19 березня 2021 року м. Київ
Справа № 753/10785/20
Провадження: № 22-ц/824/2403/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Лужецької О.Р.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕХ-3000", про звернення стягнення несплаченої заробітної плати в межах вартості невнесеної учасником товариства частини вкладу статутного фонду товариства,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 17 лютого 2016 року по 30 серпня 2016 року він працював у ТОВ «ВЕХ-3000». Рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 753/11141/17 від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, стягнуто з ТОВ «ВЄХ-3000» на його, ОСОБА_1 , користь невиплачену заробітну плату за серпень 2016 року у сумі 1500 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 564,42 грн, вихідну допомогу у сумі 4500 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у сумі 135,24 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 50,89 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати вихідної допомоги у сумі 405,72 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 26143,38 грн, а всього 33299,65 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.Вказував, що на момент звернення до суду з даним позовом рішення суду у цивільній справі №753/11141/17 від 06 лютого 2018 року не виконане внаслідок відсутності коштів на рахунках ТОВ «ВЄХ-3000» та відсутності у товариства нерухомого та рухомого майна. Зазначав, що учасник ТОВ «ВЄХ-3000» ОСОБА_2 не повністю вніс вклад у статутний фонд товариства, а тому на підставі ст. 2 Закону України «Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю» несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу. За наведених обставин, просив суд стягнути з ОСОБА_2 як учасника ТОВ «ВЄХ-3000» на свою користь 33 299,65 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ВЄХ-3000» по виплаті йому, ОСОБА_1 , заробітної плати в межах невнесеної відповідачем частки вкладу до статутного капіталу товариства.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що прибуткові касові ордери від 03 та від 09 січня 2020 року та квитанції до них, підписані від імені бухгалтера та касира однією особою - відповідачем. При цьому, ОСОБА_2 не надано доказів того, що у товаристві, крім нього, немає працівників. Відсутність таких доказів вказує на фіктивність внесення відповідачем коштів як вкладу до статуного капіталу ТОВ «ВЄХ-3000». Окрім того, на час внесення відповідачем вказаних коштів майно та кошти ТОВ «ВЄХ-3000» були арештовані в рамках виконавчого провадження, що також вказує на фіктивність такої дії як внесення коштів. Вказував, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про витребування доказів, зокрема, документів бухгалтерського обліку та звітів ТОВ «ВЄХ-3000», оскільки дані первинні документи містять відмості про здійснення господарських операцій, у тому числі, з готівковими коштами. Також зазначав, що внесення вкладу до статутного капіталу потребує документального підтвердження, і це питання може вирішити лише спеціаліст, проте, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив і в задоволенні клопотання про призначення економічної екпертизи. Посилався на те, що відповідач визнав, що на момент виникнення спірних правовідносин не вніс вклад до статутного капіталу ТОВ «ВЄХ-3000», і саме ця обставина, на його думку, є основною підставою для задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «ВЄХ-3000» створено відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та на підставі Статуту та рішення загальних зборів учасників (засновників), оформленого протоколом № 3 від 10 вересня 2013 року.
Статтею 4 Статуту TOB «ВСХ-3000» передбачено, що товариство має свій статутний фонд (капітал), сформований за рахунок внесків учасників Товариства. Статутний фонд (капітал) Товариства складає 62 500 (шістдесят дві тисячі п 'ятсот гривень).
Згідно Статуту, частки учасників у статутному фонді (капіталі) розподіляються таким чином: ОСОБА_2 100 (сто) % Статутного фонду (капіталу), що складає 62 500 (шістдесят дві тисячі п 'ятсот) гривень.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ВЄХ-3000» зареєстровано 30.06.2009 року, розмір статутного фонду ТОВ «ВЄХ-3000» становить 62 500 грн.
Наказом ТОВ «ВЄХ-3000» від 17 лютого 2016 року № 03о/с ОСОБА_1 з 18 лютого 2016 року прийнято на посаду начальника відділу охорони ТОǻХ-3000» та покладено на нього виконання обов'язків щодо організації охорони об'єктів підприємства.
Наказом ТОВ «ВЄХ-3000» від 12 травня 2016 року № 05о/с на виконання рішення зборів засновників товариства з 12 травня 2016 року ОСОБА_1 вступив напосаду генерального директора ТОВ «ВЄХ-3000».
Наказом (розпорядженням) ТОВ «ВЄХ-3000» № 16о/с від 30 серпня 2016 року припинено трудовий договір із генеральним директором ТОВ «ВЄХ-3000» ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у справі № 753/11141/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, стягнуто з ТОВ «ВЄХ-3000» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за серпень 2016 року у сумі 1500 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 564,42 грн., вихідну допомогу у сумі 4500 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у сумі 135,24 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 50,89 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати вихідної допомоги у сумі 405,72 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 26143,38 грн., а всього 33299,65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановами головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Єзерської А.М. від 22 жовтня 2019 року та від 05 травня 2018 рокуу ВП № 56345858 виконавчий лист № 753/11141/17 від 05 травня 2018 року про стягнення з ТОВ «ВЄХ-3000» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 33 299,65 грн. повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Первіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлює відповідальність товариства за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.
Стаття 96 ЦК України встановлює відповідальність юридичних осіб: юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Згідно статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Порядок формування статутного капіталу господарського товариства визначений у пункті 4.2 постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» .
Аналогічна вимога визначена у пунктах 52 та 53 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах встановлюється, що під час відкриття поточного рахунку для формування статутного капіталу, суб'єкта господарювання - юридичної особи на цей рахунок зараховуються кошти засновників (учасників) для формування статутного капіталу новостворюваної юридичної особи до її державної реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів, передбачених пунктом 3.2 глави 3 цієї Інструкції, та отримання банком повідомлення-відповіді або корінця повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Національний банк України у листі від 18 листопада 2002 року № 11- 113/1998 «Щодо поповнення статутного фонду товариства через банк» та у листі від 15 жовтня 2003 року № 11-113/2377-7578 «Щодо роз'яснень з окремих питань з регулювання обігу готівки» роз'яснив, що якщо засновником товариства є фізична особа, то внески до статутного фонду товариства можуть здійснюватись нею у один з двох способів: у безготівковому порядку з поточного рахунку фізичної особи, відкритого в установі банку; шляхом внесення готівки до каси установи банку за приходними касовими ордерами (повідомленнями) з подальшим переказом цих коштів за дорученням платника на рахунок одержувача для формування статутного фонду товариства. При цьому, вказані кошти не повинні оприбутковуватись в касі отримувача платежу.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 , зокрема, посилався на те, що на момент звернення до суду із вказаним позовом (03 липня 2020 року), рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року справі № 753/11 141/17 про стягнення з ТОВ «ВЄХ-3000» на його користь несплачених при звільненні коштів добровільно товариством не виконане, виконавчі листи повернуті йому, стягувачу, без виконання. Також вказував, що під час роботи у ТОВ «ВЄХ-3000» на посаді генерального директора з травня по серпень 2016 року, йому було відомо про те, що учасник ТОВ «ВЄХ-3000» ОСОБА_2 повністю не вніс вклад у статутний фонд (капітал) товариства, а тому, відповідач як учасник ТОВ «ВЄХ-3000», якій не вніс частку статутного фонду (капіталу) товариства, несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах вартості невнесеної ним частини вкладу. Вважав, що пред'явлення таких вимог є правомірним способом відновлення його порушеного права на отримання заробітної плати.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 вказував, що виконав свої зобов'язання щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу ТОВ «ВЄХ-3000» в сумі 62 500 грн. На підтвердження цієї обставини надав суду прибуткові касові ордери № 1 від 03 січня 2020 року на суму 50 000 грн та № 2 від 09 січня 2020 року на суму 12 000 грн, а також меморіальний ордер №@2PL404185 від 04.08.2020 року на суму 500 грн. Окрім копій касових ордерів, відповідач надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Тобто, на момент виникнення у ТОВ «ВЄХ-3000» зобов'язання за судовим рішенням щодо виплати ОСОБА_1 належних йому при звільненні коштів (12 червня 2019 року), статутний фонд (капітал) ТОВ «ВЄХ-3000» не був сформований.
Позивач в апеляційній скарзі поставив під сумнів надані відповідачем прибуткові касові ордери № 1 від 03 січня 2020 року та № 2 від 09 січня 2020 року, відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів та просив їх виключити з числа доказів.
Таку заяву скаржника суд не приймає до уваги, оскільки оспорювані позивачем докази в контексті висновку суду апеляційної інстанції правового значення не мають.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Не виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання перед ТОВ «ВЄХ-3000» щодо внесення 62 500 грн до статутного капіталу призвело до неспроможності товариства виконати свої зобов'язання, встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року. Невиконаним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року було і на момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про виникнення у ОСОБА_2 як єдиного учасника товариства, який не повністю вніс свій вклад до статутного фонду ТОВ «ВЄХ-3000», відповідальності за зобов'язаннями товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності ОСОБА_1 завлених позовних вимог є помилковими.
Також слід відмітити, що, відмовлячи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції у липні 2020 року статутний капітал ТОВ «ВЄХ-3000» не був сформований повністю, оскільки останній внесок, на який посилається відповідач, датується ним 04.08.2020 року.
Поза увагою суду першої інстанції залишились також і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ВЄХ-3000», з яких убачається, що розмір статутного капіталу ТОВ «ВЄХ-3000» становить 62 500 грн, проте, дата закінчення формування відсутня. Будь-яких доказів щодо внесення змін до Статуту ТОВ «ВЄХ-3000» щодо збільшення або зменшення статутного капіталу ТОВ «ВЄХ-3000» в матеріалах справи немає.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно встановивфактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосувавнорми матеріального права, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн за звернення до суду із позовною заявою та 1261,20 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2102 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 33 299,65 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто девять) грн 65 коп в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВЄХ-3000» по заробітній платі перед ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді А.А. Пікуль
Д.Р. Гаращенко