23 березня 2021 року Справа № 915/1562/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу № 915/1562/20
За позовом приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль",
54020, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв;
до Миколаївської міської ради,
54001, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв,
про стягнення коштів у розмір 18145 грн. 74 коп., -
АТ Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Миколаївської міської ради грошових коштів у сумі 18145 грн. 74 коп. - вартості спожитої протягом опалюваних сезонів з 27.12.2019 року по 26.04.2020 теплової енергії на опалення нежитлового приміщення розташованого по пр. Миру, 8/1, у м. Миколаєві.
Обґрунтовуючи підставу позову ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" посилалось на те, що ним у спірний період поставлено теплову енергію за адресою м.Миколаїв, пр. Миру, 8/1, у м. Миколаєві на заявлену суму, однак відповідачем, як власником нежитлових приміщень за вказаною адресою, поставлену теплову енергію оплачено не було. При цьому, позивач доповнив правове обґрунтування позовних вимог, пославшись, зокрема, на ст.1212 та 1213 ЦК України.
ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" також просить суд про стягнення з Миколаївської міської ради грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження в даній справі і вирішено про розгляд справи у спрощеному провадженні.
Відповідач у наданому відзиві просить відмовити повністю, мотивуючи тим, що між сторонами відсутні договірні відносини у спірний період та позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуг постачання теплової енергії.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що приміщення по пр. Миру, 8 знаходиться в системі житлового будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною з системою опалення приміщень по пр. Миру, 8.
Факт підключення опалення до будинку по пр. Миру, 8 є рішення ММР № 1161 від 30.10.2019 «Про початок опалювального періоду 2019-2020 pp. у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва» та наряд на підключення до централізованої системи опалення саме цього будинку. Окрім цього, позивач стверджує, що обов'язок укладення договору законодавством покладено саме на споживача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 356 від 28.04.2017, зокрема, нежитловим приміщенням по пр. Миру, 8 (Літ. А-4 прим. з № 1-1 по № 1-20 заг. площ. 214,00 кв. м), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, надано таку адресу: пр. Миру, 8/1.
Згідно листа Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міськради від 20.08.2020 № 1484/10/01/08/20, нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 8/1, з 27.12.2019 по 26.04.2020 було вільними.
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 30.10.2019 № 1161 "Про початок опалювального періоду 2019-2020 рр. у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 31.10.2019 року. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 08.04.2018 № 314 "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр." вирішено закінчити опалювальний сезон з 08.04.2020 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
В опалювальний період 2019-2020 рік позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: пр. Миру, 8/1, що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення.
Також фактом постачання теплової енергії в період 27.12.2019 по 26.04.2020 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента по пр. Миру, 8/1.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 4998/6 для проведення оплати за теплову енергію, спожиту за період з 27.12.2019 - 26.04.2020 на суму 18145 грн. 74 коп.
10.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 10-03/1290 про оплату вартості спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 18145 грн. 74 коп.; до вимоги позивачем додано указаний вище рахунок № 4998/6 та розрахунок спожитої у спірний період теплової енергії, що підтверджується описом вкладення у лист, поштовою квитанцією та поштовою накладною, яку відповідачем отримано 13.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400141556505.
Вищенаведену вимогу позивача залишено без відповіді та задоволення.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію.
Нарахування відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, зазначеними відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг .
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно ч.ч. 1, 3 с. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", в цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У відповідності до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі ? Правила), споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Пунктом 14 Правил визначено, що споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Отже, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 у справі № 922/4239/16.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що між сторонами у справі склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії на об'єкт Миколаївської міської ради ? нежитлові приміщення, розташовані за адресою: пр. Миру, 8/1, м. Миколаїв; відповідачем не спростовано отримання від ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" у спірні періоди теплової енергії вартістю 18145 грн. 74 коп. та не подано доказів оплати цієї теплової енергії.
З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованою вимогу ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" про стягнення з Миколаївської міськради заборгованості в сумі 18145 грн. 74 коп.
Отже, позов ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" належить задовольнити у повному обсязі.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Отже, ураховуючи те, що судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, витрати ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 20.11.2020 № 22469 на суму 2102 грн. належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд
1.Позов приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 04056612) на користь приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966, грошові кошти у сумі 18 145(вісімнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 74 коп. - основного боргу за теплову енергію, на р/р НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 326461; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. - на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Коваль.