Номер провадження: 22-ц/813/4238/21
Номер справи місцевого суду: 522/19127/14-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
26.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачі- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2020 року у складі судді Шенцевої О.П.,
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл спільної сумісної власності.
В процесі розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та, з урахуванням заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог, просила суд визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 : житлову квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0486 га у житлово-будівельному кооперативі «Дайберг» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; садовий будинок загальною площею 52,4 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , площею 0,0486 га у житлово-будівельному кооперативі «Дайберг» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в період часу з 03.05.2014 по 01.03.2017. Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину: житлової квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0486 га у житлово-будівельному кооперативі «Дайберг» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; садового будинку загальною площею 52,4 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 , площею 0,0486 га у житлово-будівельному кооперативі «Дайберг» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
11.07.2019 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залучено до участі у справі у якості відповідачів, правонаступників відповідача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2020 року зупинено провадження у даній справі до вирішення по суті справи № 509/3542/18 за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., ТОВ «Профпроект», третя особа Друга одеська державна нотаріальна контора ГТУЮ в Одеській області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу.
Не погоджуючись з цією ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якій просить суд її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у даній справі та справі №509/3542/18, до розгляду якої зупинено дану справу, позивачі просять встановити факт проживання однією сім'єю із одним і тим самим чоловіком, але у різний період, що жодним чином не виключає можливість задоволення вимог обох позивачів у разі надання апелянтом до суду належних та допустимих доказів. Отже, встановлення факту, про який заявляє ОСОБА_4 у справі №509/3542/18, у жодному випадку не є підтвердженням неможливості встановлення відповідного факту щодо позивача та ОСОБА_5 в рамках даної справи та не впливає на її вирішення. Суд першої інстанції не перевірив належним чином наявність справи на розгляді в суді, чи є спільним предмет доказування в обох справах та чи є вимоги в цих справах такими, що нерозривно пов'язані між собою, що давало б підстави встановити об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, зупинення провадження у справі також не може суперечити принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи. (Постанови Верховного Суду України у справах №6-1367цс15 та №6-1957цс16). Розгляд даної справи триває майже 6 років, а саме з 2014 року, та за цей час провадження у справі вже зупинялося. У даному випадку ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження є помилковою, а зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи. Судом першої інстанції 20.07.2020 вже розглядалося клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження (підстави ті ж самі, що й у клопотанні про зупинення від 27.01.2020, яке подано 28.01.2020 клопотання фактично ідентичні), за результатами якого ухвалою суду від 20.07.2020 відмовлено у його задоволенні з підстави відсутності об'єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи №509/3542/18. Таким чином, існують достатні підстави стверджувати, що клопотання про зупинення від 27.01.2020, судом розглянуто 20.07.2020, та підстав для його повторного розгляду станом на 30.10.2020 не існувало. Судом першої інстанції зупинено провадження у справі на стадії її розгляду по суті на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, що не включене до переліку підстав, відповідно яких, процесуальним законом передбачено можливість зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом указаної норми підставою зупинення провадження у справі є виключно об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість встановлення судом обставин справи, відповідних їм правовідносин та формування судом правових висновків щодо шляхів вирішення спору, без вирішення іншої справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо.
Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.
Згідно з роз'ясненнями пункту 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в період з 03.05.2014 по 01.03.2017 та розподіл спільної сумісної власності, визнання права власності.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона разом з ОСОБА_5 з 25.09.1982 перебувала у шлюбі, який було розірвано 22.04.2014, проте сторони фактично продовжували проживати разом до жовтня 2014 року. Під час сумісного проживання однією сім'єю подружжям було набуто спільне майно, яке позивач просила визнати спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ частину спільного майна.
Одночасно в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області на розгляді перебуває справа №509/3542/18 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., ТОВ «Профпроект», третя особа: Друга Одеська державна нотаріальна контора ГТУЮ в Одеській області, про встановлення факту спільного проживання з травня 2016 року з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання технічного паспорту недійсним, про скасування запису про право власності.
В зустрічному позові ОСОБА_4 посилається на те, що з травня 2016 року по день смерті ОСОБА_5 сумісно проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за цей час ними спільно побудовано будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 після його смерті на підставі технічного паспорту від 04.04.2018, який ОСОБА_4 вважає підробленим.
Вказане свідчить про те, що у справі, що розглядається Приморським районним судом м. Одеси, ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з 03.05.2014 по 01.03.2017.
У справі, що перебуває на розгляді у Овідіопольському районному суді Одеської області за зустрічним позовом, ОСОБА_4 просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з травня 2016 по день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звертаючись з вказаними позовами, намагаються встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_5 в періоди, які частково співпадають.
Для вирішення по суті спору щодо майна, набутого за час спільного проживання, необхідною умовою є встановлення факту та періоду сумісного проживання однією сім'єю.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 просять встановити факт проживання однією сім'єю із одним і тим самим чоловіком у різний період, спростовується змістом зустрічного позову ОСОБА_4 , який перебуває на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області.
Разом із тим, зазначені обставини розцінені судом як підстава для зупинення провадження помилково, оскільки зупинено провадження у справі, яке відкрито раніше, а тому за умов неможливості об'єднання справ в одне провадження, невірним є зупинення провадження у цій справі.
Крім того, для зупинення провадження предметом вимог необхідним є встановлення існування підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо, такі у цій справі відсутні. Факт проживання жінки та чоловіка у певний період встановлюється на підставі наданих доказів, що можливо незалежно від вимог іншої особи, щодо якої спір не вирішено, а факти не встановлені.
Отже, судом неправильно застосовано норми процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: