Справа №127/4143/21
Провадження №1-кп/127/209/21
25 березня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2020 за № 12020020030000873,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликати в судове засідання сторони обвинувачення та захисту. Крім того, заявила клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину вчиненого групою осіб, офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків. Також звернула увагу суду на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 оголошувався у розшук.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак прокурором надано суду його письмову заяви, згідно з якою останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Автентичність наданої прокурором заяви стороною захисту в судовому засіданні не оспорювалась.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 - щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечувала. Разом з тим, вважала, що правові підстави для продовження строку застосованого до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні. Зокрема, зауважила, що прокурором не доведено ризиків, на які вона посилається в якості підстави такого продовження, а тому просила змінити обраний ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії запобіжного заходу, обраного ОСОБА_5 спливає 28.03.2021. Отже, стороною обвинувачення було дотримано вищезазначених вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вручення клопотання обвинуваченому, однак не було дотримано вимог щодо строку звернення з таким клопотанням до суду. Разом з тим, сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора по суті, не погоджуючись при цьому з його доводами. Крім того, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу або його не вручення обвинуваченому спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Саме тому суд вважає за доцільне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши відповідну правову оцінку доводам сторін кримінального провадження.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.
З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що 26.01.2021 ОСОБА_5 був затриманий на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2021. Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області своєю ухвалою від 27.01.2021 застосував до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 00.45 год. 28.03.2021, одночасно визначивши ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 грн.
Суд, окрім наведеного вище, враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послалась на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 не знав, що перебував у розшуку, а до м. Києва виїхав на заробітки. Разом з тим, такі твердження сторони захисту суд оцінює критично, оскільки відповідного документального підтвердження зазначеної обставини, суду надано не було.
Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 - просила змінити застосований до її підзахисного запобіжний захід на більш м'який, а саме домашній арешт цілодобово, мотивуючи це тим, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання. Проте такі твердження сторони захисту суд оцінює критично з аналогічних підстав (не надано відповідного документального підтвердження). Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 був затриманий саме на виконання ухвали суду в м. Києві, оскільки під час досудового розслідування перебував у розшуку.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності, вчиненого групою осіб. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочато, зокрема, не допитаний потерпілий та свідки кримінального провадження. При цьому суд також враховує, що об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі і за станом здоров'я, суду надано не було. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу відсутні. Натомість, враховуючи положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення зазначених вище ризиків, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, встановлених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 1 частини п'ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 обмежено від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», яким зокрема встановлено розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного Закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року дорівнює 2270 гривень. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 гривень.
У разі внесення застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2020 за № 12020020030000873, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 25 березня 2021 року о 17.00 год.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 25 березня 2021 року до 23.59 год. 23 травня 2021 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, за умови внесення якої він може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_5 з-під варти відповідно до пунктів 2, 3, 8 частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на нього такі обов'язки: прибувати на виклики суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: