Справа № 219/12301/20
Провадження № 3/219/247/2021
19 березня 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, 130 ч.1 КпАП України,
20.12.2021 року о 17.05 годині по проспекту Миру в м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом «ІЖ Планета 3», без реєстраційного номеру, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозив, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, після чого залишив місце ДТП, до якої він причетний, чим порушив п.2.10а Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодженняКрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення в той же день за вказаних обставин, а саме - 20.12.2020 року о 17.05 годині по проспекту Миру в м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «ІЖ Планета 3», без реєстраційного номеру, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від продуття алкотестеру «DRAGER» та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Розгляд справи був призначений на 22 січня на 10.50 годину, 04 лютого на 12.00 годину, 02 березня на 10.20 годину, 17 березня на 13.30 годину, 19 березня на 10.50 годину, однак правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив, останній повідомлявся шляхом надсилання судової повістки за адресою його проживання, зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення, а також шляхом розміщення інформації щодо розгляду справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ігнорування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликів до суду, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами. Інших засобів зв'язку ОСОБА_1 під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не повідомив. Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника. Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчать про недобросовісність наданих йому процесуальних прав у вирішенні даного адміністративного протоколу, оскільки ОСОБА_1 жодного разу не з'явився до суду, станом розгляду справи не цікавився та до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не звертався.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Факт вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КпАП України підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення від 21.12.2020 року серії ДПР18 № 440388, від 21.12.2020 року серії ДПР18 № 440387, схемою місця ДТП від 20.12.2020 року з фототаблицею до неї, поясненнями ОСОБА_1 .
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що настання дорожньо - транспортної пригоди мало місце в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Також ОСОБА_1 порушив п.2.10а Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративних правопорушень, передбачених:
ст. 124 КпАП України, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів;
ст. 122-4 КпАП України, тобто залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів, при розгляді справ про адміністративні правопорушення на транспорті необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП), у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, вказані відомості, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Ці відомості мають суттєве значення, оскільки забезпечують індивідуалізацію адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам ч.2 ст.61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Порушення вимог щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення призводить до неможливості дотримання закріпленого у ст. 33 КУпАП України принципу індивідуалізації стягнення, яке не може бути застосоване до певної категорії осіб, що вчинили правопорушення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення - це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа: керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП вказує, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 вбачається, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП , може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Отже, суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП, в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на підтвердження чого, як було зазначено вище, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків.
До матеріалів адміністративної справи в якості доказу долучено диск із відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського. В порушення вимог, передбачених п. 5 Глави II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (Затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999), працівниками поліції не забезпечено безперервність відеозапису, тобто на відео не зафіксовано весь перебіг спілкування поліцейських із ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу до закінчення оформлення процесуальних документів.
Більш того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що 20.12.2020 року о 17.05 годині по проспекту Миру в м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «ІЖ Планета 3», без реєстраційного номеру, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від продуття алкотестеру «DRAGER» та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, спілкування поліцейського та водія відбувається не 20.12.2020 року, а 21.12.2020 року.
Відмова від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відбулася та зафіксована поліцейськими 21.12.2020 року в присутності двох свідків, а не 20.12.2020 року, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , який на відеозаписі вказує про події ДТП, що відбулися 20.12.2020 року. Зазначені обставини також підтверджуються і тим, що протокол був складений 21.12.2020 року о 12.20 годині. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 на відеозаписі з нагрудної камери патрульного поліцейського водій вказує, що 20.12.2020 року ним було скоєне ДТП та він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Між тим, протокол складений щодо відмови водія від проходження на стан алкогольного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Стосовно відеофіксації, 18 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), адміністративне провадження № К/9901/20315/18 (ЄДРСРУ № 83105370) досліджував питання відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, як належного доказу адміністративного правопорушення водієм транспортного засобу та прийняв рішення про те, що п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», «Озеров проти Росії», «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
В даній ситуації, на думку суду, в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння 20.12.2020 року.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.36 КпАП України при вчинення особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. А тому суд призначає ОСОБА_1 адміністративне стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених правопорушень, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, той факт, що вчинені адміністративні правопорушення мали місце, і вважає, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 454 грн., а тому суд стягує на користь держави вказаний судовий збір в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 122-4, 124, 130 ч.1, 268, 283, 284 КпАП України, суд,
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КпАП України, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.
На підставі ст.36 КпАП України остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 грн.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О. М.Лапченко