Справа № 307/381/21
Провадження №1-кп/307/46/21
про повернення обвинувального акта
23 березня 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
провівши в залі суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12020070180000083 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,
4 лютого 2021 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020070180000083 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 лютого 2021 року призначено підготовчне засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту з викликом в судове засідання учасників кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не прибула, подала заяву про проведення підготовчого засідання за її відсутності.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, захисник подав клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як викладені фактичні обставини не підтверджують формулювання обвинувачення, а навпаки підтверджують в його діях наявність адміністративної відповідальності.
Крім цього, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання подав скаргу на дії органу досудового розслідування в особі СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області та керівника Тячівської місцевої прокуратури посилаючись на те, що після завершення досудового розслідування в порядку статті 290 КПК України йому було надано доступ до матеріалів досудового розслідування та стороною захисту було скопійовано на фотофіксуючий пристрій всі документи з матеріалів досудового розслідування та збережено для подальшого їх вивчення та використання для доведення невинуватості ОСОБА_4 .
Як було встановлено стороною захисту, після настання події, що отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що призвели до настання його смерті, керівником органу досудового розслідування було визначено слідчого, який здійснював досудове розслідування, а саме - старшого слідчого СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 .
У вказаному кримінальному провадженні знаходиться постанова про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи від 18 березня 2020 року, згідно якої призначено групу прокурорів, які здійснюють провадження прокурорів у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вказана постанова винесена виконувачем обов'язки керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_12 , однак підпису вказаної посадової особи у вказаній постанові немає.
Також, у вказаних матеріалах кримінального провадження наявна постанова про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи від 30 січня 2021 року, згідно якої призначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , таку постанову виносив виконувач обов'язків керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_14 , на якій також відсутній його підпис, що підтверджує факт проведення досудового розслідування без участі процесуальних прокурорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Таким чином, процесуальних прокурорів у цьому кримінальному провадженні не було визначено керівником прокуратури, а тому досудове розслідування було проведено без процесуального керівництва, що тягне в подальшому визнання процесуальних рішень прокурора, погодження процесуальних рішень та процесуальних дій за участю прокурора незаконними.
Також в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про призначення групи слідчих від 16 жовтня 2020 року, яка винесена начальником СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_15 , згідно вказаної постанови групу слідчих у цьому кримінальному провадженні у складі начальника СВ Дубівського відділення поліції ОСОБА_15 , старшого слідчого СВ Дубівського ВП ОСОБА_8 та слідчого СВ Дубівського ВП ОСОБА_16 , було призначено лише 16 жовтня 2020 року, а тому всі проведені слідчі дії та прийняті ними процесуальні рішення є незаконними та підлягають виключенню як недопустимі докази та прийняті ними процесуальні рішення.
Крім цього, в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про призначення групи слідчих від 30 січня 2021 року, якою керівником органу досудового розслідування призначено групу слідчих старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 та старшого слідчого СВ ОСОБА_15 .
Однак, вказана постанова про створення групи слідчих від 30 січня 2021 року, яку виносив заступник начальника відділення поліції начальник СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_18 також не містить його підпису, що підтверджує факт проведення досудового розслідування без участі вказаних слідчих.
Таким чином, обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України складено старшим слідчим ОСОБА_17 та погоджено прокурором у кримінальному провадженні прокурором Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Отже, керівник Тячівської місцевої прокуратури та керівник органу досудового розслідування у відповідності до вимог КПК не визначили процесуальне керівництво при проведенні досудового розслідування та слідчих, що є підставою для визнання в подальшому недопустимими доказами докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, громадянина, гарантованих Конституцією України та іншими законами, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Оскільки, слідчих та процесуальних прокурорів під час проведення досудового розслідування не було визначено в порядку, визначеному КПК України, відтак досудове розслідування не було законним.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2020 року за № 12020070180000083, вказаний обвинувальний акт складено старшим слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 та 1 лютого 2021 року затверджено прокурором Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Що стосується відсутності підписів на постановах про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи та про призначення групи слідчих суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури "fair procedure" (у європейській системі), " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Відповідно до п.8) ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, які діють у межах своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Керівник органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Згідно ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.
Згідно ч. 6 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Також, згідно п. 9), п. 15) ч. 1 ст. 3 КПК керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень; прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК).
Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов'язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
Надання прав, покладення обов'язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб'єктивізму та забезпечення правової визначеності.
Чинний КПК України у ст. 110 передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Хоча ст. 37 КПК і не передбачає для керівника органу прокуратури специфічної форми рішення про визначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, така процесуальна форма вбачається, із тлумачення положень ст. 110 КПК у взаємозв'язку із положеннями ч. 5 ст. 36 КПК. Відповідно до останньої норми Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.
Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов'язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб'єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об'єктивності владних суб'єктів.
У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Щодо наслідків недотримання належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.
Конституцією України встановлені права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції).
У кримінально-процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб'єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб'єкта, у тому числі, слід розглядати і прокурора.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).
У випадку здійснення прокурором, який не визначений керівником органу прокуратури як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених ст. 36 КПК, то вони здійснюються неналежним суб'єктом.
Виходячи з наведеного, відсутність постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Вказана позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду 22 лютого 2021 року № 754/7061/15; № 51/4584кмо18.
Ураховуючи наведене, судом під час підготовчого засідання встановлено, що на час виконання вимог ст. 291 КПК України у вказаному кримінальному провадженні, слідчим ОСОБА_17 1 лютого 2021 року складено обвинувальний акт, однак в постанові від 30 січня 2021 року про призначення групи слідчих, зокрема, слідчого ОСОБА_17 , відсутній підпис заступника начальника відділення поліції начальника СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_19 , що свідчить про те, що слідчий ОСОБА_17 складав обвинувальний акт без відповідних повноважень.
Також, прокурором ОСОБА_3 1 лютого 2021 року затверджено вказаний обвинувальний акт, складений старшим слідчим ОСОБА_17 , однак у постановах від 18 березня 2020 року та від 30 січня 2021 року про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи в порушення вимог ст. ст. 37, 110 КПК України відсутній підпис виконувача обов'язків керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_20 та виконувача обов'язків керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_21 , відтак прокурор ОСОБА_3 затвердив обвинувальний акт без відповідних повноважень.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та про необхідність повернення обвинувального акта прокурору.
Доводи прокурора про те, що його повноваження у даному кримінальному провадженні на час затвердження обвинувального акту підтверджуються, а також вказані постанови містять відповідні підписи є безпідставними, оскільки прокурором не надано належних та допустимих доказів, що вказані постанови підписані у ті дні, в які їх прийнято.
Суд звертає увагу на практику з цього питання суду касаційної інстанції.
Зокрема, у постановах від 19 квітня 2018 року (справа № 754/7062/15-к), від 19 вересня 2018 року (справа № 761/20108/15-к), від 17 грудня 2019 року (справа № 235/6337/18) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду визнав, що оскільки постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містили підпису керівника відповідного органу прокуратури, правильними є висновки судів нижчих інстанцій про те, що особам було висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури, в зв'язку з відсутністю належних даних про повноваження прокурорів.
При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що виходячи з положень ч.1 ст. 37, ч. 2 ст. 37, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 110 КПК, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК, у кримінальному провадженні, є обов'язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
постановив:
Повернути прокурору Тячівської окружної прокуратури Закарпастької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020070180000083 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпастького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив ухвалу, протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1