1[1]
Іменем України
24 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42020110350000071 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, повернуто прокурору військової прокуратури Київського гарнізону, який направив його до суду, для приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт, який надійшов до суду, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Також в даному обвинувальному акті пред'явлене обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не містить чітко викладених обставин вчинення обвинуваченим злочинів, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, заплутаним по змісту, не зрозумілим, викладений сумбурним та важким для сприйняття текстом.
При викладі як фактичних обставин справи, так і формулювання обвинувачення 1-го епізоду по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як вважає суд першої інстанції, є незрозумілим хто саме, обвинувачений ОСОБА_6 чи особа, відомості щодо якої внесені до ЄРДР під № 62021100000000041, почав зберігати порошкоподібну речовину білого кольору, яка є амфетаміном з метою подальшого збуту ОСОБА_7 .
Такий виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, на думку суду, свідчить про те, що даний обвинувальний акт не містить чіткого та конкретного сформульованого обвинувачення за 1-им епізодом по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, як зазначається в оскаржуваній ухвалі, при викладі фактичних обставин справи по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме при викладенні правової кваліфікації правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 має процесуальний статус підозрюваного, а не обвинуваченого, як того вимагає чинний КПК України.
Також, перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що слідчим, який його складав, та прокурором, який його затверджував, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, містяться твердження, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимог ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, міститься твердження, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КПК України, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.ст. 17, 291 КПК України, ст. 62 Конституції України та п. 2 ст. 6 Конвенції у взаємозв'язку з ч. 2 ст. 1 КПК України та даний обвинувальний акт, всупереч ст. 291 КПК України, не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням внесених доповнень, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року про повернення обвинувального акту прокурору та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону України.
Зокрема, як зазначає апелянт, викладення в ухвалі суду щодо незрозумілості викладу як фактичних обставин справи так і формулювання обвинувачення 1-го епізоду по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, то з таким твердженням суду апелянт не погоджується, оскільки при викладі як фактичних обставин справи так і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті 1-го епізоду по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, особу відомості щодо якої внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62021100000000041 виділено знаками пунктуації, що в свою чергу дає повне уявлення про те, що саме ОСОБА_6 почав (тобто використано слово у чоловічому роді, яке застосовується з контексту до ОСОБА_6 , а не до особи відомості щодо якої внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021100000000041, для якої застосовано жіночий рід) зберігати порошкоподібну речовину білого кольору, яка є амфетаміном, тобто психотропну речовину, обіг якої обмежено масою 5,768 грам для подальшого збуту ОСОБА_7 .
На думку апелянта, твердження наведені судом в оскаржуваній ухвалі, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не містить належним чином сформульованого обвинувачення, оскільки після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, в обвинувальному акті міститься сформульоване обвинувачення із зазначенням кримінально-правової кваліфікації дій, саме обвинуваченого ОСОБА_6 .
Крім того, прокурор вказує на те, що як вбачається зі змісту обвинувального акта, в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення.
На думку прокурора, суд вдався до аналізу та формулювання певних висновків, фактично оцінивши обставини, які підлягають доказуванню в ході судового розгляду кримінального провадження по суті, чим вийшов за межі предмету судового розгляду.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Крім того, вказує на те, що до обвинувального акту відносно ОСОБА_6 додано всі передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки, а відтак підстав для повернення обвинувального акту в суду першої інстанції не було.
Вважає, що в обвинувальному акті допущено технічну помилку у викладі фактичних обставин справи по обвинуваченню ОСОБА_6 та при викладенні правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність зазначено «підозрюється» замість «обвинувачується», тоді як у формулюванні обвинувачення зазначено «обвинувачується», що є визначальним і остаточною позицією сторони обвинувачення під час скерування обвинувальний акту, а тому твердження суду в оскаржуваній ухвалі і на цю обставину як на підставу для повернення обвинувального акту, є помилковими.
На думку прокурора, зазначені технічні помилки, з урахуванням загального змісту обвинувального акту не тягнуть за собою, як наслідок, повернення обвинувального акту, оскільки такі недоліки не є такими, що безпосередньо впливають на зміст та обсяг обвинувачення, і можуть бути усунуті під час розгляду справи в судовому засіданні.
Що ж стосується посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що слідчим, який складав обвинувальний акт та прокурором, який його затвердив при викладі фактичних обставин справи кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно обвинувачення ОСОБА_6 порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то прокурор з таким твердженням суду не погоджується, оскільки за змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Частиною другою цієї ж норми КПК передбачено, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими даними, в ньому повинні міститись виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42020110350000071 від 26.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, який було направлено для розгляду до Ірпінського міського суду Київської області військовою прокуратурою Київського гарнізону, вказаний процесуальний документ, за своїм змістом, у цілому відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки поряд з іншими відомостями, наведеними у вказаній нормі, містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З огляду на це, суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст. 291, а відтак підстави для його повернення прокурору були відсутні.
Посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не містить конкретного і зрозумілого викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а формулювання обвинувачення сформульоване неналежним чином, оскільки не містить чітко викладених обставин вчинення обвинуваченим злочинів, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так само як і посилання суду на те, що обвинувачення є неконкретним, незрозумілим, заплутаним по змісту та викладеним сумбурним і важким для сприйняття текстом, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для повернення цього обвинувального акта прокурору через те, що колегія суддів вважає їх надуманими та такими, що не відповідають дійсному змісту вказаного процесуального документу.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що, відповідно до норм КПК України, обвинувальний акт, під час підготовчого судового засідання, перевіряється лише на предмет його відповідності вимогам цього Кодексу, а не на предмет його сприйняття судом з точки зору повноти, деталізації та стилю викладу, як фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, так і формулювання обвинувачення, суд першої інстанції не повинен був вдаватися до такої оцінки якості та обґрунтованості обвинувального акту, оскільки ці та інші питання, на які звертається увага в оскаржуваній ухвалі, становлять предмет судового розгляду, а не підготовчого провадження.
Більш того, обставини, на які суд першої інстанції послався у своїй ухвалі, як на підстави для повернення обвинувального акта прокурору, в тому числі на порушення принципу презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не в повній мірі узгоджуються з логікою рішення цього ж суду, у цьому ж провадженні, прийнятим цього ж дня за результатами підготовчого судового засідання, яким було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, в якому зокрема міститься посилання на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які наведені в обвинувальному акті та які, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку та тяжких злочинів.
При цьому, звертаючи увагу на те, що передбачена ст. 338 КПК України можливість зміни обвинувачення є правом, а не обов'язком прокурора, суд першої інстанції хоча і послався проте залишив поза увагою те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 та ст. 314 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. У даному випадку таким питанням була перевірка відповідності обвинувального акта вимогам закону, зокрема ст. 291 КПК України, а не дотримання процесуальних прав, у тому числі права ОСОБА_6 на захист, під час досудового розслідування.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду про повернення обвинувального акта прокурору, прийняте за результатами підготовчого судового засідання, не може бути визнане законним та обґрунтованим, оскільки при його постановленні не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону.
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42020110350000071 від 26.06.2020 рокуза обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України та призначити, за матеріалами зазначеного кримінального провадження, новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42020110350000071 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, повернуто прокурору військової прокуратури Київського гарнізону - скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 367/328/21
Номер провадження : 11-кп/824/1870/2021
Категорія: ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1