25 березня 2021 року м. Дніпросправа № 340/2982/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (суддя Притула К.М., м. Кропивницький) у справі № 340/2982/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд»
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
встановив:
У серпні 2020 року ТОВ «Феросистема-Трейд» звернулось до суду із позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110280/2020/000012/1 від 24.07.2020;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110280/2020/00123 від 24.07.2020.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовні вимоги задоволено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для відмови у оформленні позивачу імпортованої партії товару за митною вартістю, що визначена ним за першим методом (за ціною договору), а також порушенням митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості, та вимог ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпровська митниця Держмитслужи оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржником вказано на не врахування судом першої інстанції обставин, після чого скаржником викладено виключно обставини, що наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вказав, що остання не містить посилання на жодну з підстав для скасування рішення суду першої інстанції, що передбачені ст. 317 КАС України, а вимоги скаржника обґрунтовані виключно дублюванням обставин, що викладені ним у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, які були перевірені судом першої інстанції. З огляду на це, позивач вказав на неможливість наведення нових аргументів в обґрунтування задоволення позовних вимог, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2020 року між ТОВ «Урал-Союз», Росія (Продавець), та ТОВ «Феросистема-Трейд» (покупець) укладено контракт №УС-ФСТ/2020-D, відповідно до якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити товар відповідно до Додатку, в строки та на умовах, зазначених в контракті (а.с. 25-27).
Згідно додатку №11 від 06.07.2020 до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020, ТОВ «Урал-Союз» зобов'язалось відвантажити на адресу позивача феросиліцій марки ФС65, вагою 20,400 умовних тон, за 860 доларів США за умовну тону враховуючи вартість упаковки та доставки (а.с. 28-29).
Позивачем здійснено оплату на користь ТОВ «Урал-Союз» за вказаним контрактом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №35 від 08.07.2020 (а.с.32).
Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до Дніпровської митниці Держмитслужби позивачем подано 23.07.2020 митну декларацію №UA110280/2020/007019, у якій декларантом визначено митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, (феросиліція ФС65) - у розмірі 860,00 доларів США за базову тонну.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем, разом з митною декларацію за №UA110280/2020/007019, було подано: декларацію митної вартості; контракт № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020; додаток до контракту № УС-ФСТ/2020-В від 16.01.2020 № 11 від 06.07.2020; рахунок-проформу № 11 від 06.07.2020; рахунок-фактуру (універсальний передаточний документ) № 71403 від 14.07.2020; банківський платіжний документ про сплату вартості товару № 35 від 08.07.2020; висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 09.07.2020 № 251/181 з додатками - листом ДП «Держзовнішінформ» від 07.07.2020 № 251/1191-е, листом ТОВ «Урал-Союз» від 08.07.2020 № 612, відомостями про вартісні характеристики товару станом на 26.06.2020, 30.06.2020 та 06.07.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну № 140720 від 14.07.2020; технічну довідку № 214 від 22.07.2020; сертифікати виробника щодо якості продукції №№ 686926 від 29.03.2020 та 698620 від 14.07.2020; експортну митну декларацію країни відправлення № 10511010/150720/0119512 від 15.07.2020; договір про надання транспортних послуг №07052020-ТР1 від 07.05.2020 з додатком - заявкою від 06.07.2020; рахунок на сплату транспортних послуг № 423 від 15.07.2020; довідку про транспортні витрати № 237 від 06.07.2020.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару феросиліцію ФС65.
Так, скаржник за результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризиковості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог ч.ч.2, ч.3 ст.53 та ст.335 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів додатково витребував (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; додатки до висновку ДП «Держзовнішінформ» від 09.07.2020 №251/181 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію, яка в ньому наведена; договір-угоду із третіми особами, пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації (а.с.52-53).
Позивачем, на виконання вимог митного органу надано лист № 216 від 23.07.2020, в якому зазначено, що вже надано вичерпний перелік документів на підтвердження митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України (а.с.54-55).
07.02.2020 скаржником прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110280/2020/000005/1, яким митну вартість феросиліцію ФС65 було скориговано до рівня 24520,73 доларів США, із застосуванням резервного методу (а.с.10-11).
Підставою для коригування митної вартості стало те, що в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних товарів відповідно до вимог ст.59 Митного кодексу України.
У відповідності до положень ст. 54, 55 Митного кодексу України, на підставі інформації, яка міститься в Програмно-інформаційних комплексах, та враховуючи встановлену ст. 57 Митного кодексу України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно вимог ст. 60 Митного кодексу України за ціною договорів щодо подібних товарів.
У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митного оформлення феросиліцію ФС-75 за ціною угоди по МД від 01.07.2020 № UA110280/2020/006330 на рівні 1,14 USD за кг, виробник АО «Челябинский електрометаллургический комбінат», умови поставки FСА м. Челябінськ, поставка проводилась автомобільним транспортом.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.07.2020 UA110280/2020/0000012/1, згідно якого митна вартість товару «Феросиліцій ФС-65» визначена на рівні 23 085,00 дол. США (а.с.13-17).
На підставі вказаного рішення митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00123 (а.с.18-19)
У зазначеній картці відмови декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.
Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та подав 24.07.2020 митному органу митну декларацію №UA110280/2020/007108, за якою товари були випущені у вільний обіг.
Правомірність винесення Дніпровською митницею Держмитслужби вказаних вище рішень є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 246 Митного кодексу України визначено мету митного оформлення, яка полягає у забезпеченні дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 2 вказаної норми передбачено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зі змісту ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 Кодексу) заборонено.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.08.2019 по справі № 804/9003/13-а, від 12.12.2019 по справі № 804/2957/17, від 13.08.2020 по справам № 815/3451/16, № 815/1935/16.
Судом першої інстанції встановлено та скаржником не заперечується, що до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано: декларацію митної вартості; контракт № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020 та додаток до нього № 11 від 06.07.2020; рахунок-проформу № 11 від 06.07.2020; рахунок-фактуру (універсальний передаточний документ) № 71403 від 14.07.2020; банківський платіжний документ про сплату вартості товару № 35 від 08.07.2020; висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 09.07.2020 № 251/181 з додатками - листом ДП «Держзовнішінформ» від 07.07.2020 № 251/1191-е, листом ТОВ «Урал-Союз» від 08.07.2020р. № 612, відомостями про вартісні характеристики товару станом на 26.06.2020, 30.06.2020 та 06.07.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну № 140720 від 14.07.2020; технічну довідку № 214 від 22.07.2020; сертифікати виробника щодо якості продукції №№ 686926 від 29.03.2020 та 698620 від 14.07.2020; експортну митну декларацію країни відправлення № 10511010/150720/0119512 від 15.07.2020; договір про надання транспортних послуг №07052020-ТР1 від 07.05.2020 з додатком - заявкою від 06.07.2020; рахунок на сплату транспортних послуг № 423 від 15.07.2020; довідку про транспортні виграти № 237 від 06.07.2020.
Скаржником також не спростовано, що вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Натомість, містять усі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.
З огляду на це колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ст. 53 Митного кодексу України, а тому твердження скаржника що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою, не підтверджено матеріалами справи.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності витребування скаржником додаткових документів від позивача при проведенні процедури консультацій.
Зі змісту гр. 33 спірного рішення про коригування митної вартості вбачається, що митна вартість за ціною договору (контракту) не визнана скаржником в результаті не підтвердження документально та не визначено кількісно і достовірно митну вартість товару, визначену позивачем, або відсутня її складова, яка є обов'язковою при її обчисленні (а.с. 13-14, 15-17).
Зокрема, у рішенні №UA110280/2020/000012/1 від 24.07.2020 зазначено, що відповідно до п. 2.3 вказаного контракту, з відвантаженим товаром продавець надає покупцю у т.ч. товарну накладну або універсальний передаточний документ. Вказаний документ до митного оформлення не надано (а.с.15-17).
Судом першої інстанції встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що це твердження не відповідає дійсності, адже універсальний передаточний документ - рахунок-фактура № 71403 від 14.07.2020 - надавався до митного оформлення одночасно з митною декларацією, більш того - посилання на цей документ присутнє вже в наступному реченні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Крім того, в оскаржуваному рішенні митним органом вказано, що до митного контролю не надані платіжно-розрахункові документи від 26.06.2020 № 56056 та від 09.07.2020 № 52362, посилання на які містяться в рахунку-фактурі ООО «Урал-Союз» від 14.07.2020 № 71403.
При цьому, скаржником не заперечується факт надання декларантом банківського платіжного документа про сплату вартості товару - платіжне доручення в іноземній валюті №35 від 08.07.2020, який підтверджує оплату позивачем вартості товару (а.с.32).
Отже, позивачем дотримано вимоги ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та надано, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що Митний кодекс України не містить положення щодо вимоги про подання до митного оформлення розрахунково-платіжних документів іноземного продавця (постачальника) для підтвердження митної вартості товарів, відсутність вказаних документів не може бути підставою для не підтвердження митної вартості за ціною договору.
Також, в оскаржуваному рішенні скаржником зазначено, що в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 09.07.2020 №251/181 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «Феросистема-Трейд» не надано відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених в ньому висновків.
Проте, таке твердження не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що скаржник не має законодавчих повноважень контролювати роботу ДП «Держзовнішінформ», яке здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018 № 608. Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 07.10.1996 № 25-28/215, експертні висновки ДП «Держзовнішінформ» мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.
Крім того, вказане твердження скаржника жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
До того ж, згідно висновку №251/181 від 09.07.2020 щодо імпортних цін на феросиліцій марки, зокрема ФС65, використовувались спеціалізовані інформаційні джерела Argus Metals International i FerroAlloyNet.com, цінова інформація компанії-постачальника ТОВ «Урал-Союз», інформація з мережі Інтернет тощо (а.с. 33).
У висновку вказано, що аналіз наявної інформації щодо рівня цін, що склався на дату підписання додатків № 11 від 06.07.2020 та № 12 від 07.07.2020 до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020 на феросиліцій на європейському та китайському ринках, якісних характеристик, обсягів поставки феросиліцію, листа ООО «Урал-Союз» № 612 від 08.07.2020, свідчить про те, що контрактний рівень цін на феросиліцій, що поставляється на умовах поставки FСА Челябінськ (ІНКОТЕРМС 2010) у відповідності до додатків № 11 від 06.07.2020 та №12 від 07.07.2020 до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020, у розмірі 630,50 дол. США/базова т для ФС45 (Si max 44%), у розмірі 860,00 дол. США/базова т для ФС65 (Si max 65%) відповідає рівню цін компанії-постачальника.
Також, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо недотримання митним органом вимог щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості.
Зокрема, ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Митного Кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.ч. 4, 5 ст. 59 Митного Кодексу України).
Згідно ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Статтею 60 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
У спірному рішенні скаржником зазначено, що в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог статей 59, 60 Митного кодексу України.
Проте вказане твердження спростовано наданими позивачем до суду митними деклараціями та рахунками-фактури, які підтверджують, що товар - феросиліцій ФС65, ідентичний тому, відносно якого митним органом прийнято оскаржуване рішення, неодноразово оформлявся ТОВ «Феросистема-Трейд» за ціною договору у листопаді 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України).
Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості, скаржник в обов'язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012 №598 (надалі - Правила №598).
Згідно п. 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Проте, зі змісту спірного рішення вбачається, що останнє містить лише твердження про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів на підтвердження проведення посадовою особою скаржника перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, скаржником суду не надано.
При цьому, скаржник не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідно до ст. 361 Митного кодексу України, з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Разом із цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Колегія суддів також погоджується з твердженням суду першої інстанції, що в інформаційних ресурсах митних органів є інформація, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним (резервним) методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, постачальник, торгова марка, умови і обсяги поставок, загальна вартість контракту, наявність знижок тощо).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність висновків скаржника щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Водночас, скаржник, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, не довів перед судом наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах основного методу, визначених у ч.ч. 1 і 2 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, скаржник аргументовано не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість феросиліцію ФС65 є неповними та/або недостовірними, не вказав, які саме з поданих позивачем документів, на його думку, містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена ним за товар.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17, який зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
До того ж, з аналізу положень Митного кодексу України у їх системному зв'язку вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів виникає лише у разі встановлення ним обставин, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах. Однак, такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Судом першої інстанції встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що на підтвердження митної вартості товару позивачем, разом із декларацією, подано митному органу документи, які містяться в матеріалах справи та описані вище.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скаржником не надано доказів, які підтверджують законність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110280/2020/000012/1 від 24.07.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110280/2020/00123 від 24.07.2020, тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 340/2982/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов