Справа №589/1307/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/317/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
19 березня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 589/1307/18 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , раніше судима:
16 листопада 2015 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст.307, ч. 2 ст. 309, із застосуванням ст. 70, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки,
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду як незаконний та необґрунтований, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 75 КК, оскільки вона є особою з інвалідністю, на протязі часу розгляду кримінальної справи вона не притягувалась ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку лікаря психіатра, має постійне місце проживання, відсутні претензії у потерпілого та будь-які тяжкі наслідки від скоєного нею злочину.
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року ОСОБА_10 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та їй призначено покарання у виді громадських робіт строком 80 год. На підставі ст. 71 і ч. 1 ст. 72 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання у виді 5 років позбавлення волі за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2015 року і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 днів. Стягнуто на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1144 грн.
Відповідно до вироку, 22 березня 2018 року близько 11:50 ОСОБА_10 , перебуваючи в магазині «Апельсин» по АДРЕСА_2 , таємно викрала пару дитячих пінеток рожевого кольору розміром «140» та дві пари дитячих махрових носків білого кольору з візерунком у вигляді метеликів розміром «8», чим завдала потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 300 грн.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 про залишення вироку суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, в апеляційній скарзі обвинуваченою не оскаржуються (ч. 3 ст. 349 КПК).
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_10 про застосування до неї положень ст. 75 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно цієї норми закону України про кримінальну відповідальність, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому необхідно зауважити, що ст. 75 КК не передбачає можливості її повторного застосування при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71, 72 КК, а також при призначенні покарання у виді громадських робіт.
Разом з тим, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, він має право вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого (ст. 404 КПК), тому колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_10 , змінивши вирок суду та застосувавши до неї положення ст. 69 КК, тим самим пом'якшивши призначене їй покарання, ураховуючи при цьому мету й принципи справедливості, пропорційності, співмірності та індивідуалізації, а також й те, що кримінальне покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та інформації про особу винних.
Зокрема, покарання призначається в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст. 50 і 65 КК).
Відповідно п. 1 постанови ПВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а згідно рішення ЄСПЛ від 17.09.2009 у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що «складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним». При цьому невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (ст. 414 КПК), а за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу (ст. 53, 69 КК).
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_10 та попередження нових кримінальних правопорушень, колегія суддів ураховує, що остання вчинила діяння, яке згідно зі ст. 12 КК є проступком, щиро покаялася та активно сприяла розкриттю цього проступку, відшкодувала завданий збиток і претензій у потерпілого до неї немає, а також відсутні будь-які інші негативні наслідки від скоєного нею діяння. При цьому ОСОБА_10 є особою з інвалідністю та вимушена використовувати ортопедичну палицю, оскільки їй важко пересуватися самостійно, а тому наявність сукупності усіх цих обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею діяння, що надає можливість колегії суддів застосувати ст. 69 КК.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі (тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян), установленому ст. 53 КК, застосувавши положення ст. 69 КК та призначивши основне покарання у виді штрафу, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 185 КК.
Відповідно п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409 КПК, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; підставою для зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягав застосуванню (ст. 65, 69 КК). При цьому суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого (п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК), а невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок та пом'якшити призначене покарання, оскільки неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло за собою призначення судом першої інстанції покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_10 діяння та її особі через суворість, а в іншій частині вирок суду залишити без змін, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу обвинуваченої.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року відносно ОСОБА_12 змінити через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і пом'якшити покарання.
Вважати ОСОБА_13 засудженою за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
На підставі ст. 71, 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн та покарання, призначене вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2015 року, виконувати кожне самостійно.
В іншій частині вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4