Ухвала
Іменем України
03 вересня 2007 року
Справа № 2-22/7655-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Волкова К.В.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Ключник О.С, дов. № 1, від 01.02.06,
відповідача: Базілевич Н.В., дов. № 8476/10/10-0 від 11.06.07,
Савченко М.В., довю. № 4036/1/10-0 від 14.03.07,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16 липня 2007 року по справі № 2-22/7655-2007А
за позовом Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія" (вул. Кірова, 76,Керч,98319)
до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)
про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16 липня 2007 року у справі № 2-22/7655-2007А позов Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу «Таврія» до Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач 19 липня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 07 серпня 2007 року.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та не відповідає обставинам справи. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та надав заперечення на апеляційну скаргу.
03 вересня 2007 року суддю Градову О.Г. було замінено на суддю Голика В.С. на підставі розпорядження керівництва суду.
Судова колегія, переглянувши справу в межах статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України встановила наступне.
Працівниками відповідача було проведено перевірка збереження майна позивача, що знаходиться у податковій заставі за період з 01 вересня 2005 року по 01 грудня 2006 року. В результаті перевірки був складений акт перевірки № 2/24-1/31772323 від 01 лютого 2007 року. Перевіркою встановлено, що відповідач, без письмового узгодження з органами державної податкової інспекції, здійснив реалізацію майна, яке знаходилось у податковій заставі, шляхом укладання договору купівлі-продажу від 29 травня 2006 року на суму 252196. Дана угода була укладена у період, що перевірявся працівниками відповідача.
На підставі акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012401/0 від 07 лютого 2007 року, яким визначено стягнути з позивача штраф у розмірі суми відчуження в сумі 252196 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийняте на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними та цільовими фондами» за самостійне відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, яке потребує обов'язкової попередньої згоди.
Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішення, позивач звернувся зі скаргою. В результаті перегляду скарги, відповідачем було прийняте рішення № 3556/10/25-0 від 06 березня 2007 року, яким скарга позивача була залишена без задоволення, та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012401/1 про стягнення з позивача штраф у сумі 252196 грн.
Не погодившись з прийнятим Державною податковою інспекцією у місті Керчі Автономної Республіки Крим рішенням, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим зі скаргою.
Рішенням Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим № 1239/10/25-021 від 23 травня 2007 року залишено без змін рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим, тоді як скаргу позивача залишено без змін.
31 травня 2007 року відповідачем по справі було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012401/2, яким застосовано до позивача штраф у сумі 252196 грн.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними та цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Пунктом 8.6 статті 8 цього ж Закону закріплено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження, рухомого та нерухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків, а саме готової продукції, товарів та товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснив відчуження таких активів без отримання попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2003 року на загальних зборах членів кооперативу було прийнято рішення про участь позивача у створенні Товариства з обмеженою відповідальність Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рибалки Боспору». Рішенням загальних зборів було передано весь майновий комплекс позивача з обладнанням балансовою вартістю 1536040,50 грн., у якості внеску у статутний фонд.
Новостворене Товариство з обмеженою відповідальністю Риболовецький сільськогосподарський виробничий кооператив «Рибалки Боспору», без згоди позивача, передав зазначене вище майно у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролів».
Проте, позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рибалки Боспору» заяву про вихід з складу його засновників, та вимогою про повернення свого внеску, що був зроблений.
Як встановлено господарським судом, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролів» з позовом про визнання змін та доповнень до засновницького договору, рішення недійсними та визнання права власності. Рішенням господарського суду, що було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, визнано за позивачем право власності на майно, зазначене в акті прийому -передачі майна у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролів» на суму 1536040,50 грн.
Також, судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду у справі № 2-20/10132-2006 від 22 червня 2006 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу риболовецького судна - Малого риболовецького сейнеру-таулеру «Октант», що був укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», тоді як за останнім визнано право власності на малий риболовецький сейнер-траулер «Октант». Рішенням господарського суду у справі № 2-20/10130-2006 визнано дійсним договір купівлі-продажу риболовецького судна -середнього чорноморського сейнеру «Карс», укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім визнано право власності на середній чорноморський сейнер »Карс».
Колегією суддів встановлено, рішенням господарського суду у справі № 2-20/10129-2006 від 22 червня 2006 року визнано дійснім договір купівлі-продажу виробничих будівель, які складаються з: майстерні-гаражу літ. Б, Б1, Б2, площею 207 кв.м, гаражу літ.В площею 46,4 кв.м., гаражу літ. Д площею 66,2 кв.м., механічної майстерні літ. Е,е, площею 135,2 кв.м., гаражу, літ.Ж площею 32,8 кв.м., гаражу И,и площею 35,3 кв.м., сторожки літ К,К1, площею 16,4 кв.м., складу-гаражу літ. М, М1, площею 285,6 кв.м.. прохідної літ.П, посолочної ванни літ.У,У1,У2,У3, коптильного цеху літ. Ф,Ф1, площею 523,9 кв.м., вбиральні літ. Ц, підсобного приміщення (хлораторної) літ.Ч, сольового навісу літ.Ш, ванної літ. Щ, ванної літ. Ш1, ванної літ. Э,э, підсобного приміщення літ.Ю, навісу літ. Я, огорожі 1-4, мощення І, причалу № 250 та причальної стіни, розташованих за адресою: м.Керч, вул..Кірова,74, укладений 29 травня 2006 року між Приватним підприємством «Ловко-3» та позивачем. За приватним підприємством «Ловко-3» визнано право власності на виробничі будівлі, які складаються з: майстерні-гаражу літ. Б, Б1, Б2, площею 207 кв.м, гаражу літ.В площею 46,4 кв.м., гаражу літ. Д площею 66,2 кв.м., механічної майстерні літ. Е,е, площею 135,2 кв.м., гаражу, літ.Ж площею 32,8 кв.м., гаражу И,и площею 35,3 кв.м., сторожки літ К,К1, площею 16,4 кв.м., складу-гаражу літ. М, М1, площею 285,6 кв.м.. прохідної літ.П, посолочної ванни літ.У,У1,У2,У3, коптильного цеху літ. Ф,Ф1, площею 523,9 кв.м., вбиральні літ. Ц, підсобного приміщення (хлораторної) літ.Ч, сольового навісу літ.Ш, ванної літ. Щ, ванної літ. Ш1, ванної літ. Э,э, підсобного приміщення літ.Ю, навісу літ. Я, огорожі 1-4, мощення І, причалу № 250 та причальної стіни, розташованих за адресою: м.Керч, вул..Кірова,74.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду по справі № 2-20/10128-2006 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу тепличного господарства, яку склалося з частково зруйнованих будівель: складу, Літ. А площею 140,9 кв.м., побутового приміщення, літ.Б, площею 41,4 кв.м., адміністративно-побутового приміщення, літ.В, площею 113,4 кв.м., складу літ.Г,г,г-1,г-2,г-3, площею 150,5 кв.м., навісу літ.Д, площею 102,4 кв.м., складу літ. Е, площею 45,8 кв.м., сараю літ. Ж, теплиці літ. З,З-1,З-2, вбиральні літ.И, вбиральні літ.К, сараю літ.Л, терлиць літ. 1-43,огорожі 44-49, мощення I, розташованих за адресою: м. Керч, вул.. Будівельників,66-4, укладений між позивачем та приватним «Ловко-3», за останнім визнано право власності на тепличне господарство, яке складалося з частково зруйнованих будівель: складу літ.А, площею 140,9 кв.м., побутового приміщення літ.Б площею 4,4 кв.м., адміністративно-побутового приміщення літ.В, площею 113,4 кв.м., складу літ Г,г,г-1,г-2,г-3 площею 150,5 кв.м., навісу літ. Д площею 102,4 кв.м., складу літ.Е площею 45,8 кв.м., сараю літ. Ж, теплиці літ. З, З-1,З-2, вбиральні літ.И, вбиральні літ.К, сараю. Літ.Л, теплиць літ. 1-43, огорожі 44-49, мощення I, розташованих за адресою: м. Керч, вул..Будівельників,66-44. Суд зобов'язав ОП БТІ м. Керч зареєструвати право власності на тепличне господарство, яке складалося з частково зруйнованих будівель: скалду літ.А площею 140,9 кв.м., побутового приміщення літ. Б площею 41,4 кв.м., адміністративно-побутового приміщення літ.В площею 113,4 кв.м., складу літ. Г, г,г-1,г-2,г-3 площею 150,5 кв.м., навісу літ. Д, площею 102,4 кв.м., складу літ.Е площею 45,8 кв.м., сараю літ.Ж, теплиці літ З,З-1,З-2, вбиральні літ И, вбиральні літ.К, сараю літ.Л, теплиць літ.1-43, огорожі 44-49, мощення I, розташованих за адресою: м. Керч, вул..Будівельників,66-4.
Також, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду по справі № 2-20/10131-2006 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу риболовного судна -Малого риболовецького сейнеру-траулеру «Еллада», укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім визнано право власності Малого риболовецького сейнеру-траулеру «Еллада». Також, колегією суддів встановлено, що рішення суду по справам № 2-20/10130-2006 від 22 червня 2006 року, № 2-20/10130-2006 від 22 червня 2006 року, № 2-20/10128-2006 від 22 червня 2006 року а також рішення № 2-20/10131-2006 від 22 червня 2006 року були виконані лише державними виконавцями, шляхом вилучення та передачі майна приватному підприємству «Ловко-3».
Судом першої інстанції встановлено, що рішення по справі № 2-6/7339-2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролів» у добровільному порядку не виконало. Лише судовими виконавцями 09 жовтня 2006 року були складені та підписані акти вилучення майна, право власності на яке визнано за позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, активи позивача перебували у податковій заставі з 31 грудня 2003 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру застав рухомого майна. Також в матеріалах справи є копія Рішення № 185 від 19 серпня 2004 року про стягнення грошових коштів та продажу інших активів платника податку за рахунок погашення його податкового боргу відповідно до якого згідно зі статтями 8 та 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними та цільовими фондами» застосоване до позивача стягнення грошових коштів та продаж його інших активів, які знаходились в його власності.
Колегія суддів встановила, що на момент виникнення податкової застави за позивачем не було оформлено право власності на передане Товариству з обмеженою відповідальність Риболовецький сільськогосподарський виробничий кооператив «Рибалки Боспору» майно. Таким чином, податкова застава на вказане майно не розповсюджувалась. Так як право власності на вказане майно позивача було відновлено лише рішенням господарського суду у справі № 2-6/17339-2006.
Таким чином, вищевказане спростовує той факт, що позивач самостійно здійснив відчуження активів, які знаходились у податковій заставі на суму 252196 грн.
Колегія суддів приймає до уваги той факт, що пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що положення абзацу другого підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними та цільовими фондами» були визнані неконституційними. В результаті чого, з 24 березня 2005 року право податкової застави не може розповсюджуватися на всі активи платник податків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тоді як постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог діючого законодавства, та підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від від 16 липня 2007 року у спарві № 2-22/7655-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді К.В. Волков
В.С. Голик