Справа № 263/6172/20
Провадження № 2/263/299/2021
26 березня 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Кулика С.В.,
за участю секретаря Дрюченко А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , позичив у ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 105 000 гривень, та зобов'язався повернути грошові кошти до 23.11.2019 року, про що ОСОБА_2 , було складено власноручно написану розписку від 23.10.2019 року. Виходячи з наведеного, та враховуючи, що відповідач в добровільному порядку борг не повертає, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики у сумі 105000,00 гривень, 3% річних у розмірі 1346,00 гривень та пеню у розмірі 10758,90 грн.
Ухвалою від 10 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до розгляду.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явились, надали заяву, у якій просили справу розглянути за їх відсутністю, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивача та без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 1049 ч.1 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-63цс13.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Для правильного застосування вищевказаних положень законодавства необхідно встановити реальну природу правовідносин між сторонами, факт укладення договору позики із зазначенням істотних умов для такого виду правовідносин, на виконання якого було видано борговий документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, а також встановити інші обставини зокрема щодо виконання договору позики позичальником.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_2 , позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 105000,00 грн., з зобов'язанням повернути борг до 23.11.2019 року, про що ОСОБА_2 , було власноручно написано розписку.
Зазначена розписка містить час отримання коштів, суму отриманих коштів та строк повернення.
Наявність у позивача боргової розписки підтверджує укладення договору позики між сторонами та прийняття кожним із них відповідних зобов'язань, а також факт передачі грошової суми позичальнику.
В зв'язку з тим, що на час розгляду справи грошові кошти не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 борг по договору позики у сумі 105000,00 гривень та 3% річних у розмірі 1346,00 грн. за період з 24.11.2019 року по 28.04.2020 року.
Разом з тим, з приводу стягнення з відповідача на користь позивача пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене місто Маріуполь.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідач зареєстрований в місті Маріуполі, нарахування пені за невиконання умов договору позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вважає неправомірним, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає як необґрунтований.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1171,05 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 106346,00 грн. *100% : 117104,90 грн. ціна позову = 90,81%), тобто 90,81% від ціни позову (90,81% *1171,05 грн. : 100%), що складає 1063,43 грн.
Керуючись ст.ст.1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,354,355 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики в сумі 105 000,00 грн. ( сто п'ять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 1346,00 грн. ( тисячу триста сорок шість гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1063,43 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя С.В.Кулик