Номер провадження: 11-сс/813/540/21
Номер справи місцевого суду: 522/4324/21 1-кс/522/2641/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.03.2021 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 про повернення клопотання адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в інтересах ОСОБА_4 , подане в порядку ст. 206 КПК України щодо захисту прав ОСОБА_4 ,
встановив:
Вищезазначеною ухвалою слідчого судді клопотання адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України щодо захисту прав ОСОБА_4 повернуто заявникам та роз'яснено, що повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом.
22.03.2021 захисником ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що ухвала слідчого судді від 16.03.2021 постановлена як така, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, оскільки слідчий суддя не наділений повноваженнями для прийняття рішення про повернення клопотання, поданого в порядку ст. 206 КПК України, заявникам. Посилаючись на Конституцію України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, захисник ОСОБА_3 вважає, що ухвала слідчого судді від 16.03.2021 підлягає оскарженню та просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , діючих в інтересах ОСОБА_4 щодо захисту прав останнього в порядку ст. 206 КПК України до суду першої інстанції для розгляду по суті в іншому складі суду.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.
Натомість, ч.ч. 1 та 2 ст. 309 КПК України встановлюють вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Також згідно із ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги та відомостей ЄДРСР, оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16.03.2021 клопотання адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України щодо захисту прав ОСОБА_4 повернуто заявникам та роз'яснено, що повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом.
Суддя-доповідач враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Більш того, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає, що однієї із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Натомість, системний аналіз зазначеної норми Конституції України засвідчує, що забезпечення права на апеляційний перегляд виникає після розгляду справи (кримінального провадження) по суті.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Таку правову позицію висловила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своєму рішенні від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17).
Так, ч. 1 ст. 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. До числа цих ухвал не відносяться ухвали слідчих суддів щодо скарг, поданих у порядку ст. 206 КПК України.
З огляду на що ухвала слідчого судді Приморського районного суду від 16.03.2021 так само не підлягає апеляційному оскарженню і на підставі ч. 2 ст. 309 КПК України з огляду на наступне.
Так, ч. 2 ст. 309 КПК України визначає, окрім іншого, яке явно не стосується цього випадку, що під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. При цьому перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування до слідчого судді, визначено в ст. 303 КПК України.
Проте, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
В даному кримінальному провадженні, відповідно до наданих захисником ОСОБА_3 матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 було затримано 15.03.2021 в приміщенні Білгород-Дністровського ВП та захисниками ОСОБА_3 і ОСОБА_5 15.03.2021 до Приморського районного суду м. Одеси було подано скаргу на незаконне затримання останнього, що датована захисником 15.03.2021 (зі скарги: «…затримання ОСОБА_6 здійснювалось з порушенням вимог ст. 208 КПК України, що вказує на очевидно незаконне затримання»), яку захисники чітко визначили як таку, що подається в порядку ст. 206 КПК України. Зазначену скаргу 15.03.2021 протоколом автоматизованого визначення слідчого судді, розподілено у провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 та 16.03.2021 за наслідками розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 206 КПК України постановлено ухвалу про повернення скарги, з посиланням на те, що з додатків до клопотання захисників встановлено, що затримання ОСОБА_4 було здійснено в приміщенні Білгород-Дністровського відділу поліції розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Тимирязєва 21, що територіально не поширюється на юрисдикцію Приморського районного суду м. Одеси. При цьому, підтверджень того, що ОСОБА_4 утримується в ізоляторі тимчасового тримання №1 ГУНП в Одеській області, стороною захисту до клопотання надано не було.
Враховуючи викладене й беручи до уваги те, що захисники подали скаргу саме в порядку ст. 206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про повернення скарги, подана в порядку ст. 206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 2 ст. 309 КПК України.
При цьому, в рішенні Об'єднаної палати Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17) також зазначено, що у висновку Верховного Суду України від 12.10.2017 року (справа №757/49263/15-к) йдеться, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Аналогічні висновки неодноразово робив Верховний Суд, у тому числі в указаних вище справах, коли слідчий суддя постановляв ухвали щодо тих чи інших питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не була передбачена КПК України.
На відміну від наведених справ, у цьому кримінальному провадженні скарга стороною захисту була подана в порядку ст. 206 КПК України і відповідно слідчий суддя постановив ухвалу в межах процедури, яка передбачена кримінальним процесуальним законом. Тому зазначені висновки Верховного Суду України та Верховного Суду не можуть бути застосовані в цій ситуації.
Отже, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, то її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Зважаючи на вище викладене, ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Статтею 422 КПК України передбачений порядок перевірки ухвал слідчого судді, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії апеляційного суду, щодо апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню.
При цьому, на думку судді-доповідача, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі захисником ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді, на яку, згідно із законом, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю, що до неї необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч. 4 ст. 399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
Керуючись статтями 7, 9, 24, 309, 392, 399, 405, 419, 422 КПК України, суддя-доповідач,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2021 про повернення клопотання адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в інтересах ОСОБА_4 , подане в порядку ст. 206 КПК України щодо захисту прав ОСОБА_4 .
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати захиснику ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту прийняття рішення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2