Справа № 219/9754/20
Провадження № 3/219/902/2021
25 березня 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, начальника розвідки механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 ч.4 КпАП України,
встановив:
згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії А3283 № 300 від 07.10.2020 року, 18 серпня 2020 року об 11.00 годині ОСОБА_1 був відсутній на території військової частини під час виконання обов'язків військової служби без поважних причин та прибув 21 серпня 2020 року о 8.00 годині, в умовах особливого періоду.
Згідно ст. 278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП), у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення - це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КпАП України суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Диспозиція ч.1 ст.172-11 КпАП України передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Відповідно до ч.3 ст. 172-11 КпАП України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Частиною 4 ст. 172-11 КпАП України встановлено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Таким чином, для настання адміністративної відповідальності за вказаною нормою обов'язковою є наявність одного з елементів об'єктивної сторони даного правопорушення: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Проте суть порушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції ч.4 ст. 172-11 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, не зазначено в чому саме полягає вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом про адміністративні правопорушення, автором протоколу не вказано які дії ОСОБА_1 призвели, на його думку, до порушення, які передбачає частина четверта статті 172-11 КпАП України. Так, автор протоколу вказує, що ОСОБА_1 був відсутній на території військової частини, однак не конкретизує дії останнього згідно вимог ч.4 ст. 172-11 КпАП України (самовільне залишення військової частини або місця служби, нез'явлення вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб)
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, суть адміністративного правопорушення, викладена в загальних рисах без конкретизації об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-11 ч.4 КУпАП, зокрема, в протоколі чітко не визначено місце вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали справи містять заяву лейтенанта ОСОБА_1 , згідно якої останній просив розглянути справу у його відсутність, однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» автор протоколу зазначив, що лейтенант ОСОБА_1 відмовився від пояснення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення в присутності свідків.
Між тим, в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» стоїть підпис, а тому суду не зрозуміло чи ознайомлений ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення.
Вище зазначені недоліки, допущені при складанні та оформленні адміністративного матеріалу позбавили суд можливості здійснити всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин правопорушення, як цього вимагає ст. 245 КУпАП.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2020 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 172-11 ч.4 КпАП України був повернутий т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 - для дооформлення.
Лише 04.03.2021 року вказаний адміністративний матеріал був направлений до суду після доопрацювання, однак недоліки, які були зазначені в постанові суду так і не були усунуті.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення автором вказано, що правопорушення було вчинене ОСОБА_1 18 серпня 2020 року, акт службового розслідування був проведений 26.08.2020 року.
Згідно ст. 254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення був складений лише 07 жовтня 2020 року.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили. Оскільки суд не має право самостійно збирати докази по справі, які підтверджують виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, оцінивши надані суду докази, вважає за необхідне провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 172-11 ч.4, 268, 283, 284 КпАП України, суд,
постановив:
закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 ч.4 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О. М.Лапченко