Справа № 607/7201/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 33/817/135/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ст. 124 КУпАП
25 березня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. з участю особи, притягнутої до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Скакуна О. К., розглянувши 25 березня 2021 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв”язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі, місцевий суд зазначив, що у відповідності до ч. 6 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, у зв"язку з чим прийняв рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову місцевого суду та закрити провадження у справі у зв”язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вважає вищевказану постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи.
Вказує, що його вина не доведена належними і допустимими доказами, а тому висновок суду про визнання його винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення є передчасним і помилковим.
Зазначає, що поза увагою суду залишились його пояснення щодо обставин ДТП. Так, на його думку, винуватцем даної пригоди є ОСОБА_2 , який, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами та навичок водіння автомобілем, частково виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався апелянт, та завершував маневр обгону автомобіля Ford Mondeo, здійснив зіткнення з його автомобілем, в'їхавши у лівий бік.
Наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено свідків ДТП, а в графах свідок, потерпілий вказано сторонніх осіб, які не мають жодного відношення до ДТП.
Посилається на те, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу за відсутності свідків та учасників ДТП, чим порушив принцип змагальності сторін.
Звертає увагу на те, що письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки дані особи безпосередньо в судовому засіданні не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. При цьому посилається на те, що після ДТП дані особи підійшли до нього та з їх розмови він зрозумів, що вони добре знайомі між собою.
Вказує, що в матеріалах справи наявні також і письмові пояснення ОСОБА_4 , які суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги.
Зазначає, що на місці вчинення ДТП наполягав на огляді водія ОСОБА_2 щодо визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки відчував різкий запах з ротової порожнини. Проте на його вимогу працівники поліції відмовились використовувати прилад “Драгер”. Натомість експертиза на вміст алкоголю в крові була проведене через три тижні.
Наголошує на тому, що одразу після ДТП 01 березня 2020 року працівники поліції відібрали у нього та ОСОБА_4 пояснення, а водія ОСОБА_2 було допитано лише 17 березня 2020 року в якості свідка.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок експерта №1278/20-22 від 16 листопада 2020 року. Так, відхиляючи даний висновок, суд вказав, що вихідні дані для проведення експертизи були надані лише на підставі копії матеріалів адміністративної справи, без врахування даних, встановлених у протоколі огляду місця події від 01 березня 2020 року. Однак експерту було надано даний протокол та план-схема до зазначеного протоколу.
Вказує, що зі схеми ДТП та фактичних обставин справи не вбачається місце зіткнення транспортних засобів.
Зазначає, що з даних фотознімків не вбачається слідів гальмування автомобіля DAEWOO Lanos, яким керував ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність дій останнього щодо зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду небезпеки (перешкоди) відповідно до п. 12.3 ПДР України.
Посилається на те, що в матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за керування траспортним засобом без посвідчення водія на керування траспортним засобом з огляду на наявну в матеріалах справи довідку МВС. Крім цього, просить вирішити питання складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо водія автомобіля DAEWOO Lanos ОСОБА_2 та перевірки його дій під час ДТП з врахуванням висновку експерта та пояснень свідків.
Заслухавши ОСОБА_5 та його захисника Скакуна О. К., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених підстав, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 245, 278, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи і докази, які їх підтверджують у їх сукупності, та надав цим доказам належну правову оцінку.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого СВ Зборівського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції П. П. Олійником від 29 квітня 2020 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210100000064 у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
29 квітня 2020 року о 12 год. 55 хв. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 465606 за ст. 124 КУпАП, який разом з додатками 04 травня 2020 року надійшов до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл.
За результатами розгляду протоколу ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Як вбачається зі змісту даної постанови, 01 березня 2020 року о 18 год. 00 хв. на 50 км. + 800 м. автодороги Р-39 Броди-Тернопіль в селі Мшанець Зборівського району гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-110557», д.н.з. НОМЕР_1 під час здійснення маневру обгону, не надав переваги зустрічному автомобілю марки «DAEWOO Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , виїхавши на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 11.3 ПДР України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Так, пунктом 11.3 ПДР України передбачено, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
На переконання місцевого суду недотримання водієм ОСОБА_1 зазначених Правил дорожнього руху стало причиною вказаної ДТП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п. 11.3 Правил дорожнього руху України є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 № 465606 від 29 квітня 2020 року, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 березня 2020 року, схемою до проколу огляду місця події, висновком експерта за результатами проведеної транспортно-трасологічної експертизи №4/6-182/20 від 19.03.2020 року, висновком експерта за результатами автотехнічної експертизи від 28.12.2020 року №4/6-695/20, проведеної на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду, а також поясненнями водія «DAEWOO Lanos» ОСОБА_2 та водія «Ford Mondeo» ОСОБА_3 щодо обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Судом першої інстанції правильно надано оцінку висновку експерта за результатами автотехнічної експертизи від 28.12.2020 року №4/6-695/20, проведеної на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду, з якого вбачається, що при встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому комплексі вихідних даних, які можуть вважатись технічно спроможними, причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди є зіткнення транспортних засобів; з технічної точки зору наявний факт виїзду автомобіля «ЗАЗ-110557» під час здійснення обгону попутного транспортного засобу на призначений для зустрічного руху бік дороги. Діючи у невідповідності до вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДР України водій ЗАЗ 110557 створив небезпеку для руху водію автомобіля «DAEWOO Lanos», внаслідок чого останній був позбавлений технічної можливості уникнути зустрічного зіткнення.
Вказане підтверджують викладені у матеріалах справи обставини порушення ОСОБА_1 п. 11.3 Правил дорожнього руху, що перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин доводи апелянта про те, що винуватцем даної пригоди є саме ОСОБА_2 , який, частково виїхавши на зустрічну смугу руху, по якій рухався ОСОБА_1 , оскільки завершував маневр обгону автомобіля Ford Mondeo і здійснив зіткнення з його автомобілем, в'їхавши у лівий бік, є неспроможними та спростовуються вищенаведеним.
При цьому твердження апелянта про порушення ОСОБА_2 ПДР України, а саме: п. 12.3, п. 12.4 ПДР України суддя місцевого суду правильно не взяв до уваги з огляду на те, що відповідно до висновку експерта за результатами проведеної автотехнічної експертизи від 28.12.2020 року №4/6-695/20 при заданому комплексі вихідних даних, які можуть вважатись технічно спроможними, водій автомобіля «DAEWOO Lanos» з моменту, коли величина відстані між транспортними засобами вже не дозволяла автомобілю «ЗАЗ-110557» повернутися на свою смугу до місця ймовірного роз'їзду, не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути зустрічного зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-110557» як при швидкості руху автомобіля «DAEWOO Lanos» 77….84 км/год, так і при умові руху автомобіля «DAEWOO Lanos» із дозволеною швидкістю 50 км/год. Окрім того, у випадку зустрічного автомобіля «ЗАЗ-110557» в незагальмованому стані зіткнення не виключалось і при своєчасному гальмуванні водієм автомобіля «DAEWOO Lanos», так як ні зниження швидкості, ні зупинка останнього не виключала можливості зіткнення. При заданому комплексі вихідних даних, які можуть вважатись технічно спроможними, в діях водія автомобіля «DAEWOO Lanos» невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, які б перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП, не вбачається. При заданому комплексі вихідних даних, які можуть вважатись технічно спроможними, дії водія автомобіля «DAEWOO Lanos» не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР України, проте вказана невідповідність не перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП.
Даний висновок свідчить про те, що навіть при умові перевищення водієм автомобіля «DAEWOO Lanos» швидкості причиною ДТП стало саме порушення ОСОБА_1 п. 11.3 ПДР, будь-яка швидкість транспортного засобу «DAEWOO Lanos» не знаходиться в причинному зв'язку із наслідками ДТП.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що дану ДТП вчинено не з його вини, є надуманими та необґрунтованими.
Місцевим суддею також правильно відмічено, що в той час, як висновок експерта №4/6-695/20 від 28.12.2020 ґрунтувався на матеріалах справи про адміністративні правопорушення та матеріалах кримінальної справи, - в розпорядженні експерта Б. Ломакіна (висновок № 1278/20-22 від 16.11.2020) були лише копії матеріалів адміністративної справи, надані захисником Бойком П. В., а тому саме висновок експерта №4/6-695/20 від 28.12.2020 був покладений суддею місцевого суду в основу рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наведенням мотивів прийнятого рішення, з чим погоджується і суддя апеляційного суду.
Суддею місцевого суду повно та всебічно досліджено обставини вчинення правопорушення, наявні у справі докази, їм дано належну оцінку, а тому висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин є правильним.
Рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП прийнято у відповідності з вимогами закону.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не наведено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не вбачається.
За таких обставин постанова суду винесена з дотриманням вимог закону, на підставі наявних у справі доказів і підстав для її скасування не убачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Г. І. Коструба