25 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11052/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року (суддя Лозицька І.О., повний текст складено 20.11.2020) у справі №160/11052/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням внесених уточнень, просила:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 року по 28.08.2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн.;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі ч.2, 3 ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.06.2020 року по 28.08.2020 року;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як суб'єкта владних повноважень, не користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що вона є працюючим суддею, однак судівську винагороду за період з 01.06.2020 по 28.08.2020 їй нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) (в редакції Закону №553-IX) із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-III «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-
III), що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 року по 28.08.2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн.
зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі ч.2, 3 ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.06.2020 року по 28.08.2020 року.
В іншій частині заявлених вимог щодо допуску до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення - відмовлено.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом №1402-III. При цьому, суд зазначив, що застосування положень статті 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) у спірних відносинах прямо суперечить статті 130 Конституції України, що також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020.
Не погодившись з рішенням суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що в спірному випадку відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом №294-IX (в редакції Закону №553-IX). При цьому, за позицією скаржника, прийняття 28.08.2020 Конституційним Судом України рішення №10-р/2020 на спірні правовідносини не може впливати, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до його прийняття.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Покровського районного суду Дніпропетровської області на підставі указу Президента України “Про призначення суддів” № 674/2008 від 25.07.2008 року.
Наказом в.о.голови Покровського районного суду Дніпропетровської області № 15-к від 28 серпня 2008 року ОСОБА_1 зараховано до штату Покровського районного суду Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України “Про обрання суддів” № 326-VII від 06 червня 2013 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Наказом голови Покровського районного суду Дніпропетровської області № 1-к/тр від 08 січня 2020 року “Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років” ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% від посадового окладу.
За період з 01.06.2020 року по 28.08.2020 року позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду не відповідно до положень ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а в обмеженому розмірі згідно зі ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Так, згідно з розрахунковим листом судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у червні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 11 робочих днів у сумі 44894,50 грн., при цьому, сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 26048,00 грн.
За липень 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду за 18 робочих днів з урахуванням відпустки у сумі 57525,65 грн., при цьому, сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 37064,35 грн.
За серпень 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду за 2 робочих дня з урахуванням днів відпустки у сумі 88618,53 грн., при цьому, сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 14208,00 грн.
Не погодившись з обмеженням розміру суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Так, за змістом частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Встановлені обставини справи, які фактично і стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, свідчать про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у періоді з 01.06.2020 по 28.08.2020 здійснювалося нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж те визначено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Така ситуація зумовлена набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом №553-ІХ, яким Закон №294-ІХ доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
Отже, вказаним Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ.
Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Так, у відповідності до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон № 1402-VIII, з огляду на свою назву та сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміни до наведеного Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (з червня по серпень 2020 року) не вносилися.
Стосовно посилань відповідача на набрання чинності Законом № 553-ІХ (яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29) як на правову підставу для обмеження виплати суддівської винагороди, то суд апеляційної інстанції зазначає, що цей Закон не є законом про судоустрій та ним не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди).
Суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
Слід також зауважити, що Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у БК України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, за такого правового регулювання, суд апеляційної погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді з 01.06.2020 по 28.08.2020 відповідач мав керуватися виключно нормами статті 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин застосовуватися не можуть.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
У даному судовому рішенні Верховний Суд, в контексті заявлених позовних вимог щодо донарахування та виплати не отриманих коштів за період з 18.04.2020 року (суддівської винагороди, розмір якої був обмежений на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), звернув увагу на процедуру бюджетного фінансування судів та вказав на необхідність з'ясування в спірному випадку причин невиплати суддівської винагороди у повному обсязі (у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень) у спірному періоді.
Так, Суд виокремив дві причини, які б могли зумовити виплату суддівської винагороди у неповному обсязі.
Перша причина, у разі якщо розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (суду або ж територіальному управлінню ДСА) на ці потреби були виділені кошти у недостатньому розмірі, тобто у розмірі меншому, ніж те передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII без будь-яких обмежень. В цьому випадку, як вказав Суд, невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (окрім Верховного Суду), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Друга причина, у разі якщо ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила розпоряднику нижчого рівня достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але розпорядник нижчого рівня розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). В такому випадку, як зазначив Суд, є підстави стверджувати, що невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати, є результатом дій/рішень розпорядника нижчого рівня, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
Отже, з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду, визначальним у цій справі є встановлення обставин, чи були виділені відповідачу - Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, кошти на виплату позивачу у спірний період з 01.06.2020 по 28.08.2020 суддівської винагороди у повному обсязі з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII, або ж кошти були виділені з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX).
В ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції зроблено запит до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з метою отримання інформації щодо обсягу його бюджетних асигнувань (виділених йому коштів) на виплату суддівської винагороди працюючим суддям, зокрема, Покровського районного суду Дніпропетровської області (в тому числі й позивачу) протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року.
З наданої відповідачем відповіді вбачається, що нарахування та виплата суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року територіальним управлінням здійснювалась на підставі статті 135 Закону №1402-VIII із застосуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX), а залишок коштів при застосуванні обмеження суддівської винагороди у вказаний період були спрямовані на виплату гідної заробітної плати працівникам апарату суду.
Таким чином, в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу були виділені кошти для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) у спірному періоді (червень-серпень 2020 року) у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону №1402-VIII, однак останній розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX).
З огляду на вищевикладене, та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірному періоді відповідач був зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди у повному обсязі у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень.
Оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що нарахування та виплата позивачу у спірному періоді суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірному випадку належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання саме Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити позивачеві донарахування та виплату недоотриманих коштів.
Аргументи скаржника в апеляційній скарзі з приводу того, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 не впливає на спірні правовідносини (що охоплюють період квітень-серпень 2020 року), на думку суду апеляційної інстанції, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки у спірному випадку йдеться не про можливість ретроспективної дії даного рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про донарахування позивачу не виплаченої суддівської винагороди, розмір якої був обмежений внаслідок прийняття Закону, яким, в силу положень ст..130 Конституції України, Закону №1402-VIII, не може бути врегульований розмір суддівської винагороди.
Тобто, у спірному випадку визначальним є те, чи правильно застосовано відповідачем законодавство України, в частині визначеного розміру суддівської винагороди, з врахуванням наявності конкуренції норм права, якими, у спірному періоді, по різному визначався розмір суддівської винагороди.
Таким чином, дослідивши встановленні обставини справи, аргументи відповідача, з якими останній пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року по справі №160/11052/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 25.03.2021р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк