справа № 752/734/20
головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.
провадження № 22-ц/824/3870/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати
з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 11 жовтня 2002 року перебуває з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказувала, що подружнє життя не склалось, постійні сварки, непорозуміння, вичерпання взаємоповаги та любові призвели до подачі позову до суду про розірвання шлюбу.
Зазначала, що дитина, яка є інвалідом дитинства, проживає разом з нею та перебуває повністю на її утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, життям дитини не цікавиться, про що з ним Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської РДА в місті Києві було проведено відповідну профілактичну роботу.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі Ѕ всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви, тобто з 14 січня 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що дитина сторін проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні, відповідачем допомога на утримання дитини не надається.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви, тобто з 14 січня 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та несправедливим, оскільки суд не з'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт погоджується із стягненням з нього аліментів, проте категорично не згодний із їх розміром.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, а саме частин 1, 2 статті 27 держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку дитини.
Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві 11 жовтня 2002 року зроблено відповідний актовий запис № 931 (а.с. 3).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2007 року вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно з медичного висновку №16 від 01 березня 2012 року є інвалідом з дитинства (а.с. 4,8,9).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає з матір'ю та повністю перебуває на її утриманні.
Як вбачається з оскаржуваного рішення у справі, що переглядається, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, врахував такі обставини як стан здоров'я дитини, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення інші обставини, які мають істотне значення для встановлення розміру аліментів, як стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, судом першої інстанції не встановлювалися, оскільки позивач не обґрунтовувала вказаними обставинами позовні вимоги, а відповідачем вказані обставини не спростовані.
Разом з тим, доводи відповідача про те, що він не отримував судових повідомлень, повісток, позовної заяви з доданими документами, ухвали про відкриття провадження у справі, рішення суду та інших документів провадження, знайшли підтвердження матеріалами справи з огляду на таке.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, надану відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА № 11416928 від 16 січня 2020 року (а.с. 11) відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме за цією адресою, судом першої інстанції відповідачу надсилалася кореспонденція у справі, а саме:
ухвала про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17 січня 2020 року (а.с. 12, 13), що підтверджується супровідним листом від 17 січня 2020 року (а.с. 14), повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) 03127 17300248, конвертом (а.с. 16, 17);
ухвала про відкладення судового розгляду від 31 березня 2020 року (а.с. 18), що підтверджується супровідним листом від 01 квітня 2020 року (а.с. 19);
заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року (а.с. 20-25), підтверджується супровідним листом від 30 червня 2020 року (а.с. 26);
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання/вручення вказаних документів відповідачу, а ухвала про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17 січня 2020 року повернулася у зв'язку з неможливістю виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення з інших причин.
Відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (частина 2 статті 274 ЦПК України).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України (стаття 279 ЦПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Отже, обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено, оскільки справа розглядалася відповідно до положень статей 274, 279 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач має на утриманні матір інваліда, яка потребує постійного стороннього догляду, допомоги та періодичного лікування; значна частина коштів апелянтом витрачається на ліки; апелянт самостійно несе витрати на харчування, сплату комунальних послуг, проходження реабілітаційної допомоги, а також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що дитина перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та одержує державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства; апелянтом на користь дружини подарований будинок із земельною ділянкою, з якої позивач може отримувати дохід, а також те, що дитина знаходиться у батьків позивача, колегія апеляційного суду враховує таке.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З доданих до заяви про перегляд заочного рішення документів (а.с. 52-75) вбачається, що відповідач працює на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій з 05 березня 2020 року, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 52).
Відповідно до довідки Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про доходи № 066/1-382 від 27 серпня 2020 року відповідачу за період з лютого 2020 року по липень 2020 року нараховано 148 994 грн та виплачено 119 940 грн 17 коп. (а.с. 53).
З копії трудової книжки вбачається, що відповідач був постійно працевлаштований з 2001 року, отже отримував заробітну плату за виконувану роботу (а.с. 59-68).
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Отже, колегія апеляційного суду оцінює матеріальний стан відповідача як задовільний та достатній для сплати аліментів на дитину у визначеному судом розмірі.
Стосовно витрат, які на думку відповідача зменшують його дохід та позбавляються можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, то колегія апеляційного суду враховує таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матері відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначена пенсія по інвалідності (ІІ група загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим на її ім'я (а.с. 56).
Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно того, що непрацездатна матір відповідача потребує матеріальної допомоги, стороннього догляду та періодичного лікування, а отримувана нею пенсія або інший дохід не забезпечують її потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків, а також, що остання перебуває на утриманні відповідача відповідно до статей 59-61 ЦК України.
Доказів здійснення відповідачем будь-яких витрат, в тому числі і на утримання матері, чи наявності заборгованості зі сплати комунальних послуг тощо, - останнім не надано.
З довідки з Єдиного реєстру боржників станом на 20 серпня 2020 року (а.с. 55) не вбачається розмір заборгованості та правові підстави її виникнення, що не дає можливість суду апеляційної інстанції належним чином врахувати вказаний доказ при визначенні розміру аліментів.
Не надано відповідачем і доказів того, що дитина знаходиться у батьків позивача, а позивач одержує державну соціальну допомогу на дитину.
Разом з тим, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що підставою для звернення позивача до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської РДА в місті Києві стало саме вирішення питання щодо влаштування малолітнього ОСОБА_3 до спеціалізованої дитячої установи.
З листа Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської РДА в місті Києві № 100/09-4547 від 27 листопада 2019 року вбачається, що з відповідачем було проведено відповідну профілактичну роботу, роз'яснено його права та обов'язки по вихованню та утриманню сина, ознайомлено з адміністративною та кримінальною відповідальністю за неналежне виконання батьківських обов'язків (а.с. 7).
Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про визначення позивачу аліментів у меншому розмірі у зв'язку з тим, що відповідачем на користь дружини подарований будинок із земельною ділянкою, з якої позивач може отримувати дохід, з огляду на положення статті 182 СК України: при визначенні розміру аліментів суд враховує лише матеріальне становище дитини та платника аліментів, а не отримувача аліментів.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та частини 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Також колегія апеляційного суду враховує, що відповідач є чоловіком працездатного віку та працевлаштований, з постійним доходом, а відтак повинен приймати заходи для можливості утримувати свою дитину на достатньому для дитини рівні.
Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами, порушення норм процесуального права на які посилається відповідач не призвели до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишається без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Є.М. Суханова
А.С. Сержанюк