувальника. Оплата витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії Енергопостачальної організації в теплових мережах Транспортувальника здійснюється Транспортувальником на підставі отриманих рахунків до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
5.4. В платіжних дорученнях Сторони повинні обов'язково вказувати в призначенні платежу номер договору, його дату і період, за який проводиться оплата.».
- розділ 6 доповнити третім абзацом в наступній редакції: «Сторона, яка порушила строки оплати за договором, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
- пункти 6.1 та 6.2 виключити.
Вищенаведені Договір, а також додатки та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного спору виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи з транспортування теплової енергії, а також пені, відсотків річних та інфляційних збитків, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017 з додатками та додатковими угодами до нього;
- Акти виконаних робіт з транспортування теплової енергії (12 шт.);
- рахунки (12 шт.);
- листування учасників справи;
- банківські виписки (5 шт.);
- заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог (3 шт.);
- акт звірки взаємних розрахунків; претензії № 1202/32 від 29.04.2020;
- постанови НКРЕКП № 1720 від 10.12.2018, № 1721 від 10.12.2018, № 83 від 14.01.2020, № 627 від 17.03.2020, № 1778 від 30.09.2020, № 1951 від 30.10.2020, № 2268 від 30.11.2020, № 2815 від 30.12.2020;
- реєстр теплових мереж із зазначенням довжин, діаметрів та методи прокладання трубопроводів ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» по яким транспортується теплова енергія від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»;
- баланс (Звіт про фінансовий стан) Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на 30.09.2020 р.;
- звіт Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 р.;
- наказ Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 14 від 15.01.2020 «Про встановлення неповного робочого тижня на підприємстві».
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- наказ Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 43 від 29.01.2020 «Про переведення працівників підприємства на неповний робочий тиждень»;
- звіт Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про рух грошових коштів за 9 місяців 2020 р.;
- звіт Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 р.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивач у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року протранспортував теплову енергію вироблену відповідачем на загальну суму 24 701 349,13 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень:
1. Актами виконаних робіт з транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» об'єктами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», які мають прилади обліку теплової енергії:
- від 30.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 159 821,90 грн;
- від 31.12.2019 (за грудень 2019 року) на суму 513 432,23 грн;
- від 31.01.2020 (за січень 2020 року) на суму 2 057 152,48 грн;
- від 29.02.2020 (за лютий 2020 року) на суму 3 523 773,00 грн;
- від 31.03.2020 (за березень 2020 року) на суму 2 468 660,33 грн;
- від 10.04.2020 (за квітень 2020 року) на суму 664 505,02 грн.
2. Актами виконаних робіт з транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» об'єктами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», які не мають приладів обліку теплової енергії:
- від 30.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 413 004,88 грн;
- від 31.12.2019 (за грудень 2019 року) на суму 897 341,90 грн;
- від 31.01.2020 (за січень 2020 року) на суму 3 601 708,43 грн;
- від 29.02.2020 (за лютий 2020 року) на суму 5 805 388,10 грн;
- від 31.03.2020 (за березень 2020 року) на суму 3 678 373,07 грн;
- від 10.04.2020 (за квітень 2020 року) на суму 918 187,79 грн.
Вказані акти скеровувалися позивачем на адресу відповідача листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 86-92).
Суд відмічає, що факт виконання Транспортувальником робіт з транспортування теплової енергії у відповідному обсязі за вказаний позивачем період Енергопостачальною організацією у ході розгляду справи не спростовувався та не заперечувався.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу для оплати рахунки на загальну суму 24 701 349,13 грн, а саме:
- № 2500.00 від 30.11.2019 на суму 159 821,90 грн;
- № 2500.00 від 30.11.2019 на суму 413 004,88 грн;
- № 2500.00 від 31.12.2019 на суму 513 432,23 грн;
- № 2500.00 від 31.12.2019 на суму 897 341,90 грн;
- № 2500.00 від 31.01.2020 на суму 2 057 152,48 грн;
- № 2500.00 від 31.01.2020 на суму 3 601 708,43 грн;
- № 2500.00 від 29.02.2020 на суму 3 523 773,00 грн;
- № 2500.00 від 29.02.2020 на суму 5 805 388,10 грн;
- № 2500.00 від 31.03.2020 на суму 2 468 660,33 грн;
- № 2500.00 від 31.03.2020 на суму 3 678 373,07 грн;
- № 2500.00 від 30.04.2020 на суму 664 505,02 грн;
- № 2500.00 від 30.04.2020 на суму 918 187,79 грн.
В свою чергу, відповідачем оплата за роботи з транспортування теплової енергії за Договором на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017 була проведена не в повному обсязі.
Так, з наданих позивачем до позовної заяви банківських виписок вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» було перераховано Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» грошові кошти на суму 7 074 509,54 грн, зокрема:
- платіж від 18.02.2020 на суму 159 821,90 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у листопаді згідно акту від 30.11.2019 по приладам обліку»;
- платіж від 18.02.2020 на суму 413 004,88 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у листопаді згідно акту від 30.11.2019 без приладів обліку»;
- платіж від 18.02.2020 на суму 513 432,23 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у грудні згідно акту від 31.12.2019 по приладам обліку»;
- платіж від 18.02.2020 на суму 556 400,29 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у грудні згідно акту від 31.12.2019 без приладів обліку»;
- платіж від 28.02.2020 на суму 2 090 820,94 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у січні згідно акту від 31.01.2020 без приладів обліку»;
- платіж від 24.03.2020 на суму 1 948 341,50 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у лютому згідно акту від 29.02.2020 по приладам обліку»;
- платіж від 28.04.2020 на суму 1 089 644,11 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у березні згідно акту від 31.03.2020 по приладам обліку»;
- платіж від 20.05.2020 на суму 303 043,69 грн. Призначення платежу: «Відшкодування витрат за транспортування теплоносія у квітні згідно акту від 30.04.2020 по приладам обліку».
Крім того, частина заборгованості у розмірі 8 611 161,09 грн була погашена, з урахуванням заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог:
- № 751/17 від 17.03.2020 щодо часткового припинення з 17.03.2020 зобов'язання за Договором транспортування теплової енергії від 30.01.2017 № 1 у сумі 5 129 173,94 грн;
- № 1083/17 від 15.04.2020 щодо часткового припинення з 16.04.2020 зобов'язання за Договором транспортування теплової енергії від 30.01.2017 № 1 у сумі 2 946 795,56 грн;
- № 1273/17 від 14.05.2020 щодо часткового припинення з 18.05.2020 зобов'язання за Договором транспортування теплової енергії від 30.01.2017 № 1 у сумі 535 191,59 грн.
Як стверджується позивачем у даній справі, в результаті таких дій у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 9 015 678,50 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками обох сторін.
Матеріали справи дійсно містять підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.05.2020-21.05.2020 між Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» та Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» за договором № 1 від 30.01.2017, з якого вбачається наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 9 015 678,50 грн.
З метою досудового врегулювання спору Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» 29.04.2020 скеровувало на адресу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» претензію № 1202/32 від 29.04.2020 з вимогою виплатити заборгованість за Договором № 1 від 30.01.2017.
Суд відмічає, що в матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на вказану претензію.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на відповідача.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» дійсно порушило норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» за протранспортовану за Договором на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017 теплову енергію через теплові мережі та споруди Транспортувальника до споживачів Енергопостачальної організації.
Заперечення ж відповідача, викладені у відзиві, щодо того, що до 15.02.2020 включно повинен діяти старий тариф на теплопостачання, а отже і розрахунок за транспортування теплової енергії мережами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повинен бути за старим тарифом, оскільки ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не має іншого джерела фінансування відхиляються судом.
Так, суд вважає слушною аргументацію позивача, наведену у відповіді на відзив, зокрема, в частині того, що заперечень щодо дійсності укладеного договору, факту та кількості протранспортованої теплової енергії, застосованих тарифів, щомісячної вартості послуг транспортування та інших зауважень відповідачем не було представлено.
Крім того, посилання відповідача на збитковість діючого тарифу на постачання теплової енергії для населення також не береться судом до уваги, оскільки відповідний тариф застосовується у відносинах відповідача зі споживачами, і не може впливати на взаємні права та обов'язки сторін за Договором на транспортування теплової енергії у гарячій воді № 1 від 30.01.2017.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» суму заборгованості в розмірі 9 015 678,50 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу до стягнення (згідно наданих позивачем до позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог розрахунків):
1. Пеню в загальній сумі 373 987,14 грн, у тому числі:
- по актах виконаних робіт за листопад 2019 року за загальний період з 26.12.2019 по 17.02.2020 на суму 12 402,54 грн;
- по актах виконаних робіт за грудень 2019 року за загальний період з 25.01.2020 по 16.03.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 13 586,13 грн;
- по актах виконаних робіт за січень 2020 року за загальний період з 25.02.2020 по 16.03.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 24 014,81 грн;
- по актах виконаних робіт за лютий 2020 року за загальний період з 25.03.2020 по 23.09.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 121 221,30 грн;
- по актах виконаних робіт за березень 2020 року за загальний період з 25.04.2020 по 24.10.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 165 701,48 грн;
- по актах виконаних робіт за квітень 2020 року за загальний період з 26.05.2020 по 12.11.2020 на суму 37 060,88 грн.
2. Три відсотки річних у загальній сумі 173 530,61 грн, у тому числі:
- по актах виконаних робіт за листопад 2019 року за загальний період з 26.12.2019 по 17.02.2020 на суму 2 535,46 грн;
- по актах виконаних робіт за грудень 2019 року за загальний період з 25.01.2020 по 16.03.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 3 557,78 грн;
- по актах виконаних робіт за січень 2020 року за загальний період з 25.02.2020 по 16.03.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 6 655,84 грн;
- по актах виконаних робіт за лютий 2020 року за загальний період з 25.03.2020 по 12.11.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 58 840,41 грн;
- по актах виконаних робіт за березень 2020 року за загальний період з 25.04.2020 по 12.11.2020 (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 84 005,05 грн;
- по актах виконаних робіт за квітень 2020 року за загальний період з 26.05.2020 по 12.11.2020 на суму 17 936,07 грн.
3. Інфляційні збитки в загальній сумі 181 706,49 грн, у тому числі:
- по зобов'язаннях листопада 2019 року за період січень-лютий 2020 року на суму -572,83 грн;
- по зобов'язаннях грудня 2019 року за період лютий-березень 2020 року (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму -1 504,79 грн;
- по зобов'язаннях січня 2020 року за період березень 2020 року на суму 28544,32 грн;
- по зобов'язаннях лютого 2020 року за період квітень-жовтень 2020 року (з урахуванням динаміки формування боргу) на суму 83 034,27 грн;
- по зобов'язаннях березня 2020 року за період травень-жовтень 2020 року на суму 60 688,67 грн;
- по зобов'язаннях квітня 2020 року за період червень-жовтень 2020 року на суму 11 516,84 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду відповідні нарахування 3% річних у сумі 173 530,61 грн та інфляційних збитків у розмірі 181 706,49 грн позивачем проведені правильно.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Як уже вище було наведено, за умовами п. 6.1.2 Договору за внесення платежу з порушенням терміну, передбаченого в пункті 5.2 цього Договору Енергопостачальна організація сплачує Транспортувальнику пеню, у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (відповідно до Закону України від 22.11.1996р. №543/96-ВР та 3 % річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих, розрахункових документах.
Вказана редакція відповідного положення Договору діяла у спірних правовідносинах до моменту підписання сторонами Додаткової угоди № 4 від 18.02.2020, відповідно до умов якої сторони погодили, зокрема, викладення умов Договору щодо пені в такій редакції: «Сторона, яка порушила строки оплати за договором, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу»
Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
За перевіркою суду, позивачем розрахунок суми пені в розрізі зазначених підприємством періодів виконано правильно. Разом із тим, при додаванні складових сум пені по актам виконаних робіт за листопад 2019 року, позивачем допущено арифметичну помилку та помилково зазначено суму 12 402,54 грн, замість правильної 15 360,58 грн.
Водночас, оскільки вказане призвело до нарахування пені в розмірі меншому, ніж той, що був би визначений у разі правильного нарахування, суд у відповідності до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, констатує, що такими, що підлягають задоволенню у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі, визначеному позивачем - 373 987,14 грн.
Разом із тим, суд зауважує, що відповідачем у даній справі заявлялося клопотання № 09-01/199 від 25.01.2021 про зменшення розміру пені на 90 %. В обґрунтування вказаного клопотання заявником зазначено, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва, особливо в зимовий період, оскільки забезпечує теплом житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об'єкти. Основною метою та предметом діяльності Товариства - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. Іншої мети та предмету діяльності Товариство не має та здійснює лише зазначений вище вид діяльності.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, нарахованої суми основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних, період прострочення виконання зобов'язання з листопада 2020 по квітень 2020, включно. Відповідач звертає увагу суду на звіти про рух грошових коштів за 9 місяців 2020, в якому залишок коштів зменшився до 32 421 000,00 грн, яких недостатньо щоб розрахуватися з усіма контрагентами та відповідно звіту про фінансові результати за 9 місяців збиток відповідача складає 56 976 000,00 грн при тому, що статутний капітал становить 62 513 000,00 грн, а це свідчить про реальну загрозу банкрутства ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в світлі відносно недавнього виходу з такого банкрутства протягом 2002-2012 років.
Відповідач також наголошує, що левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як плата за природний газ. У підприємства не було умислу не виконувати договірних зобов'язань, оскільки проводилась оплата по даному договору. ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» перебуває у скрутному фінансовому становищі, щороку, з квітня по листопад всі працівники підприємства переводяться на 4-х денний робочий тиждень.
Товариство також зазначає, що у випадку сплати суми пені в повному обсязі зачіпаються не лише майнові інтереси Товариства, а й інші інтереси, зокрема, ставить під загрозу можливість здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії до житлових будинків та квартир, шкіл, дошкільних закладів, лікарень в опалювальному сезоні 2020 - 2021 років. Зменшення розміру стягуваної суми пені має для відповідача важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких Товариство зможе не лише функціонувати, а й забезпечити якісне теплопостачання споживачам м. Миколаєва в сезоні 2020 - 2021р.
Відтак, накопичення відповідачем заборгованості за рахунок штрафних санкцій призведе лише до збитків відповідача, в тому числі й перед позивачем за транспортування, та до нових порушень ним поточних зобов'язань. А отже, покладення на відповідача додаткових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій не матиме позитивного економічного ефекту. Необхідно враховувати часткове покриття майнових втрат Позивача за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання ним грошового зобов'язання за договором.
При цьому, позивач заперечує проти задоволення вказаного клопотання, подавши до суду письмові пояснення № 464/32 від 15.02.2021, за змістом яких Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звертає увагу суду, що підприємство має такий самий предмет і мету діяльності, як і відповідач, забезпечує в півтора рази більше споживачів м. Миколаєва тепловою енергією, ніж відповідач. Крім того, більша частина споживачів відповідача отримують теплову енергію із використанням теплових мереж позивача. Щодо посилання відповідача на порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який розповсюджує свою дію не лише на відповідача, а й на позивача, підприємство звертає увагу на те, що відсоток коштів, що залишаються в розпорядженні позивача в результаті розподілу є стало меншим, ніж відсоток коштів, що залишаються в розпорядженні відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивач знаходиться в неменш скрутному становищі, ніж відповідач. Відповідно до даних фінансової звітності за 9 місяців 2020р. чистий фінансовий результат у вигляді збитку склав 80,6 млн.грн. Позивач також змушений вживати заходи щодо скорочення видатків шляхом встановлення неповного робочого тижня в міжопалювальний період. Позивач також зауважує, що відповідно до Додаткової угоди №4 від 18.02.2020р. (умови якої застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 17 01 2020р.) позивачем вже враховано інтереси відповідача, зменшено розмір пені та погоджено що «Сторона, яка порушила строки оплати за договором, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі Облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу» (абз. 3 розділу 6 Договору), що є меншим від розміру, передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, відповідач, порушуючи умови Договору щодо своєчасної оплати, зловживає відсутністю у позивача можливості відмовити у транспортуванні теплової енергії у зв'язку з тим, що це призведе до порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017р № 4308 в частині, забезпечення рівного права доступу до теплових мереж для всіх теплогенеруючих та теплопостачальних організацій (пп.12 п.3.1. розділу 3 Ліцензійних умов), відсутності права відмовити теплогенеруючій та теплопостачальній організаціям у транспортуванні теплової енергії якщо це дозволяють технічні можливості системи магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж (абз.2 пп.І9 п.3.2. розділу 3 Ліцензійних умов).
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи те, що відповідач є підприємством, що здійснює свою діяльність у сфері надання комунальних послуг та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного договору; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 186 993,57 грн (50% заявленого розміру).
З урахуванням наведеного, у стягненні іншої частини пені у розмірі 186 993,57 грн (50% заявленого розміру) належить відмовити.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 146 173,54 грн судового збору (пропорційно до розміру заявлених вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог: 9 744 902,74 * 1,5%).
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, у зв'язку зі зменшенням позивачем позовних вимог у даній справі, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України частини сплаченого у даній справі судового збору (146380,35 - 146 173,54 = 206,81).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5А; ідентифікаційний код 31319242) 9 015 678,50 грн заборгованості за договором, пеню в сумі 186 993,57 грн, 3 % річних у сумі 173 530,61 грн, збитки від інфляції в розмірі 181 706,49 грн, що разом становить 9 557 909,17 грн, а також 146 173,54 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 186 993,57 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5А; ідентифікаційний код 31319242);
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966).
Повне рішення складено та підписано судом 29.03.2021.
Суддя О.Г. Смородінова