03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2061/2021
04 березня 2021 року м. Київ
Справа № 754/3380/17
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року, постановлену у складі судді Галась І.А., про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Універсальна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 246 211,46 грн.
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що про розгляд даної справи судом ОСОБА_1 жодним чином за місцем реєстрації не була повідомлена, заочне рішення у даній справі, позовну заяву та повістки про виклик до суду не отримувала. В липні 2020 року з інформації Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення із неї коштів відповідно до заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року у справі №754/3380/17.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до суду та лише 21.07.2020 року отримала заочне рішення від 10.11.2017 року у справі №754/3380/17. 09.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку, в якій зазначила, що вона зареєстрована у м. Хмельницькому, позовну заяву, повістки про виклик до суду та заочне рішення від 10.11.2017 року за місцем своєї реєстрації вона не отримувала, судом за відповідною адресою воно не надсилалося.
Однак, суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 287 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не розглянув, а залишив без розгляду з підстав пропущення строку подання такої заяви без поважних причин, чим порушив порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Стверджує, що суд першої інстанції невірно застосував положення процесуального права та порушив порядок для вирішення питання про перегляд заочного рішення, оскільки нормами ЦПК України не передбачено залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку з пропуском строку на подачу такої заяви. Отже, залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду суд першої інстанції позбавив відповідача права апеляційного оскарження, оскільки без проходження процедури перегляду заочного рішення в суді першої інстанції відповідач позбавлений права оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку (ч.4 ст.287 ЦПК України).
Звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, зазначених у паспорті ОСОБА_1 , остання за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, ніколи не проживала, не була зареєстрована, а вказана адреса зазначена позивачем з метою штучного створення підстав для визначення підсудності даної справи у м. Києві. Суд не витребував від уповноважених та компетентних органів відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування чи проживання відповідачів, що призвело до порушення правил підсудності та неможливості реалізації учасниками спору своїх прав.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи, а у разі, якщо суд дійде висновку про можливість розгляду справи без участі представника скаржника, апеляційну скаргу задовольнити. При відкладенні розгляду справи просить вирішити заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду та задовольнити її.
Згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції відповідача в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасників справи, явка яких до апеляційного суду є необов'язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обґрунтування щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а також обставин, що свідчать про поважність причин пропуску цього строку. В заяві зазначені обставини, які суперечать матеріалам справи. Тому суд вважав, що відповідач пропустив строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, заява про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення необґрунтована, а викладені в ній доводи спростовуються наявними матеріалами справи. З огляду на викладене, враховуючи ст. 126 ЦПК України, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
З висновками суду про залишення заяви без розгляду з підстав пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку для подання заяви про перегляд заочного рішення колегія суддів погоджується враховуючи наступне.
За змістом ст. 74 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом з розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
За змістом ст. 76 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Частиною 3 ст. 222 УПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення) визначено, що особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.
Згідно з ст. 228 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Згідно з ч.4 ст. 231 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення), у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Частина 4 ст. 231 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення) узгоджується з ч. 4 ст. 287 ЦПК України в редакції Закону від 03.10.2017 року, чинною на даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 року) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частинами 3,4 ст. 284 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Заява про поновлення процесуального строку розглядається судом без повідомлення учасників справи (статті 126, 127 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2017 року позивач ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 246 211,46 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
07 квітня 2017 року копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами судом надіслано відповідачам за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві.
Згідно зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення вищевказана судова кореспонденція була отримана особисто відповідачем ОСОБА_1 16 травня 2017 року за адресою, вказаною в позовній заяві - АДРЕСА_1 (а.с. 59).
Як вбачається з матеріалів справи, повістку про виклик в судове засідання на 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 також отримала особисто за вказаною адресою 08 вересня 2017 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 76).
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 246 211,46 грн.
З резолютивної частини вказаного рішення вбачається, що судом чітко роз'яснено відповідачам строк та порядок оскарження заочного рішення, встановлений ст. 228 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення заочного рішення).
17 листопада 2017 року судом надіслано копію заочного рішення відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Вказана копія заочного рішення була отримала особисто відповідачем ОСОБА_1 22 грудня 2017 року, про що свідчить рекомендоване (зворотне) повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.96).
05 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що при розгляді справи відповідач не була присутньою в судовому засіданні, оскільки не отримувала повістки про дату та час судового засідання, таким чином, була позбавлена можливості подати докази, що порушило принцип змагальності сторін. Вказує на ту обставину, що рішення суду отримала 21 липня 2020 року.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху та запропоновано заявнику не пізніше п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути вказані в ухвалі недоліки, шляхом надання клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та доказів, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
09 жовтня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, в якій заявник посилалась на те, що про розгляд даної справи судом ОСОБА_1 жодним чином не була повідомлена, заочне рішення у даній справі не отримувала. Відповідно до копії паспорта єдиним місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . На вказану адресу судом не направлялись ні повістки до суду, ні копія позовної заяви, ні заочне рішення. Копію заочного рішення отримала лише в липні 2020 року, що підтверджується заявою про видачу копії судового рішення, подана до суду 09 липня 2020 року, а ознайомилась заявник з матеріалами справи лише 29 липня 2020 року.
Разом з тим, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 була належно повідомлена про розгляд даної справи та отримала копію заочного рішення 22 грудня 2017 року, а заяву про перегляд заочного рішення заявник подала лише через 2 роки 7 місяців 14 днів після отримання нею копії повного заочного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач суттєво пропустила строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, не навела поважних причин пропуску цього строку, у зв'язку із чим обґрунтовано залишив заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду.
При цьому необхідно ураховувати, що безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 рокуу справі № 286/1130/13-ц.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена за місцем реєстрації у м. Хмельницький, заочне рішення у даній справі, позовну заяву та повістки про виклик до суду не отримувала, спростовуються наявним в матеріалах справи зворотнім (рекомендованим) повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення 22 грудня 2017 року (а.с.96).
Згідно з п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції на час ухвалення заочного рішення), рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Згідно з п. 99 Правил, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
Відповідно до п. 106 Правил, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.
Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.
Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
Отже, перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), яка одержує поштове відправлення та належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку.
З наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що копію заочного рішення від 10.11.2017 року вручено 22 грудня 2017 року « ОСОБА_1 », при цьому підкреслено «особисто».
Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Подібні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 639/4278/16-а та від 30 листопада 2020 року у справі №806/1943/18.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неотримання копії заочного рішення колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 287 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не розглянув, а залишив без розгляду з підстав пропущення строку подання такої заяви без поважних причин, чим порушив порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7, 8 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З матеріалів справи встановлено, що заява про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року подана відповідачем 05 серпня 2020 року, тобто з значним пропуском строку, встановленого статтею 228 ЦПК України (в редакції 2004 року, яка діяла на час ухвалення заочного рішення).
При цьому, поважних причин, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання заяви про перегляд заочного рішення, починаючи з 22 грудня 2017 року, тобто дня отримання скаржником копії цього рішення, заява про поновлення строку не містить, доказів на підтвердження неможливості подачі заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не надано.
Оскільки главою 11 ЦПК України (заочний розгляд справи) не врегульовано наслідки, які настають в результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями ч.2. ст. 126 ЦПК України, за якими документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також обставини обізнаності відповідача про ухвалене у справі заочне рішення, відсутність доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний перегляд заочного рішення, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Оскільки відповідачем не обґрунтовано поважність причин для поновлення занадто тривалого строку для перегляду заочного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
Таким чином, встановивши, що відповідач, будучи обізнаною про розгляд судом даної справи та наявність заочного рішення від 10 листопада 2017 року, невиправдано зволікала із поданням заяви про перегляд заочного рішення, пропустила строк подачі такої заяви більш ніж на два роки, не навела поважних причин такого тривалого пропуску строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для втручання у принцип res judicata (остаточності судового рішення) та поновлення пропущеного строку.
Апеляційний суд звертає увагу, що лише у випадку подання належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, у строки, визначені статтею 284 ЦПК України (статтею 228 ЦПК України 2004 року), або з відповідним клопотанням про поновлення процесуального строку, передбаченого на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яке позитивно розглянуте судом, можливо прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та постановити ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку (ч.3 ст. 287 ЦПК України).
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц , від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц , від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17, від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки заявником заява про перегляд заочного рішення від 10.11.2017 року подана після закінчення процесуального строку на її подання, а саме 05 серпня 2020 року і відповідачем не наведено підстав, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 25 березня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Махлай Л.Д.