Справа № 947/31025/20
Провадження № 2/947/1122/21
24.03.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.,
за участю секретаря - Ратовської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Першого Київського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області
про зняття арешту,
27.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Першого Київського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просить суд скасувати та зняти арешт нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника, б/н, виданий 17.01.2004 року, видана Першим відділом ДВС Київського РУЮ м. Одеси, реєстраційний номер обтяження - 8191575; скасувати та зняти арешт нерухомого майна, накладений постановою АА №436178 про арешт майна боржника від 29.09.2004 року, видана Першим відділом ДВС Київського РУЮ м. Одеси, реєстраційний номер обтяження - 1371798, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на підставі виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси, Першим відділом ДВС Київського РУЮ м. Одеси було відкрито виконавче провадження №436178, в рамках якого, постановами від 17.01.2004 року та від 29.09.2004 року було накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були внесені записи №8191575 та №1371798 про арешт всього нерухомого майна боржника - ОСОБА_3 . Вказані арешти були накладені в інтересах стягувача - колишньої дружини ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник - ОСОБА_3 помер, та після його смерті, вона, як його мати, ОСОБА_1 звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Позивач стверджує, що 05.04.2017 року була зареєстрована спадкова справа та внесена до спадкового реєстру, а в подальшому, нотаріусом було повідомлено про існування арештів від 2004 року.
У подальшому, як зазначає позивач, її представник звернувся із заявою про скасування арештів до Першого Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, однак 28.11.2019 року було отримано відповідь, згідно якої, скасування арештів неможливе, оскільки виконавче провадження було знищено у зв'язку зі спливом строків зберігання.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із наявністю арештів, ОСОБА_1 як спадкоємець, не може зареєструвати право власності на майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 28.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Першого Київського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту було залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виправити недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп., та надати докази такої сплати. Роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 13.11.2020року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Першого Київського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Крім того, ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 13.11.2020року було витребувано з Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином завірені копії постанови Першого відділу ДВС Київського РУЮ м. Одеси серії АА №436178 від 29.09.2004 року та постанови Першого відділу ДВС Київського РУЮ м. Одеси б/н від 17.01.2004 року, на підставі яких Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 12.10.2004 року та 14.11.2008 року було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач - ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у судове засідання 24.03.2021 року не з'явилась, однак 24.03.2021 року її представник надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, а також зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, а також повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, у судові засідання не з'явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції від 17.01.2004 року при примусовому виконанні виконавчого листа №АЕ-130, виданого 21.06.1994 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3 (а.с. 39).
Крім того, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції від 29.09.2004 року серія при примусовому виконанні виконавчого листа №АЕ-130/94, виданого 24.10.2003 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було накладено арешт на жиле приміщення, що належить ОСОБА_3 , а саме: на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , та заборонено здійснювати відчуження жилого приміщення, що належить ОСОБА_3 , а саме: на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 40).
З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 12.10.2004 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА №436178, 29.09.2004, Перший відділ ДВС Київського РУЮ м. Одеси, було накладено арешт на нерухоме майно - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження - 1371798; 14.11.2008 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н, 17.01.2004 року, Перший відділ ДВС Київського РУЮ м. Одеси, було накладено арешт на невизначене майно, все майно, власник - ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження - 8191575 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 17 січня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції (а.с. 14).
Після його смерті ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим, 05.04.2017 року заведена спадкова справа №294/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 5).
Однак, ОСОБА_1 , під час здійснення права на спадкування, дізналася про наявність арештів, які були накладені на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
З відповіді Першого Київського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 21.10.2019 року за №15/23485 вбачається, що встановити будь-яку інформацію по виконавчим провадженням, які перебували на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси у 2004 році, в ході проведення виконавчих дій по яким були винесені постанови від 29.09.2004 та від 17.01.2004, якими накладено арешт на все майно ОСОБА_3 , не
представляється можливим, оскільки виконавчі провадження за 2004 рік знищені, у зв'язку зі спливом строку зберігання, передбаченого законодавством.
Згідно відповіді Одеського державного нотаріального архіву від 20.1.2020 року за №4080/01-20, серед документів архівного фонду Першої Одеської державної нотаріальної контори міститься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.01.2004 р. щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . На підставі вказаної постанови 17.01.2004 р. за реєстровим № 166 Першою Одеською державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 . Також, серед документів архівного фонду Третьої Одеської державної нотаріальної контори міститься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2004 р. щодо накладення арешту на 1/2 частину квартири. АДРЕСА_1 . На підставі вказаної постанови 12.10.2004 р. за реєстровим №599 Третьою Одеською державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Відомості щодо зняття вищезазначених заборон в матеріалах справи відсутні. Підстава: Справа № 2-33. «Розпорядження по накладенню та зняттю заборон (арештів) відчуження нерухомого майна» Першої Одеської державної нотаріальної контори, 02.01.2004 р. - 31.01.2004 р., том №1, стор. 253. Справа 2-31 «Реєстр для реєстрації заборон» Першої Одеської державної нотаріальної контори за 2003 - 2004 р.р., том №31, стор, 29. Справа «Арешти» Третьої Одеської державної нотаріальної контори, 05.10.2004 р. - 14.10.2004 р., том № 8. стор. 212. Справа 2-33 «Реєстр для реєстрації заборон» Третьої Одеської державної нотаріальної контори, 19.05. 2004. р. - 12.10.2004 р., том № 2, стор. 96 (а.с. 38).
У зв'язку з тим, що з накладенням вищезазначених арештів позивач позбавлена права вступити у володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті її сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що порушує її права як спадкоємця, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступне, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Крім того, суд зазначає, що у позасудовому порядку арешт зняти не вбачається можливим, оскільки матеріали відповідних виконавчих проваджень знищені, що також підтверджується листом Першого Київського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 21.10.2019 року за №15/23485.
Викладене вище дозволяє суду дійти висновку, що наявність арештів на майні ОСОБА_3 перешкоджає позивачу реалізувати своє право вступити у володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті її сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 за № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Також, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 за № 5, позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
У даному випадку відповідачем є ОСОБА_2 , яка була стягувачем у виконавчих провадженнях в межах яких накладено арешт.
Підсумовуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 в частині вимог про зняття арешту є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
У наданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляла адвокат Подорожній Андрій Сергійович на підставу ордеру та договору про надання правової допомоги №13/10 від 13 жовтня 2020 року.
Згідно розрахунку судових витрат розмір професійної правничої допомоги адвоката складає 5 000,00 грн.
Однак, жодного належного доказу того, що позивач дійсно сплатив зазначену суму за надання правової допомоги суду не надано (квитанцій, касовий ордер, акт виконаних робіт, платіжні доручення тощо).
Таким чином вимога про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Першого Київського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладений 14.11.2008 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника, б/н, видана 17.01.2004 року, видана Першим відділом ДВС Київського РУЮ м. Одеси, реєстраційний номер обтяження - 8191575.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладений 12.10.2004 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА №436178 про арешт майна боржника від 29.09.2004 року, видана Першим відділом ДВС Київського РУЮ м. Одеси, реєстраційний номер обтяження - 1371798.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.