24 березня 2021 року
м.Суми
Справа №580/2078/19
Номер провадження 22-ц/816/249/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 та його представника адвоката Матвєєнко Євгена Георгійовича
відповідача - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Пєтухова Андрія Юрійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Пєтуховим Андрієм Юрійовичем, на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Чхайло О.В. у м. Лебедин Сумської області, повне рішення складено 16 жовтня 2020 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про захист честі, гідності та ділової репутації,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації.
Свої вимоги мотивував тим, що 22 травня 2019 року в засобах масової інформації, через сайт UA: СУМИ та соціальну мережу Фейсбук була поширена інформація про причетність його до підпалу належних родині ОСОБА_2 об'єктів нерухомості, яку виклав відповідач. Також ОСОБА_2 звинуватив позивача у пограбуванні міста Лебедина та інших правопорушеннях, до яких він не має ніякого відношення. Така інформація поширена в брутальній, принизливій для позивача формі, є недостовірною, паплюжить його честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації як керівника Лебединського вищого професійного училища лісового господарства, який очолює великий колектив вихователів та учнів, а також як колишнього міського голови.
Дії відповідача також паплюжать честь і гідність членів родини позивача, яким доводиться відповідати на неприємні запитання від мешканців міста стосовно підпалу майна ОСОБА_2 . Такі дії відповідача завдали моральних страждань позивачу, привнесли в його приватне життя додаткові труднощі і цим порушуються його законні права.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, викладену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Фейсбук» з доменним іменем https://www.facebook.com/watch/?v=693260037761817 (Сторінка міського голови міста ОСОБА_3 ), наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ...,оце, шановна ОСОБА_4 , не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200% до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе», та на сайті: UА:СУМИ: ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «Я переконаний на 200%, що цей підпал, як і попередній у 2016 році пов'язаний виключно з моєю роботою як міського голови. Постійно на апаратних нарадах внутрішніх ОСОБА_1 , негативно висловлюється про моєю діяльність, як міського голови. Двічі організовував мітинги або був їх співорганізатором, де з надуманих приводів приводив випускників та персонал ВПУ під міську раду протестувати».
Також ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 публічно вибачитися перед ним за розповсюдження неправдивих відомостей у такий же спосіб, у який зазначені відомості були поширені.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Фейсбук» з доменним іменем https://www.facebook.com/watch/?v=693260037761817 (Сторінка міського голови міста ОСОБА_3 ) наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ..., оце, шановна ОСОБА_4 , не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200% до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе».
Зобов'язано ОСОБА_2 публічно вибачитися перед ОСОБА_1 за розповсюдження вищевказаних неправдивих відомостей, що паплюжать його честь, гідність та ділову репутацію у такий же спосіб, у який ці відомості поширені.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував положень ч.ч. 2,3 статті 34 Конституції України, а також вимог статті 30 Закону України «Про інформацію», відповідно до яких кожен має право на свободу вираження поглядів, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Заявник стверджує, що його висловлювання містять суб'єктивні думки та оціночні судження, які не підлягають спростуванню, не зважаючи не те, що сам позивач припускає, що поширена інформація може стосуватися його особи. Вислови ОСОБА_2 не містять завідома неправдивої інформації, також відсутні підстави визначати його висловлювання, як подані у брутальній, принизливій чи непристойній формі, оскільки оскаржувані фрази відповідача виражають його особисте, суб'єктивне відношення до подій, що трапилися. Також заявник звертає увагу на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту у формі примусового вибачення, що не передбачено ст. ст. 16, 277 ЦК України. Суд першої інстанції не врахував, що межа допустимої критики, оцінки та уваги до вчинків та слів публічної особи, є значно ширшою, в порівнянні з пересічною особою. Оскільки позивач є публічною особою, у зв'язку з чим підлягає ретельному громадському контролю і потенційно міг зазнати гострої та сильної громадської критики, з приводу того, як він виконує (виконував) свої функції. Зазначені позивачем висловлювання ОСОБА_2 не містять негативної інформації щодо позивача і не можуть визнаватися неправдивими за своїм змістом,оскільки не містять ніяких конкретних фактів, а також не висловлені безпосередньо щодо позивача.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Матвєєнко Є.Г. заперечив проти її задоволення, оскільки вважає, що інформація яку поширив відповідач у справі є недостовірною і такою, що порочить честь , гідність та ділову репутацію позивача у справі. Вважає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим , а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника - адвоката Пєтухова А.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Матвєєнка Є.Г., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Фейсбук» ОСОБА_2 на своїй сторінці (сторінка міського голови міста Лебедина - ОСОБА_2 ) виклав інформацію наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ...,оце, шановна ОСОБА_4 , не ті міфічні погрози, які є виключно у вашій хворобливій уяві, а це реальні дії, які вже повторюються не в перше. Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте. Ви можете оце усе підірвати, можете все спалити, знищити. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на наше місто. Я не давав і не даватиму грабувати вам це місто. Мене ніщо не зупинить. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади. Єдине що ви можете зробити, це вбити мене, більш нічого... Але прийде час і лебединці і український народ, що стосується окремих осіб, які я переконаний на 200% до цього причетні, дадуть вам всім оцінку. Кожному Господь дає по його заслугах, тому і вам шановні теж воздається. І ваші декларації і ваше майно, яке не співпадає з вашими доходами, все свого часу буде оцінене і розслідувано. Але я не зупинюся. Я працював і буду працювати на благо Лебединської громади, на благо тих жителів міста, які хочуть бачити його без таких підлих істот, як ви. І нічого вам не допоможе».
Крім цього, з відеозапису на оптичному носієві інформації (а.с. 118), суд першої інстанції встановив, що 22 травня 2019 року телеканалом UA: СУМИ було подано сюжет, в якому ОСОБА_2 надав свої коментарі щодо підпалу належних його родині приміщень аптеки та колишнього магазину.
Коментарі ОСОБА_2 в зазначеному сюжеті мають наступний зміст: «О 4 годині 13 хвилин ранку мені зателефонувала дружина. Я знаходився в м. Харків на навчанні. Їй зателефонувала охорона і повідомила про те, що горить приміщення магазину мого сина, який він купив у минулому році, він був закритий. І горить приміщення аптеки. Я переконаний на 200%, що цей підпал, як і попередній у 2016 році пов'язаний виключно з моєю роботою як міського голови. Постійно на апаратних нарадах внутрішніх ОСОБА_1 , негативно висловлюється про моєю діяльність, як міського голови. Двічі організовував мітинги або був їх співорганізатором, де з надуманих приводів приводив випускників та персонал ВПУ під міську раду протестувати».
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим, що інформація розповсюджена ОСОБА_2 містить відомості про причетність ОСОБА_1 та інших осіб до підпалу майна, належного родині відповідача, за своїм змістом є повідомленням про злочин, що виключає віднесення цих слів до оціночних суджень чи критичних зауважень про діяльність позивача. Розповсюджена відповідачем інформація не знайшла свого підтвердження, тобто є неправдивою. Крім того, не зважаючи на відсутність прізвищ у повідомленні, суд першої інстанції, заслухавши пояснення свідків, дійшов висновку проте, що мешканці Лебедина, студенти та працівники Лебединського вищого професійного училища лісового господарства зрозуміли, що відповідач веде мову саме про ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
Звертаючись з позовом ОСОБА_1 зазначив, що у змісті заяв, розповсюджених ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці міського голови міста ОСОБА_3 , та у сюжеті з коментарем ОСОБА_2 , розповсюдженому 22 травня 2019 року телеканалом UA: СУМИ, текст яких наведений вище, містяться обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні підпалу майна належного родині ОСОБА_2 - обвинувачення у кримінальному правопорушенні, до якого позивач не має жодного відношення. Поширення ОСОБА_2 своїх думок про причетність ОСОБА_1 до правопорушень, тобто недостовірної інформації порушує його особисті немайнові права, як керівника, який очолює великий колектив вихователів та учнів, завдає шкоди його діловій репутації , як керівника училища та колишнього міського голови.
Дослідивши зміст розповсюдженої ОСОБА_2 інформації колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про часткову обґрунтованість заявленого позову. Інформація розповсюджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці міського голови міста Лебедина є емоційною промовою, яка не містить обвинувачення у вчиненні позивачем кримінального правопорушення.
Твердження: «Це ми проходили в 2016 році, коли двічі підпалювали майно моєї родини, а сьогодні ваші любі друзі це знову зробили... Судячи з усього дуже я вже їм допік своєю діяльністю і вдалися до повторних конкретних дій.» стосується невизначених осіб, тобто не може трактуватися, як обвинувачення саме ОСОБА_1 .
При цьому наступна фраза: « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ваша проблема в тому, що ви дуже і дуже погано мене знаєте.» також не свідчить про обвинувачення ОСОБА_1 .
Жодного прізвища зазначене повідомлення взагалі не містить. Висновок суду першої інстанції, про те, що у повідомленні йдеться про обвинувачення у здійсненні підпалу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є припущенням суду, зробленим на підставі неналежних доказів - особистих міркувань та припущень свідків, заслуханих судом.
Крім того, з матеріалів цивільної справи вбачається та дана обставина визнається сторонами у справі , що позивач з 2006 року по 2015 роки займав посаду міського голови м.Лебедин, а з 2016 року працює на посаді в.о. директора Лебединського вищого професійного училища лісового господарства , а отже є публічною особою , тому при поширенні недостовірної інформації стосовно життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та / або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодились на таку увагу.
У разі, якщо позивач, є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному , національному чи міжнародному рівнях , вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Таким чином, за встановлених обставин та підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги, оскільки вищезазначена оспорювана позивачем інформація не містить обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні жодного кримінального правопорушення, в саме підпалу майна належного родині ОСОБА_2 , пограбування міста Лебедина та іншого, а є лише оціночними судженнями відповідача у справі, яке не підлягає спростуванню в порядку ст.277 ЦК України .
Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що місцевим судом помилково ухвалено рішення щодо зобов'язання відповідача вибачитись перед позивачем, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту честі, гідності чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено статтями 16, 277 ЦК України.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Установивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильність застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а тому скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про захист честі гідності та ділової репутації і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог передбачених ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених сторонами у справі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1313 грн 40 коп.
Керуючись ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Пєтуховим Андрієм Юрійовичем, задовольнити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про захист честі гідності та ділової репутації скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1313 грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 26 березня 2021 року.
Головуючий - О.І. Собина
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко