Справа № 243/11930/20
Провадження № 2/243/709/2021
18 березня 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Фаліна І.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Глух А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про право визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається відповідно до технічного паспорту із житлового будинку А-1, загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., літньої кухні Б, сараю В, льоху Г, вбиральні Д, 1/2 частки колодязю №1.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що його бабусі ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на спадщину та свідоцтва про право власності від 15.09.1981 року, зареєстрованого у встановленому законом порядку в КП БТІ, належав житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається відповідно до технічного паспорту із житлового будинку А-1, загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., літньої кухні Б, сараю В, льоху Г, вбиральні Д, 1/2 частки колодязю №1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, залишивши за життя на ім'я позивача заповіт від 15.08.1991 року, позивач, спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу у встановлений строк, однак звернувшись до нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину на вказаний будинок постановою нотаріуса відмовлено, оскільки оригінал правовстановлюючого документа на будинок позивачем втрачено.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, від представника надійшла заява, в якій він просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника , проти задоволення позовних вимог не заперечує.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до копії паспорту, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Російської Федерації (а.с. 3).
З матеріалів копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 18-31) вбачається, що згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерт, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).
04.10.1994 року ОСОБА_1 подав до Районної нотаріальної контори м. Слов'янська Донецької області заяву про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 (а.с. 22).
Згідно Заповіту від 15.08.1981 року, засвідченого виконкомом Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області, ОСОБА_2 заповідала все своє майно своєму онуку ОСОБА_1 (а.с. 24).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.1981 року та копії свідоцтва про право власності від 15.09.1981 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 21,6 кв. м. з побутовими спорудами: літня кухня, сарай, погреб, вбиральня (а.с. 30, 31).
Зазначене підтверджується Довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 01.02.2021 року № 201-3/045/01.
З копії Викопіювання з плану будівельного кварталу вбачається, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., літньої кухні Б, сараю В, льоху Г, вбиральні Д, 1/2 частки колодязю №1 (а.с. 5).
З домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що в житловому будинку за зазначеною адресою були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 25, 26).
27.11.2020 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Другої Слов'янської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Постановою державного нотаріуса Грецькою Т.П. від 27.11.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок, оскільки право власності за померлим не зареєстровано та спадкоємцем нотаріусу не надано документ, що встановлює право власності на вказаний житловий будинок (а.с. 21).
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Вищезазначене спадкове майно (житловий будинок), позивач фактично прийняв у спадщину, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с. 22).
Частинами 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
У відповідності до ч. 4 прикінцевих положень Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно роз'яснень у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, наведених у пункті 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вищенаведене дає підстави для висновку про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в судовому порядку.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину від померлої ОСОБА_2 , зокрема, житловий будинок, який належить останній на праві власності, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено відповідними доказами, однак 27.11.2020 року нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок та документів, що підтверджують право власності, суд вважає, що іншого порядку, окрім судового, захистити права позивача неможливо, а тому вважає за необхідним визнати за позивачем право власності на житловий будинок та на господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 10-13, 76-82, 89, 259, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1, загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., літньої кухні Б, сараю В, льоху Г, вбиральні Д, 1/2 частки колодязю №1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 березня 2021 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області І.Ю. Фалін