Справа № 523/17508/20
Провадження №2/523/1860/21
"23" березня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Кругліков О. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 постійно мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 .
Разом із позивачкою за вищезазначеною адресою зареєстровано місце проживання її сина ОСОБА_3 та місце проживання колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_2 (шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.05.2018 року).
Квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках на підставі договору дарування від 31.05.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. за реєстровим номером 2880.
Факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року підтверджується Актом про непроживання.
ОСОБА_2 зареєстрований разом із позивачкою, однак тривалий час не проживає у вказаній квартирі, не цікавиться нею та не бере участі в оплаті житлово-комунальних послуг, всі витрати по їх оплаті несе ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями. Додаткові витрати, пов'язані з реєстрацією ще однієї особи за місцем проживання ОСОБА_1 викликають у неї матеріальні труднощі, оскільки остання є пенсіонеркою.
Відповідач видав на ім'я ОСОБА_1 довіреність для зняття з реєстрації за місцем проживання, однак засвідчення довіреності проведено нотаріусом ПМР та не легалізовано належним чином, передбаченим міжнародно-правовими договорами.
На теперішній час позивачці не відомо місце проживання її колишнього чоловіка.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , як співвласник житла вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
Враховуючи зазначене, позивач просив його позов задовольнити, визнавши відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси Сувертак І. В. від 09 грудня 2020 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 25,26).
Позивач надав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову. (а.с. 35).
Відповідачу направлялись повістки за адресою реєстрації, однак листи повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою - не проживає». (а.с. 32,33,37,38).
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся у встановленому порядку, причин неявки суду не сповістив та правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа в судове засідання не прибула та надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала. (а.с. 28).
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 в рівних частках на підставі договору дарування від 31.05.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. за реєстровим номером 2880. (а.с. 13,14).
Разом із позивачкою за вищезазначеною адресою зареєстровано місце проживання її сина ОСОБА_3 та місце проживання колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_2 (шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.05.2018 року). (а.с. 15,16,19).
ОСОБА_2 зареєстрований разом із позивачкою, однак тривалий час не проживає у вказаній квартирі, не цікавиться нею та не бере участі в оплаті житлово-комунальних послуг, всі витрати несе ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями. Додаткові витрати, пов'язані з реєстрацією ще однієї особи за місцем проживання ОСОБА_1 викликають у неї матеріальні труднощі, оскільки остання є пенсіонеркою.
Факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року підтверджується Актом про непроживання. (а.с. 18).
Як вказано у Постанові ВСУ № 6-709цс16 від 16.11.2016 року, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. За результатом розгляду вказаної справи ВСУ постановив: «Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком, що розташований АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням».
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий дім, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель та ін.) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач залишаючись зареєстрованим у квартирі позивача, порушує права та законні інтереси позивача, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Враховуючи встановлені у справі обставини, та те що між сторонами у справі договори найму на проживання у спірному житловому приміщенні не укладались, суд дійшов висновку про те, що відповідач залишаючись зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого є позивач ОСОБА_1 , є сторонньою особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним житловим приміщенням, чим порушує його права, як власника.
Такого висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29 січня 2018 року у справі № 766/1955/16-ц, провадження № 61-755св18.
Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" - громадянин України, а також іноземець чи особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язанні протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
На підставі вищезазначеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 березня 2021 року.
Суддя