2/130/519/2020
130/960/20
"10" грудня 2020 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
із участю - секретаря Яковець К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом Савіхіної Анастасії Миколаївни в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
27.04.2020 року до Жмеринського міськрайонного суду надійшов даний позов ОСОБА_2 із вимогами стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 8541,22 грн. за кредитним договором від 12.04.2011 року. Вказані вимоги представник позивача обґрунтував тим, що свої зобов'язання за вказаним договором від 12.04.2011 року позивач АТ КБ "Приватбанк" виконав надавши ОСОБА_3 кредит у розмірі 6600 грн., у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, відповідач у справі ОСОБА_1 є його спадкоємицею. Станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 12.04.2011 року становить 8541,22 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6594,77 грн., заборгованості за відсотками - 1946,45 грн. (а.с.1-3).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 15.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк усунення недоліків.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 12.06.2020 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
30.06.2020 року (згідно дати поштового відправлення) представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просив відмовити у позові АТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі, оскільки факт реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за однією адресою з відповідачем не дає підстави вважати, що вони проживали спільно та мали спільне майно, адже ОСОБА_3 хоча і був зареєстрований за адресою відповідача, але по факту він довгий час проживав в м.Вінниця. Ще однією із підстав відмови представнику позивача у позові вважає відсутність успадкованого майна відповідачем. Також представником подано заяву про застосування строків позовної давності до позивача. (а.с.87-88, 97).
02.07.2020 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_9, за змістом якої вказала, що обставини на які посилається представник відповідача не відповідають дійсності, оскільки відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка постійно проживала на час спадщини з позичальником ОСОБА_3 , що підтвержується відомостями їх паспортів щодо однієї адреси реєстрації. Також вважає, що строк позовної давності дотримано при зверненні до суду, виходячи з того, що банку стало відомо про смерть позичальника 05.05.208 року, а 21.06.2018 року банк заявив претензійну вимогу до спадкоємців боржника. Просила суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі (105-109).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 14.07.2020 року у зв'язку з неявкою учасників справи відкладено підготовче засідання з повторним викликом учасників справи та визнано необхідним надання особистих пояснень представником позивача.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 22.10.2020 року за клопотанням сторони відповідача відкладено підготовче засідання засідання з повторним викликом учасників справи.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 19.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився вчергове, подавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додатково повідомив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 за її належним викликом в судове засідання також не з'явилась.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії анкети-заяви встановлено, що 12.04.2011 року ОСОБА_3 уклав з позивачем двосторонній правочин, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначено, що ця заява разом з Умовами та Правила надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. У даній заяві позивачем не вказано про власне бажання оформити на своє ім'я банківську картку та не зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою "Універсальна"/"Універсальна Gold" (а.с.7).
З копій паспортів серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_4 (а.с.32,33) вбачається реєстрація місця проживання позичальника ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 12.04.2011 року за позичальником ОСОБА_3 рахується заборгованість перед позивачем в сумі 8541,22 грн, що станом на 05.08.2019 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6594,77 грн., заборгованості за відсотками - 1946,45 грн. (а.с.5-6).
05.05.2018 року позивач направив претензію кредитора №SAMDN50000043746185 до Жмеринської міської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину (а.с.42).
З копії повідомлення Жмеринської міської державної нотаріальної контори Вінницької області від 11.07.2018 року №688/01-16 вбачається, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заведена, ніхто із спадкоємців до цього часу із заявою про прийняття спадщини не звертався (а.с.43).
06.09.2019 року позивач направив відповідачу ОСОБА_1 лист-претензію з вимогою погасити борг в сумі 8541,22 грн. за укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк" кредитним договором №б/н від 12.04.2011 року (а.с.44-47).
Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 за договором від 12.04.2011 року позичальником використовувались кошти з банківської картки № НОМЕР_3 АТ КБ "ПриватБанк" шляхом зняття готівки в банкоматах, останнє з яких в обсязі представлених станом на 12.06.2020 року відомостей вчинено видачею готівки в сумі 190 грн. 26.06.2011 року (а.с.117-118).
Відповідно до довідки квартального комітету "Корчовка" від 29.10.2020 року №627 відповідач ОСОБА_1 остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; також зареєстровані та проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження (а.с.165).
Згідно довідки КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 23.10.2020 року №194, станом на 31.12.2012 року, у відповідності до матеріалів інвентаризаційної справи №8400 право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований по АДРЕСА_2 , 19.02.2003 року зареєстровано в цілому КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №38 за реєстровим №3936 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори Бульбою Л.І., 16.02.2003 року №1-198 (а.с.173).
Згідно положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Окрім цього, узгодженими умовами анкети-заяви від 12.04.2011 року не визначено розміру відсотків за кредит, комісії та неустойки.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що додатково надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені серед іншого пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких визначено строк дії договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови. Проте, вказані витяги не визнані стороною відповідача та не містять підпису позичальника ОСОБА_3 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.04.2011 року шляхом підписання заяви-анкети.
Тому при вирішенні даного цивільного спору не підлягають застосуванню положення ч.1 ст.634 ЦК України, якими передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, оскільки не виключено, що Умови та правила надання банківських послуг змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" з часу виникнення спірних правовідносин 12.01.2011 року до моменту вказаної дати звернення до суду із цим позовом 27.04.2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору стосовно умов сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, оскільки такі не містять підпису позичальника, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17-ц.
З цих підстав суд визнає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.04.2011 року заборгованості за відсотками в розмірі 1946,45 грн.
Згідно ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються положеннями статей 1281,1282 ЦК України.
У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Відповідно до ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За положеннями ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відтак, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
Так, представником позивача за обґрунтуванням позовної заяви підставою заявлених позовних вимог вказано те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину і повинна нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.
Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Отже, обов'язковою умовою вказаного альтернативного способу прийняття спадщини є фактичне постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного постійного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду не представлено. Суд не приймає до уваги посилання сторони позивача на відомості у паспортах померлого кредитора ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 стосовно єдиної адреси реєстрації їх місця проживання, як на підтвердження обставин належності відповідача до спадкоємців за законом першої черги щодо майна померлого ОСОБА_3 та прийняття нею одноособово даної спадщини з вказаних підстав, оскільки зазначені дані паспортів підтверджують відповідні обставини суто на період часу, який відповідає терміну укладення кредитного договору за представлення цих документів банкові позичальником. Тому навіть за відсутності заяви ОСОБА_1 про відмову від даної спадщини, що визначається відсутністю офіційних відомостей про заведення спадкової справи, позивачем суду не представлено жодних доказів щодо тривалості їх проживання разом саме на час смерті ОСОБА_3 , не є заздалегідь безумовними, оскільки законом визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання (ст.29 ЦК України), проте лише на припущеннях їх чинності за відсутності визнання цих обставин відповідачем судове рішення ґрунтуватись вочевидь не може.
Позивачем також не надано суду жодних доказів, що підтверджують, яке саме майно прийняла у спадок відповідач після смерті ОСОБА_1 та яка його вартість, що унеможливлює визначення пропорційного стягнення з нього заявлених позивачем грошових коштів.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, що встановлені в ході судового розгляду, суд визначає недоведеними стороною позивача підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за кредитом спадкодавця ОСОБА_3 , а тому позов підлягає залишенню без задоволення у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.15, 16, 204, 509, 526, 527, 530, 548-551, 608, 610, 612, 614, 625-628, 634, 1048, 1054, 1055, 1216, 1218, 1219, 1281-1282, 1268, 1270 ЦК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК, суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитором спадкодавця боргу за кредитним договором від 12.04.2011 року в сумі 8541 гривні 22 копійок - відмовити повністю.
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Повне судове рішення складено 26.03.2021 року.
Суддя Вернік В.М.