справа №759/15486/19 головуючий у І інстанції: Шум Л.М.провадження 22-ц/824/2333/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Мостової Г.І.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що вона з відповідачем має спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що батько з часу розірвання відносин, а саме з серпня 2010 року коштів на утримання доньки не надає.
Просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання доньки з 2010 року по теперішній час, а також з дня подачі позову у розмірі 20 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 2000 грн. щомісячно з з 22 серпня 2019 року і до досягнення повноліття.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відсутні обставини, які б перешкоджали відповідачу виплачувати аліменти на утримання доньки у визначеному нею розмірі.
Просить рішення місцевого суду скасувати та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з її доводами не погоджується, вважає, що місцевий суд вірно оцінив докази наявні в матеріалах справи про його фінансовий стан та прийшов до обґрунтованого висновку при визначенні аліментів в розмірі 2000 грн.
Вказує, що позивач не навела жодних розрахунків, щодо розміру аліментів в сумі 20 000 грн. та не надала розрахунку витрат, які б підтверджували необхідність визначення аліментів в такому розмірі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позицію свого довірителя, а ОСОБА_2 виступив проти задоволення апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні відомості про наявність у відповідача офіційної роботи та постійного заробітку, а тому враховуючи розмір заробітку, потреби дитини для гармонійного розвитку, розмір прожиткового мінімуму дітей, розмір аліментів має бути визначено в сумі 2000 грн., а вимоги, щодо стягнення аліментів до дати подачі позову, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації від 23 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 перетинав кордон в 2019 році, іншої інформації про перетин кордону у період з 07 липня 2015 року по 06 липня 2020 року не виявлено. ( том 2 а.с 215)
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 10 липня 2020 року на ОСОБА_2 відсутні ячейки та рахунки приватного підприємства. (том 2 а.с. 216)
З відомостей з інформаційного фонду ДРФО - платників податку станом на 08липня 2020 року дохід ОСОБА_2 за період з 01січня 2019 року до 31 грудня 2019 року становить 15 грн. (том 2 а.с. 222)
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 01.01.2020 - 1779 грн, з 01.07.2020 - 1859 грн, з 01.12.2020 - 1921 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує наступні обстаивни: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Колегія суддів приходить до висновку, що визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про визначення розміру в сумі 2000 грн., із врахуванням вимог зазначених у ч.1 ст.182 СК України, доходу відповідача, приписів ч.2 ст.182 СК України, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, суд першої інстанції врахував мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має приховані доходи, а тому його заробіток фактично більший ніж зазначено у довідці, колегія суддів відхиляє як бездоказові. Посилаючись на вказані обставини позивачка всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81ЦПК України, які покладають на сторону обов'язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували, що відповідач має інші доходи та доказів про розмір таких доходів.
Розмір аліментів у визначеній сумі позивачем - 20 000 грн. буде являтись надмірним тягарем для відповідача, враховуючи майновий стан, крім того необхідність у визначенні аліментів в зазначеному розмірі не обґрунтована позивачем та не підтверджена належними доказами.
Посилання ОСОБА_4 при подачі позову на те, що дитина відвідує гуртки та інше дозвілля, які потребують додаткових витрат, в обґрунтування заявленого розміру аліментів колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку позивачка має право в установленому законом порядку відповідно до приписів ст.185 СК України вирішити питання про участь батька у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
В частині стягнення аліментів за минулий період місцевий суд вірно зазначив, що згідно ч. 2 ст. 191 СК за минулий час аліменти можуть бути присуджені тільки за умови, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, а тому враховуючи, що ОСОБА_1 з такими вимогами до відповідача не зверталась із серпня 2010 року, вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «23» березня 2021 року.
Головуючий
Судді: