Справа №752/8716/19
Провадження № 2/752/938/21
Іменем України
02.03.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Оджубейська Д.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївський районній відділ державної виконавчої служби м.Київ, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна Ірина Геннадіївна про визнання права власності, зняття арешту з майна,
позивач звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що накладений на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/2264/15-к від 12.02.2015 р. (номер запису про арешт 8878275 від 26.02.2015 р.), ухвалами Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269/15-ц від 23.03.2015 р. та від 27.04.2015 р. ( номер запису про арешт: 10388388 від 13 липня 2015 р.), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві на поставі постанови № 50172977 від01.04.2016 р. (номер запису про арешт 14385204 від 29.04.2016 р.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є спадкоємицею ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 08.04.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коросташ О.В. До складу спадкового майна входить ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
19.02.2019 р. позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Докуніної І.Г. з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у такій видачі було відмовлено в зв'язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження, а саме арешту майна, що накладені на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/2264/15-к від 12.02.2015 р. (номер запиву про арешт 8878275 від 26.02.2015 р.), ухвалами Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269/15-ц від 23.03.2015 р. та від 27.04.2015 р. ( номер запису про арешт: 10388388 від 13 липня 2015 р.), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві на поставі постанови № 50172977 від 01.04.2016 р. (номер запису про арешт 14385204 від 29.04.2016 р.).
В подальшому позивачу стало відомо, що зазначені обтяження були накладені в ході розгляду цивільної справи, де відповідачем виступав її син - ОСОБА_2 та у кримінальному провадженні відносно нього.
Оскільки позивач не відповідає за зобов'язаннями свого сина, однак наявність обтяжень на майно порушує її право, остання просить задовольнити позов та в судовому порядку скасувати накладені арешти.
02.05.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Стороні відповідача встановлено строк для подання відзиву.
03.10.2019 р. позивачем подана заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач заявила свої вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить визнати за нею право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , та зняти арешт з ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що накладений ухвалами Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269/15-ц від 23.03.2015 р. та від 27.04.2015 р. ( номер запису про арешт: 10388388 від 13 липня 2015 р.), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві на підставі постанови № 50172977 від 01.04.2016 р. (номер запису про арешт 14385204 від 29.04.2016 р.).
12.02.2020 р. закрито підготовче провадження у справі.
На момент розгляду справи відповідачі не скористались своїм правом на подання письмового відзиву.
Представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, посилаючись на те, що позивач в зв'язку з наявними обтяженнями позбавлена можливості оформити свої спадкові права.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову,
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Докуніної І.Г. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Вислухавши представника позивача, відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_4 на підставі заповіту, складеного 08.04.2008 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коросташ О.В., відповідно до якого ОСОБА_5 заповідав позивачу ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Докуніної І.Г. з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину, однак 19.02.2019 р. нотаріусом винесене постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні три записи про арешт на об'єкт спадкового майна, а саме накладений на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/2264/15-к від 12.02.2015 р. (номер запису про арешт 8878275 від 26.02.2015 р.), ухвалами Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269/15-ц від 23.03.2015 р. та від 27.04.2015 р. ( номер запису про арешт: 10388388 від 13 липня 2015 р.), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві на поставі постанови № 50172977 від01.04.2016 р. (номер запису про арешт 14385204 від 29.04.2016 р.).
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки, виданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 25.01.2019 р. за № 1762 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 в розмірі ј зазначеної квартира на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 12 від 08.10.2003 р. та ОСОБА_2 в розмірі ѕ частини квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О,Л. 16.02.2011 р. за № 51.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/2390/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова О.П., ОСОБА_3 від 25.05.2015 р. договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О,Л. 16.02.2011 р. за № 51, був визнаний недійсним з моменту укладання та скасовані заходи забезпечення позову, що застосовані судом на підставі ухвали від 24.02.2015 р., а саме скасовано арешт з ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.08.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 25.05.2015 р. повернуто апелянту.
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 23.03.2015 р. у справі 752/3269-15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, накладено арешт на ѕ квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 27.04.2015 р. в ухвалі суду від 23.03.2015 р. виправлена описка у прізвищі відповідача.
Звертаючись до суду, позивач заявляє свої вимоги до ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 про скасування арешту з майна та визнання за нею права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст.1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не збавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса а видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Позивач просить скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ у виконавчому провадженні № 50172977 від 01.04.2016 р.
Матеріали справи не містять доказів, що дане виконавче провадження було закінчено і відпали підстави для подальшого обтяження майна.
Крім того, матеріали справи не містять інформації про стягувача у даному виконавчому провадженні.
Будь-яких клопотань стороною позивача щодо витребування зазначених доказів не заявлялось.
За наданими суду письмовими доказами суд позбавлений можливості встановити обставини, що стосуються виконавчого провадження № 50172977, в межах якого накладено арешт.
Сам по собі факт прийняття спадщини спадкоємцями не є безумовною підставою для скасування існуючих обтяжень.
Крім того, при розгляді даного спору суд враховує роз'яснення, викладені в постанові Пленуму ВССУ № 5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», що відповідачами в справі про скасування арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
В даному випадку, позивач пред'явила позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що не є належними відповідачами.
Арешт, що накладений судом на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269-15-ц застосований судом в інтересах ОСОБА_6 , який не залучений до участі у справі в якості співвідповідача
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З власної ініціативи суд позбавлений можливості замініти неналежного відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування арештів, накладених ухвалами Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 752/3269/15-ц від 23.03.2015 р. та від 27.04.2015 р. ( номер запису про арешт: 10388388 від 13 липня 2015 р.), Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві на підставі постанови № 50172977 від 01.04.2016 р. (номер запису про арешт 14385204 від 29.04.2016 р.) не можуть бути задоволені.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання за нею права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Позивач, в порушення вимог ст.82 ЦПК України, яка покладає обов'язок доказування на сторони у справі, не надала суду доказів про порушення її права власності з боку відповідачів.
Підставою для відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину у встановлений законом спосіб є наявність обтяжень на майно, що успадковується.
А отже, при вирішенні питання щодо скасування таких обтяжень, позивач не позбавлена в порядку, встановленому законом оформити свої спадкові права.
З огляду на викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Голосіївський районній відділ державної виконавчої служби м.Київ, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна Ірина Геннадіївна про визнання права власності, зняття арешту з майна відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя