Справа № 367/9410/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-з/242/2021
23 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Мостової Г.І., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Калинушка Оксана Олексіївна про визнання договору недійсним,-
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Калинушка О.О. про визнання договору недійсним.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Махнівського М.О. про стягнення судових витрат задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2020 року змінено, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 40 000 грн. до 4 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
16 лютого 2021 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій посилаючись на те, що апеляційним судом констатовано зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, натомість не зазначено заходу примусового виконання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., що не відповідає вимогам статті 142 ЦПК України та окрім того, порушує закріплений у ст. 129-1 Конституції України та пункті 7 частини 3 статті 2 ЦПК України принцип обов'язковості судового рішення, оскільки в присудженій частині не містить способу його виконання (стягнути), тобто суд прийняв рішення яке неможливо виконати.
Вказав, що звертаючись до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження згідно з оригіналом виконавчого документа №367/9410/16-ц виданого Ірпінським міським судом Київської області від 10 грудня 2020 року отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 14.12.2020 року, оскільки вказаний виконавчий лист не можливо виконати, так як не зазначено заходу примусового виконання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Враховуючи вказане, просив ухвалити додаткове судове рішення в якому в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду 04.11.2020 у справі після слів - "Ухвалу Ірпінського міського суду від 23 липня 2020 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 40 000 грн. до 4 000 грн.", постановити - Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 4000 грн.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 200 т. 2).
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 , який просив задовольнити його заяву в зазначеній редакції, або вказати про остаточне стягнення з нього на користь ОСОБА_2 6000 грн., адвоката Ляхова І.О. в інтересах ОСОБА_2 , який просив заяву залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, дійшла висновку про необхідність доповнення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, з огляду на таке.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2020 року змінено, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 40 000 грн. до 4 000 грн, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. під час апеляційного провадження справи.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що направлений приватному виконавцю виконавчий лист виданий Ірпінським міським судом Київської області від 10 грудня 2020 року повернувся без прийняття до виконання з посиланням на те, що його не можливо виконати, оскільки у виконавчому листі не зазначено заходи примусового виконання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000 грн.
Згідно з вимогами статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ, який наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням суду апеляційної інстанції внесено зміни в ухвалу районного суду шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 40 000 грн. до 4 000 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн., понесені ним під час апеляційного провадження справи.
Отже, постановою суду зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, встановлений районним судом, а також стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, понесені скаржником під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене та те, що у представника виконавчої служби виникають труднощі у виконанні рішення суду в частині висновків суду про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягала стягненню з ОСОБА_2 , а також наявність висновків апеляційного суду про стягнення витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність винесення по справі додаткової постанови та доповнення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року абзацом наступного змісту: остаточно стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 351 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Доповнити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, абзацом наступного змісту: «Остаточно стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу».
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 березня 2021року.
Суддя-доповідач:
Судді: