Справа № 463/11502/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/109/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
23 березня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
скаржника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова 02 грудня 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 26 листопада 2020 року на бездіяльність органу досудового розслідування, яке полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення від 20 листопада 2020 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у поданій скаржником заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, а викладені скаржником в заяві доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями посадових осіб, а відтак такі внесенню в ЄРДР не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова 02 грудня 2020 року та винести нову ухвалу про задоволення в повному обсязі скарги адвоката ОСОБА_6 .
Оскаржувану ухвалу слідчого судді вважає незаконною і винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх доводів вказує на незаконність процесуальних рішень, прийнятих в межах кримінального провадження, у якому він є потерпілим, слідчим СВ Миколаївського ВП Пустомитівсткого ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , слідчим суддею Миколаївського районного суду львівської області ОСОБА_8 та суддею Львівського апеляційного суду ОСОБА_9 , відносно яких ним ставилось питання щодо внесення відомостей в ЄРДР за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.
Виходячи зі змісту апеляційної скарги, поданої ОСОБА_6 , апелянт стверджує, що слідчим суддею без належної перевірки було безпідставно відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність органу досудового розслідування.
Прокурор та представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; апелянта ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просить її задовольнити; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_6 , в порядку ст.303 КПК України, звернувся із скаргою до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, покликаючись на те, що ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення від 20 листопада 2020 року до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, однак у визначні законом строки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно його заяви не внесено.
У поданій скарзі ОСОБА_6 просив зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові внести відповідні відомості до реєстру на підставі поданої ним заяви про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.397 КК України.
Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив з того, що у поданій ним заяві до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 20 листопада 2020 року не наведено відомостей, які б підтверджували реальність конкретної події злочину, у зв'язку з чим ці відомості не можуть вважатися такими, що підлягають обов'язковому внесенню до ЄРДР.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.
Як встановлено в судовому засіданні, 20 листопада 2020 року ОСОБА_6 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові із заявою про вчинення слідчим СВ Миколаївського ВП Пустомитівсткого ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , слідчим суддею Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_8 та суддею Львівського апеляційного суду ОСОБА_9 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.
Така заява була предметом дослідження суду першої інстанції і слідчий суддя зробив правильний висновок, що виходячи із її змісту, доводи ОСОБА_6 щодо вчинення кримінального правопорушення зводяться виключно до незгоди з процесуальними рішеннями вказаних посадових осіб, прийнятих у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_6 визнаний потерпілим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч.1 ст.2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Згідно ч.5 ст.214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення саме кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що подана заява ОСОБА_6 до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львова не містить достатніх відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 , оскільки аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Доводи апелянта про неповноту судового розгляду, яка полягає в тому що слідчим суддею не було витребувано матеріали кримінального провадження, під час досудового слідства в якому, на його думку, було вчинено кримінальне правопорушення вищевказаними посадовими особами, колегія суддів вважає надуманими та необґрунтованими, оскільки розглядаючи скаргу ОСОБА_6 про невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя, в ухвальному ним рішенні, дав належну правову оцінку заяві апелянта про вчинення кримінального правопорушення та навів відповідні мотиви, з яких прийшов до висновку про відсутність правових підстав для внесення відомостей в ЄРДР.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у поданій скаржником заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, а тому викладені скаржником в заяві про злочин обставини є виключно його суб'єктивною оцінкою, а відтак внесенню в ЄРДР не підлягають.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 26 листопада 2020 року на бездіяльність органу досудового розслідування, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 26 листопада 2020 року на бездіяльність органу досудового розслідування - без змін.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.