Справа № 234/14852/20
Провадження № 2/234/1308/21
24 березня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Каліберда А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/14852/20 за позовом
ОСОБА_1
до
Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»
про стягнення середнього заробітку та компенсації
28.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що з 17.02.2015 по 01.06.2020 працював на посаді інспектора з навчання практичної їзди Краматорського відділення Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс».
01.06.2020 наказом №75 його було звільнено з вказаної посади за згодою сторін.
Належно оформлену трудову книжку йому було надіслано поштовим зв'язком 28.08.2020.
27.08.2020 йому було виплачено 5 875,79 грн. у зв'язку зі звільненням.
Він та відповідач не оспорювали розмір нарахованого та виплаченого йому при звільненні остаточного розрахунку, але він був зроблений не своєчасно, а з запізненням на 87 днів.
Згідно даних довідки ОК5 його заробітна плата за два календарних місяці (61 день) роботи до звільнення склала 18 120 грн. 00 коп., а отже середньоденна заробітна плата складає 452 грн. 97 коп.
Враховуючи викладене просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені по день повного розрахунку в розмірі, що складає 27 178 грн. 20 коп.
Крім того, зазначив, що йому не була виплачена грошова компенсація за всі дні не використаної відпустки за період з 17.02.2015 по 01.06.2020, а тому просив суд стягнути вказану компенсацію з відповідача.
30.10.2020 позов залишено без руху.
18.11.2020 ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви.
24.11.2020 по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
17.02.2021 ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог.
17.02.2021 відповідач подав відзив на позов у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі з тих підстав, що позивач умисно в день звільнення не забрав трудову книжку та не отримав нараховані йому кошти без пояснення причин, з метою стягнення з відповідача в подальшому середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивач не надано суду документів, які підтверджують складові нарахованої заробітної плати для здійснення правильного розрахунку. Позивачем не має не використаних днів відпустки за період роботи. Крім того, Відповідач не має у своєму розпорядженні документів, які б підтверджували наявність у Позивача днів не використаної відпустки, за які виплачується грошова компенсація. Просили у задоволенні позову відмовити.
17.02.2021 ухвалою суду у відповідача витребувані відомості про кількість н евикористаних днів щорічної відпустки ОСОБА_1 за 17.02.2015-01.06.2020.
24.03.2021 на адресу суду надійшло клопотання Відповідача на виконання ухвали суду від 17.02.2021.
Повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. До суду не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, що у відповідності до ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На підставі наказу №31 від 17.02.2015 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаду інспектора з навчання практичної їзди.
01.06.2020 на підставі наказу №75 від 01.06.2020 ОСОБА_1 звільнений з Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою сторін.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
З копії трудової книжки встановлено, що Відповідач виконав обов'язок щодо видачі ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки, але не провів із ним розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З копії відомості судом встановлено, що 27.08.2020 ОСОБА_1 отримав суму 5 875 грн. 79 коп., що належать йому від підприємства.
Таким чином судом встановлено, що затримка розрахунку з Позивачем з боку Відповідача після звільнення складає 87 днів. При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що ОСОБА_1 свідомо ухилився від отримання належних сум у день звільнення, так як вони не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) заробітна плата ОСОБА_1 за квітень склала 7 299 грн. 12 коп., за травень 10 820 грн. 88 коп. Усього 18 120 грн. 00 коп. Календарних днів - 61. Робочих днів - 40.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 01.06.2020 (дата звільнення) до 27.08.2020 (день розрахунку), що складає 40 днів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні складає 18 118 грн. 80 коп. (452,97 грн х 40 днів).
Однак, Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.
Встановлено, що заборгованість Відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі складала 5 875 грн. 79 коп.
З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 6 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації за дні не використаної відпустки суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Однак, позивачем не надано суду жодних належних доказів, на підтвердження того, що за період роботи в Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаді інспектора з навчання практичної їзди з 17.02.2015 по 01.06.2020 він має дні не використаної щорічної відпустки.
З метою сприяння реалізації процесуальних прав сторін судом витребувалась у відповідача відомості про кількість не використаних днів щорічної відпустки ОСОБА_1 за 17.02.2015-01.06.2020.
Однак, Відповідач не має в своєму розпорядженні вказаних документів, що підтверджено відповіддю відповідача за підписом В.о. директора ОСОБА_2 .
Таким чином, встановити кількість днів не використаної щорічної відпустки ОСОБА_1 за період з 17.02.2015 по 01.06.2020 неможливо. По справі вичерпані усі процесуальні можливості для їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією від 17.11.2020 №30868, а тому судовий збір підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 38757978; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд.24) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 6 000 грн. 00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Філії «Донецькій обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 38757978; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд.24) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.)
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складений суддею 24.03.2021.
Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко