26 березня 2021 року місто Київ
справа № 752/25350/20
провадження № 22-ц/824/5373/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравченком Олександром Миколайовичем,
на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 21 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Мазур Ю.Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 21 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики передано на розгляд до Автозаводського районного суду м.Кременчука за підсудністю.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі посилався на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва, так як місцем виконання зобов'язань за договором позики є місто Київ, про що зазначено в п.7 договору позики.
Договір укладався та був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авласович О.О., який здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на заявлені позовні вимоги справа підсудна як Автозаводському районному суду м.Кременчука за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, так і Голосіївському районному суду м.Києва за місцем виконання (укладання) договору позики.
Суд, постановляючи ухвалу, не дослідив пункт 7 договору, не застосував положення ст. 532 ЦК України і дійшов помилкового висновку про направлення справи за підсудністю до Автозаводському районному суду м.Кременчука, тим самим обмежив вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Відповідачка ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Автозаводського районного суду м.Кременчука, суд виходив із положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, і вважав, що справа підлягає розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий відповідає встановленим обставинам та нормам процесуального права.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики.
Частиною першої статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи, зокрема з позовної заяви та договору позики, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Автозаводського районного суду м.Кременчука.
Враховуючи, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа не підсудна Голосіївському районному суду м.Києва.
Доводи апелянта про те, що справа підлягає розгляду Голосіївським районним судом м.Києва за місцем укладення договору, яке відповідно до пункту 7 договору позики, є місцем виконання, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування судового рішення.
У пункті 7 Договору позики від 23 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначено, що повернення позики (суми позики) повинно бути здійснено в місті Києві. Позика (сума позики) вважається повернутою в момент передання позикодавцю всієї суми позики готівкою.
Отже за змістом пункту 7 договору слідує, що сторонами не зазначено конкретне місце виконання зобов'язання.
Місце ж здійснення діяльності нотаріусом, який посвідчив договір, не може вважатися місцем виконання зобов'язання позичальником за договором позики.
Доводи апеляційної скарги, про те що позивачем обрано суд за правилами альтернативної підсудності відповідно до ч.8 ст. 28 ЦПК України, виходячи з того, що договором позики визначено місце його виконання (укладання) , та враховуючи положення ст. 532 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правила підсудності регулюються ст. 26-32 Цивільного процесуального кодексу України, а не нормою матеріального права, на яку посилається позивач.
Таким чином, оскільки у договорі позики не зазначено місце виконання зобов'язання, тому підсудність справи визначається за загальним правилом підсудності, встановленим ст. 27 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравченком Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус