ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
24.02.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/489/20
За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Васстел", м. Мукачеве
про стягнення суми 332 816 грн. 67 коп., в тому числі 304 237 грн. 05 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 7-18-151 ств - фл/313 від 18.10.2018 року, 10 777 грн. 27 коп. пені, 2 295 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 13 722 грн. 82 коп. 25% річних та 1 784 грн. штрафу на підставі п. 8.1. Договору,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - Чміль В.В., довіреність № 14/20-37-20 від 01.04.2020 року
Відповідача - Князь С.С., адвокат, ордер серії КС № 418941 від 25.01.2021 року
СУТЬ СПОРУ: Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васстел", м. Мукачеве про стягнення суми 332 816 грн. 67 коп., в тому числі 304 237 грн. 05 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 7-18-151 ств - фл/313 від 18.10.2018 року, 10 777 грн. 27 коп. пені, 2 295 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 13 722 грн. 82 коп. 25% річних та 1 784 грн. штрафу на підставі п. 8.1. Договору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2020 року відкрито провадження у справі № 907/489/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.
Ухвалами суду від 29.10.2020 року, 01.12.2020 року та 03.02.2021 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року в частині своєчасної сплати лізингових платежів № № 15 - 19, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 304 237 грн. 05 коп. по сплаті лізингових платежів. Крім того, за порушення строків оплати лізингових платежів, позивач нарахував відповідачу 10 777 грн. 27 коп. пені, 2 295 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 13 722 грн. 82 коп. 25% річних та 1 784 грн. штрафу на підставі п. 8.1. Договору.
Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву № 17-11-20-В/313 від 17.11.2020 року, яким просить у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на те, що відповідачем на виконання умов договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року сплачено лізингових платежів на загальну суму 1 715 489 грн. 10 коп.
Пояснюючи неможливість здійснення розрахунків щодо предмету лізингу відповідач зазначає, що з 12.03.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Введення карантину віднесено до форс-мажорних обставин, тобто, виникнення обставин непереборної сили, що відповідають ч. 2 ст. 141 Закону "Про торгово-промислову палату". При цьому, як стверджує відповідач, введення карантину позначилося на господарській діяльності суб'єктів господарювання у всіх галузях економіки, спровокувало відсутність реального попиту на ринку послуг і купівельної спроможності клієнтів, в тому числі контрагентів відповідача, призвело до падіння офіційного курсу національної валюти, що позначилося на відповідачеві бухгалтерськими збитками.
В умовах вищенаведеної економічної ситуації відповідачем прийнято рішення про максимальне скорочення своєї діяльності, проведення дій з мінімізації адміністративних витрат та, як наслідок, офіційне призупинення роботи підприємства. Юридичним відділом ведеться робота з контрагентами по закриттю дебіторської заборгованості.
З урахуванням таких обставин, відповідач пропонував позивачу змінити умови співпраці, а саме, до відновлення діяльності відповідача призупинити нарахування та виплату лізингових платежів за користування технікою на підставі Договорів фінансового лізингу, в тому числі договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року з оформленням відповідного Договору; після офіційного скасування карантину шляхом підписання додаткових угод до договорів фінансового лізингу узгодити нові графіки виплати лізингових платежів.
Разом з тим, відповідач 23.09.2020 року звернувся до Кабінету Міністрів України із запитом щодо юридичних наслідків запровадження карантину, у відповідь на який отримав лист від 26.10.2020 року, в якому зазначено про те, що на підставі Закону України "Про споживче кредитування" споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення, допущене у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця, у якому завершується дія карантину.
Заперечуючи проти заявлених позивачем позовних вимог відповідач, покликаючись на судову практику Верховного Суду України, стверджує про заборону одночасного застосування подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме правопорушення, а отже, і неможливість одночасного стягнення пені та штрафу. Вважає, що позивач при визначенні того, який вид неустойки ним буде застосовуватися до відповідача, у порушення ст. ст. 3, 549 Цивільного кодексу України не дотримався принципів розумності та справедливості; не врахував, що умовами п. 8.1. Договору сторони погодили, що за будь - яке порушення Договору, у тому числі строків розрахунків та сум платежів, що не передбачені п. 8.4. Договору, лізингоодержувач (відповідач у справі) зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця (позивача у справі) штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Відповідач наголошує на незазначенні позивачем чіткого періоду нарахування штрафних санкцій, а дії позивача щодо нарахування штрафних санкцій під час карантину, спрямовані на отримання надприбутку.
При цьому, відповідач наголошує, що при вирішенні спору у даній справі суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права позивача, відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, передбаченим законодавством, та чи спроможний такий спосіб захисту відновити порушене право позивача.
Позивач оспорює мотиви заперечення відповідача проти задоволення заявлених у справі позовних вимог, про що подав суду відповідь на відзив № 14/906 від 30.11.2020 року. Зокрема вказує, що аргументи відповідача зводяться до заперечень щодо нарахування штрафних санкцій, однак, відповідач просить відмовити навіть у стягненні заборгованості. При цьому, відповідачем не здійснюються навіть часткові оплати лізингових платежів. Покликаючись на факти, пов'язані із введенням на території України карантинних обмежень, відповідач не враховує систематичності порушення ним договірних умов, які мали місце ще до введення карантину.
Оспорюючи твердження відповідача про віднесення запровадженого карантину до форс - мажорних обставин, позивач зазначає, що відповідачем не подано до матеріалів справи підтвердження засвідчення форс - мажорних обставин, зокрема, сертифікату Торгово - промислової палати, а покликаючись на умови укладеного між сторонами спору договору фінансового лізингу, позивач наголошує, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь - яких обставин, в тому числі форс - мажорних.
Позивач вказує, що навіть в умовах порушення відповідачем умов укладеного Договору фінансового лізингу, позивач не скористався своїм правом на відмову від позову чи повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а навпаки, намагався вирішити спір в досудовому порядку, проте, звернення позивача відповідачем залишені без належного реагування.
Аналізуючи покликання відповідача на скрутне матеріальне становище відповідач вказує, що таке є наслідком його господарської діяльності, яка здійснюється ним самостійно та на свій ризик.
Із покликанням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018 року та № 911/1351/17 від 22.03.2018 року, позивач доводить можливість одночасного стягнення з боржника штрафу та пені.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
18.10.2018 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васстел" (лізингоодержувачем, відповідачем у справі) укладено Договір фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 (надалі - Договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (Предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року. Сторони погоджуються з тим, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Даний договір укладено у відповідності до Правил надання послуг з фінансового лізингу Національною акціонерною компанією "Украгролізинг", затверджених рішенням дирекції від 03 серпня 2018 року (розділ 1 Договору).
Відповідно до розділу 2 Договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу. Місцем поставки (передачі) предмета лізингу є: м. Київ, вул. Радіщева, 3. Витрати з доставки предмета лізингу до лізингоодержувача несе лізингоодержувач. Порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов'язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки. Лізингодавець звільняється від обов'язків та відповідальності щодо гарантійних зобов'язань постачальника з якості та комплектності предмета лізингу. Розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов'язаних із гарантіями, якістю та комплектністю предмета лізингу, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником.
Згідно п. 3.4.3. Договору, сторони домовились, що лізингоодержувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Пунктами 4.1.-4.9. Договору визначено, що протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця: - попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця. З моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: - відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; - комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору; - комісію за супроводження договору в розмірі 19 (дев'ятнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого лізингодавцем відповідно до п. 3.4.1. договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п. 4.2. договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно. Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору. При не передачі Лізингодавцем Предмета лізингу у встановлений цим Договором строк, перший на письмову вимогу лізингоодержувача повертає попередній платіж. В такому разі збитки лізингоодержувача вважаються відшкодованими у повному обсязі від дати перерахування грошових коштів на рахунок лізингоодержувача. Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу припиняються з моменту одержання письмової вимоги лізингоодержувача про повернення попереднього платежу. Амортизація предмета лізингу нараховується лізингоодержувачем. У разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими межами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до Графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Комісія за організацію лізингової операції за будь-яких умов підлягає сплаті у повному обсязі. Загальна сума оплати за цим Договором, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору, розділами 4 та 8 цього Договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст. ст. 534, 625 Цивільного кодексу України. Розрахунки за Договором здійснюються у офіційній грошовій одиниці України - гривні.
Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за Актом, за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1. цього договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії цього договору є власністю лізингодавця. Лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, обтяжувати чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатися предметом лізингу без письмового дозволу лізингодавця (п.п. 5.1., 5.2., 5.4. Договору).
На підставі п. 9.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором, якщо інше не визначено цим договором.
Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторони договору погодили предмет лізингу - екскаватор навантажувач АМКОРД 732, вартістю 2 230 000 грн. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 20% його вартості складає 446 000 грн. з ПДВ. Всього попередньої оплати 446 000 грн.
Графік сплати лізингових платежів передбачений у Додатку № 2 до договору.
На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу у платне користування предмет лізингу, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 24.10.2018 року.
На підставі даного акту відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем зі сплати вартості переданої йому техніки в сумі 2 230 000 грн. на умовах договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року.
Враховуючи те, що відповідачем не виконуються умови щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів згідно визначеного графіку, у останнього виникла перед позивачем заборгованість у сумі 304 237 грн. 05 коп., несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.
При цьому, з метою вирішення спору в позасудовому порядку, 26.05.2020 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 14/372 про сплату заборгованості у розмірі 240 558 грн. 16 коп.
Відповідач листом № 17-06-20-В від 17.06.2020 року зазначив про те, що незважаючи на всі негативні впливи ринку та інших форс - мажорних обставин, ТОВ "Васстел" підтверджує свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року, однак заборгованості на користь позивача не сплатив.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору фінансового лізингу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 3 ст. 292 Господарського кодексу України).
Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Стаття 806 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України).
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. А пунктом 3 цієї ж статті унормовано, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Акт приймання - передачі техніки був підписаний 24.10.2018 року, відповідач повинен був сплатити згідно Додатку 2 до Основного Договору чергові лізингові платежі.
Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином умови Договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року, погашення лізингових платежів за період з 24.01.2020 року по 24.05.2020 року (що відповідає платежам з № 15 по № 19) відбувалося частково, що підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково сплатив лізингові платежі за спірний період у розмірі 22 003 грн. 70 коп., у зв'язку з чим заборгованість складає 304 237 грн. 05 коп.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати лізингових платежів відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року та Графіку сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 304 237 грн. 05 коп.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення оплати лізингових платежів відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 року підлягає задоволенню повністю в розмірі 304 237 грн. 05 коп.
Як встановлено матеріалами даної справи, підтверджується позивачем та не спростовується відповідачем, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем сума заборгованості в частині оплати лізингових платежів не сплачена.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 10 777 грн. 27 коп., обрахована по кожному окремо періоду оплати лізингових платежів та з врахуванням здійснених відповідачем проплат.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 295 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань та 13 722 грн. 82 коп. 25% річних.
У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що сторони цим договором домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п'ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього Договору.
.За положеннями ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що пеня в розмірі 10 777 грн. 27 коп. нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2 295 грн. 53 коп. та 25% річних у розмірі 13 722 грн. 82 коп., суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Позивач також в порядку п. 8.1. Договору нарахував позивачу штраф у розмірі 1 784 грн.
Приписами п. 8.1. Договору, сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічної правової позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 08.08.2018 року у справі № 908/1843/17, від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 року у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17.
Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу (20%), що складає суму 1 784 грн. (2 230 000 грн. - 446 000 грн. = 1 784 000 грн. х 0,1% = 1 784 грн.), нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд констатує наступне.
Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання є порушення, яке сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею ст. 218 Господарського кодексу України зазначено, що непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.
Положеннями ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено як надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків відповідно до законодавчим та інших нормативних актів. Аналогічне визначення міститься й у п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 року № 40 (3) (нова редакція затверджена рішенням № 44 (5) від 18.12.2014 року).
До форс-мажорних обставин відносять: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з п. 3.2 Регламенту: фінансова й економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недотримання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Отже, сторона, яка зазнала впливу форс-мажору, звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, не всі обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язань, можливо віднести до форс-мажору.
Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що обставинами непереборної сили не вважаються порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічний зміст містить і ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України.
При цьому, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають "преюдиціальний" (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести.
Таким чином, сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те що вони є форс-мажорними і, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.
Крім того, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості повернути предмет лізингу позивачу у зв'язку з неможливістю здійснювати за нього лізингові платежі.
Відтак, на думку суду, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Інші аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо одночасного нарахування пені та штрафу, а також періоду їх нарахування спростовується вищенаведеним.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 4 992 грн. 25 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васстел", 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська, будинок 11 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39187782) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01601, м. Київ, вул. Мечникова, будинок 16-А (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30401456) суму 332 816 (Триста тридцять дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень) грн. 67 коп., в тому числі 304 237 (Триста чотири тисячі двісті тридцять сім гривень) грн. 05 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 7-18-151 ств - фл/313 від 18.10.2018 року, 10 777 (Десять тисяч сімсот сімдесят сім гривень) грн. 27 коп. пені, 2 295 (Дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 13 722 (Тринадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні) грн. 82 коп. 25% річних та 1 784 (Одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні) грн. штрафу на підставі п. 8.1. Договору, а також суму 4 992 (Чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві гривні) грн. 25 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 29.03.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.