Справа № 2-118/2001 Головуючий І інстанція - Савченко С.І.
Проваження № 4с/824/1/2021
іменем України
26 березня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Савченка С.І., розглянувши клопотання стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbH) про поновлення строку для подання скарги на постанову державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження,-
У жовтні 2020 року стягувач Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbH) в особі її представника адвоката Каганець А.В. звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження. На даний час суб'єктом оскарження є Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві перебував виконавчий лист № 2-118/2001, виданий 05 листопада 2001 року Апеляційним судом м.Києва про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» заборгованості у розмірі 6818943,70 грн. Постановою державного виконавця від 28 листопада 2007 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-118/2001 закінчене на підставі п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про сплату заборгованості у повному розмірі. Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, оскільки була прийнята на підставі заяви директора ТОВ «Крок 2006» ОСОБА_1 , яка діяла начебто як повірена стягувача, і в якій йдеться про повне погашення заборгованості ДП «НАЕК«Енергоатом» перед стягувачем. Однак, довіреність стягувачем на ім'я ОСОБА_1 не видавалася і є підробленою, а отримані ТОВ «Крок 2006» кошти не можуть свідчити про належне виконання зобов'язання по погашенню боргу.
У скарзі стягувачем Фірмою «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbH) заявлене клопотання про поновлення строку для подання скарги на постанову державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження.
Клопотання мотивоване тим, що після відкриття виконавчого провадження у 2007 році стягувач Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbH) очікував примусового виконання рішення Арбітражного суду м.Стокгольма, розуміючи, що примусове виконання судових рішень в Україні має низку складностей і часто затягується, а тому не здійснював щомісячний контроль. З часом із листа Служби безпеки України стягувач дізнався, що в Україні розслідується кримінальна справа у зв'язку із сплатою ДП «НАЕК
- 2 -
«Енергоатом» суми боргу за виконавчим листом на користь удаваного представника стягувача. Було з'ясовано, що матеріали виконавчого провадження вилучені слідчим Служби безпеки України згідно з протоколом виїмки від 16 грудня 2009 року, а пізніше передані до Головного слідчого управління МВС України, куди 04 жовтня 2010 року стягувач подав заяву про визнання його цивільним позивачем, у задоволенні якої було відмовлено. Після цього листа, Фірма «Джі плюс ейч МОНТАЖ ГмбХ» через своїх представників неодноразово зверталась зі скаргами та з позовами. Зокрема, питання пов'язані з протиправністю постанови та бездіяльністю державних виконавців були предметом розгляду в судових справах: № 2а-2058/11/2670, № 2а-13341/12/2670, № 2а-9899/12/2670 та низці інших судових справ у 2017-2019 роках (№ 826/9609/17, № 4с/796/3/2017, № 761/35177/17).
Зазначає, що у вересні 2020 року набрав законної сили вирок, яким встановлено дійсні обставини, які мали місце у 2007 році та які можуть бути використані стягувачем для захисту порушених прав. Зокрема 29 вересня 2020 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднено вирок Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 761/19733/13-к, яким встановлено, що директор ТОВ «Крок 2006» ОСОБА_1 є винною у підробці документів, що вона не була представником Фірми «Джі плюс ейч МОНТАЖ ГмбХ», а Фірма не отримувала грошові кошти від ДП «НАЕК «Енергоатом», а тому у державного виконавця не було підстав для закриття виконавчого провадження. Вважає, що при вирішенні питання про поновлення строку на оскарженняпостанови державного виконавця необхідно застосувати ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, зокрема справах «Делькорт проти Бельгії», «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів», «Краска проти Швейцарії» та інші, які гарантують доступ до правосуддя.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні клопотання Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» про поновлення строку для оскарження постанови державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження відмовлено, а скаргу Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» на постанову державного виконавця залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року ухвала Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року скасована, а справа направлена для продовження розгляду. Скасовуючи ухвалу Верховний Суд послався на те, що висновок суду про пропущення заявником строку на оскарження постанови державного виконавця з неповажних причин не відповідає обставинам справи. Зокрема, суд не врахував екстраординарних обставин у цій справі, які у сукупності свідчать про те, що відповідний процесуальний строк пропущено заявником з поважних причин, незважаючи на те, що період часу після винесення оскаржуваної постанови державного виконавця є значним.
Відповідно до приписів ч.3 ст.127 ЦПК України клопотання стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» про поновлення строку для оскарження постанови державного виконавця розглядається судом без повідомлення учасників справи з урахуванням поданих боржником ДП «НАЕК «Енергоатом» заперечень.
Розглянувши матеріали скарги та матеріали цивільної справи № 2-118/2001, апеляційний суд прийшов до висновку про обгрунтованість клопотання та наявність передбачених законом підстав для поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 липня 2000 року Арбітражним судом м.Стокгольм (Швеція) ухвалено рішення про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» 2787971 німецьких марок та 1 % за кожний місяць з цієї суми, починаючи з 01 січня 1996 року до дня
- 3 -
здійснення платежу. Крім того, згідно з рішенням боржник зобов'язаний відшкодувати стягувачу витрати пов'язані з арбітражним процесом у розмірі 16490 німецьких марок, 12871 доларів США, 118500 шведських крон, 1000 євро та відповідні відсотки. Також за вказаним рішенням суду боржник зобов'язаний відшкодувати стягувачу гонорари арбітрів, а також сплатити витрати, вказані у рішенні, а саме: 100000 шведських крон, 1200 шведських крон, 60000 шведських крон та 25 %, 60000 шведських крон та 25 %, яку сторони несуть солідарно.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 05 листопада 2001 року частково задоволено клопотання представника Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» та дозволено виконання рішення Арбітражного суду у м.Стокгольм від 17 липня 2000 року на території України. Видано виконавчий лист про стягнення з боржника ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» боргу в розмірі 2787971 німецьких марок та витрати пов'язані з арбітражним процесом 16490 німецьких марок, 12871 доларів США, 118500 шведських крон та 1000 євро. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2002 року змінено спосіб виконання рішення арбітражного суду у м.Стокгольмі від 17 липня 2000 року. Видано виконавчий лист про стягнення суми боргу з боржника ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» боргу в розмірі 6818943,70 грн.
27 січня 2003 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м.Києві відкрите виконавче провадження № 625/10 за виконавчим листом № 2-118, виданим 05 листопада 2001 року про стягнення з боржника ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» боргу в розмірі 6818943,70 грн.
28 листопада 2007 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача в особі директора ТОВ «Крок 2006» ОСОБА_1 про сплату заборгованості стягувачу у повному розмірі.
За фактом вчинення невстановленими особами ТОВ «Крок 2006» та ДП «НАЕК «Енергоатом» злочину, направленого на незаконне заволодіння коштами ДП «НАЕК «Енергоатом», за ч.5 ст.191 КК України була порушена кримінальна справа в ході розслідування якої матеріали виконавчого провадження № 625/10 вилучено на підставі постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 22 вересня 2009 року.
01 листопада 2010 року стягувач подав до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м.Києві скаргу щодо скасування незаконної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2007 року.
У лютому 2011 року стягувач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просивпоновити строк та визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2007 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 березня 2011 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, адміністративний позов залишено без розгляду з огляду на пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду (справа № 2а-2058/11/2670).
У вересні 2012 року стягувач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮу м.Києві розглянути по суті скаргу стягувача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28листопада 2007 року, подану ним01 листопада 2010 року до ВДВС, та зобов'язати Управління ДВС ГУЮ у м.Києві вжити до начальника ВДВС та державного виконавця
- 4 -
заходи дисциплінарної відповідальності за грубе порушення своїх службових обов'зків. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 листопада 2012року, яка набрала законної сили, адміністративний позов залишено без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення (справа № 2а-13341/12/2670).
У липні 2012 року стягувач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив зобов'язати начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві розглянути скаргу від 01 листопада 2010 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2007 року по суті та зобов'язати Управління ДВС ГУЮ у м.Києві вжити до начальника ВДВС та державного виконавця заходи дисциплінарної відповідальності за грубе порушення своїх службових обов'язків. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014року, яка набрала законної сили, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві розглянути по суті скаргу про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2007 року, подану 01 листопада 2010 року, та надати відповідь відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». В решті адміністративного позову відмовлено (справа № 2а-9899/12/2670).
У серпні 2017 року стягувач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2007 року з примусового виконання виконавчого листа № 2/118 від 5 листопада 2001 року, виданого Апеляційним судом м.Києва. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, залишеною без змін поставновою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження закрите, оскільки спір між сторонами має розглядатися за правилами цивільного судочинства (справа № 826/9609/17).
У вересні 2017 року стягувач звернувся до Апеляційного суду м.Києва із скаргою, в якій просив скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 28 вересня 2017 року у прийнятті скарги відмовлено (справа № 2-118/2001, провадження № 4с/796/3/2017). Ухвала стягувачем не оскаржувалася.
У жовтні 2017 року стягувач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із скаргою, в якій просив поновити строк оскарження та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2017 року поновлено стягувачу строк звернення із скаргою на рішення державного виконавця, як такий що пропущений з поважних причин, та призначено справу до розгляду. Проте, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 12 січня 2018 року скаргу стягувача залишено без розгляду відповідно до поданої ним заяви про залишення скарги без розгляду (справа № 761/35177/17).
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.385 ЦПК України (в редакції на час винесення державним виконавцем постанови) скаргу на рішення, дії або бездіяльність виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. т
Аналогічні положення містить ст.449 ЦПК України (в редакції на час подання скарги).
Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
- 5 -
Відповідно до частин 1, 4 та 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
За загальним правилом поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У постанові від 03 квітня 2019 року у справі 456/2172/17 Верховний Суд виходив з того, що поважними причинами пропущення процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для оскарження з урахуванням доводів стягувача і відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК Українисуд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людинияк джерела права.
Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У справі «Делькорт проти Бельгії», рішення від 07 січня 1970 року, ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У рішенні «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (пп. 50-51 і 69), ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Відповідно до практики ЄСПЛ «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст. Конвенції, а відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору може спричинити порушення ст.6 Конвенції («Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів» п.53-55).
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» (п.41) зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали
- 6 -
часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Отже, укожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Пропорційність є однією зі складових верховенства права. Цей принцип спрямований на встановлення розумного балансу між необхідними у демократичному суспільстві випадками обмеження прав людини і легітимною метою такого обмеження.
ЄСПЛ сформулював правову позицію, згідно з якою встановлення обмежень доступу до суду з огляду на пропущення строку звернення має застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму, воно не має абсолютного характеру, при цьому необхідно звертати увагу на обставини справи (наприклад, справи «Белле проти Франції» (Belletv. France), «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України»).
Вирішуючи питання поважності причин пропущення процесуального строку на оскарження дій, бездіяльності чи рішень державного виконавця, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», § 36).
У цій справі заявник відстоює право на виконання рішення Арбітражного суду м.Стокгольма (Швеція) про стягнення із суб'єкта господарювання України присуджених йому грошових коштів через призму поновлення пропущеного ним процесуального строку на оскарження рішення державного виконавця, яким припинено процедуру забезпечення примусового виконання такого рішення.
Встановлено, що стягувач Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» у встановлені законом строки звернулася до суду з питанням про виконання в Україні рішення Арбітражного суду м.Стокгольм (Швеція) від 17 липня 2000 року про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» боргу, яке тривалий час не виконувалося з незалежних від заявника причин.
При цьому суд враховує, що заявник після обізнаності із винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав нібито виконання рішення Арбітражного суду м.Стокгольм (Швеція) від 17 липня 2000 року та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, починаючи з кінця 2010 року послідовно оскаржував
- 7 -
у судах різних юрисдикцій зазначену постанову державного виконавця, з приводу чого відкривалися судові провадження, поновлювався строк для оскарження рішення державного виконавця, проте порушені права заявника у дієвий спосіб захищені судом не були.
Такі неодноразові звернення свідчать про поважність пропущення процесуального строку, оскільки заявник вживав усіх можливих правових заходів для поновлення виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення Арбітражного суду м.Стокгольм (Швеція), яке набрало законної сили та тривалий час не виконувалося, оскільки заявник правомірно очікував, що його скарги будуть розглянуті.
Також, заслуговують на увагу доводи заявника про те, що ці обставини, як і труднощі для заявника довести факт шахрайських дій невідомих осіб, внаслідок яких на підставі звернення від імені заявника була винесена постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, тривале розслідування державними установами кримінальної справи, є вагомими та поважними причинами, які у сукупності дають суду підстави для висновку про поважність пропущення заявником процесуального строку для оскарження постанови державного виконавця.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення процесуального строку на оскарження постанови, суд враховує, що справа щодо шахрайських дій сторонніх осіб, які унеможливили отримання коштів Фірмою за рішенням Арбітражного суду м.Стокгольм (Швеція) від 17 липня 2000 року, своєчасно не була розслідувана. Лише 23 вересня 2020 року вироком Київського апеляційного суду у справі № 761/19733/13-к ОСОБА_1 визнано винною у підробці документів щодо незаконного представництва стягувача у виконавчому провадженні, після чого заявник у розумний строк повторно звернувся до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, у цій справі можна констатувати, що дії держави, яка не виконала позитивних зобов'язань зі своєчасного виконання рішення Арбітражного суду м. Стокгольм (Швеція) від 17 липня 2000 року та із своєчасного розслідування кримінальної справи зі встановлення осіб, дії яких перешкодили реалізації прав заявника на стадії виконання зазначеного рішення, зумовили пропущення заявником строку на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
При цьому суд враховує, що подання скарги на підставі вироку суду у 2020 році зумовлено тим, що саме у 2020 році вирок у кримінальній справі набрав законної сили, що дало заявнику можливість невідкладно звернутися із відповідною скаргою, що також не може розцінюватися як зловживання правом.
При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд в тому числі враховує баланс інтересів стягувача і боржника, а також враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції
З огляду на наявні у цій справі обставини надання переваги принципу доступу до суду матиме наслідком забезпечення виконання судового рішення, оскільки у цій справі заявник не намагається переглянути існуюче рішення Арбітражного суду м.Стокгольм (Швеція) від 17 липня 2000 року, що набрало законної сили, а навпаки, його зусилля спрямовані на виконання державою в особі органів державної виконавчої служби зазначеного рішення, яке тривалий час не виконувалося не з вини заявника.
З урахуванням наведеного, а також висновків постанови Верховного Суду від 25 лютого 2021 року в даній справі, суд прийшов до висновку про поважність причин пропуску заявником строку оскарження постанови державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження та наявність передбачених законом підстав для його поновлення.
- 8 -
Доводи ДП «НАЕК «Енергоатом», викладені в зпереченнях (а.с.44-49) та відзиві на апеяційну скаргу (а.с.106-111) про відсутність поважнихпричин пропуску строку оскарження постановидержавного виконавця, оскільки дана постанова неодноразово і безрезультатно оскаржуваласязаявником, про її існування він був обізнаний із червня 2010 року, а ухвалення Київським апеляційним судом вироку у справі № 761/19733/13-к не може слугувати підставою для поновлення цього строку, а також щодо необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, апеляційний суд відхиляє з викладених вище підстав.
В тому числі такі доводи суперечать висновкам постанови Верховного Суду від 25 лютого 2021 року в даній справі, якою скасована ухвала Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року про відмову заявнику у поновленні строку.
Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у клопотані та запереченнях, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд враховує, що викладені в цій ухвалі висновки прийнятого рішення про поновлення строку та їх мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Згідно ст.127, ст.353 ЦПК України ухвала суду про поновлення або продовження процесуального строку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.126,127,448,449 ЦПК України, апеляційний суд,-
Клопотання стягувача Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ Гмбх» (G+H MONTAGE GmbH) про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження задоволити.
Поновити стягувачу Фірмі «Джі плюс Ейч МОНТАЖ Гмбх» (G+H MONTAGE GmbH) строк на оскарження постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження№ 625/10, за виконавчим листом № 2/118.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий С.І.Савченко