Справа № 607/2547/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/397/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 301030500
24 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,
за участю секретаря - Боднар Р.В.
та сторін: заявника ОСОБА_1 , його представника - адвоката Бакальця І.Г., представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Майки А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/2547/20 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року, ухвалену суддею Позняком В.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , поданої через його представника адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на дії державного виконавця, -
15 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець Ігор Гнатович звернувся в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузь Терези щодо винесення постанови від 19 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63048283 та скасування арешту на майно боржника ОСОБА_2 та інших заходів примусового виконання рішення; скасування постанови старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузь Терези від 19 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63048283 з виконання виконавчого листа №607/2547/20 виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 червня 2020 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 , яка подана через представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця - повернуто без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець Ігор Гнатович просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі №607/2547/20 та направити вказану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона безпідставна та підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І.Г. вказав, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 “Заяви з процесуальних питань” ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення) подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
Від Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року - залишити без змін, посилаючись на те, що вона ухвалена відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та дотриманням процесуальних строків.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 своїм правом на відзив не скористалася.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бакалець І.Г. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Майка А.Б. апеляційної скарги не визнав, вважаючи ухвалу суду обґрунтованою та законною.
Тернопільський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600115912544, а також, надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без їхнього представника і при вирішенні апеляційної скарги покладаються на думку суду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи без розгляду скаргу, суд першої інстанції зіславшись на вимоги статті 183 ЦПК України, виходив із того, що скарга ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , не містить доказів надіслання (надання) її копії іншим учасникам справи (провадження) - органу ДВС та стягувачу.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом порушено норми процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Суд повертаючи заявнику скаргу на дії державного виконавця застосував до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, яка не регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року; “Беллет проти Франції” від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України “Судовий контроль за виконанням судових рішень” передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Ураховуючи викладене, суд у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 “Заяви з процесуальних питань” ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що розділ VII ЦПК України “Судовий контроль за виконанням судових рішень” - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, суд першої інстанції безпідставно позбавив ОСОБА_1 . Конституційного права на доступ до суду.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича слід задовольнити, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вирішення питання судових витрат за розгляд в апеляційній інстанції є передчасним, оскільки спір не розглянуто по суті.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2021 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2021 року.
Головуючий
Судді