Київський апеляційний суд
8 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 24.06.2020 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.443, ст.185 КУпАП.
Як встановив суд, 8 квітня 2020 року близько 23 години 50 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 9-а, чіплявся до громадян, на законну вимогу поліцейських припинити правопорушення не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі, погрожував фізичною розправою, смикав поліцейських за формений одяг.
Крім цього, за викладених обставин ОСОБА_1 був без захисної маски, чим порушив вимоги п.п.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що з протоколами про адміністративні правопорушення він не згоден, про що власноручно зазначив у них, і повідомляв поліцейським, що дорога чи тротуар не є громадським місцем, тим більше вночі, а поруч була тільки закрита автостоянка "Дніпро". Він заперечує, що смикав поліцейських за одяг, погрожував фізичною розправою та зараженням на COVID-19 і наполягає на наданні запису портативного відеореєстратора поліцейських, які прибули двома екіпажами, кожен з яким мав при собі відеореєстратор. Після прибуття швидкої медичної допомоги про те, чи хворий він на COVID-19, у нього не питали, не пропонували здати тест. Оскільки на той час не хворів, то фізично не міг нікого заразити.
Що стосується письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , яка працює охоронцем стоянки, то поліцейські примусили її підписати протокол і шукали вночі іншого свідка, якого він так і не побачив.
З огляду на викладене, посилається на положення ст.62 Конституції України, у відповідності з якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, і просить постанову судді скасувати.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку оскарження постанови, пропуск якого ОСОБА_1 мотивує тим, що про місце і час розгляду справи сповіщений не був і про прийняте рішення дізнався після блокування належної йому платіжної картки "ПриватБанк" у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження.
До апеляційного суду ОСОБА_1 , який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не прибув і не повідомив про поважні причини неявки. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вперше апеляційна скарга подана ОСОБА_1 03.11.2020 і постановою Київського апеляційного суду від 18.11.2020 повернута як така, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження і за відсутності клопотання про його поновлення. Повторно ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 30.11.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку і помилково адресував її Шостому апеляційному адміністративному суду.
Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , який у зв'язку з відсутністю фінансування на відправлення поштової кореспонденції про місце та час судового засідання повідомлявся лише шляхом розміщення змісту повістки на сайті Деснянського районного суду м. Києва на веб-порталі "Судова влада України", тобто не у передбачений законом спосіб. Копія постанови отримана ним не була і повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". На підтвердження того, що він дізнався про прийняте рішення після блокування платіжної картки, ОСОБА_1 долучив копії постанов державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкриття виконавчого провадження про стягнення судового збору та штрафу, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору від 10.09.2020. Отже, строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Цих вимог закону суддею місцевого суду під час розгляду справи та при винесенні постанови в повній мірі дотримано не було.
Як зазначено у постанові, вина ОСОБА_1 підтверджується даними в протоколах про адміністративні правопорушення, рапорті поліцейського, письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 , постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Доказами у цій справі, які уповноважені посадові особи Національної поліції надали суду, є дані у:
- протоколах про адміністративні правопорушення, згідно з якими 08.04.2020 о 23 годині 50 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 9-а, ОСОБА_1 перебував у громадському місці без захисної маски, чим порушив вимоги п.п.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020, і за викладених обставин ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чіплявся до громадян, на законну вимогу поліцейських припинити правопорушення не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі, погрожував фізичною розправою та смикав поліцейських за формений одяг (а.с.2, 4);
- письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що працює охоронцем автостоянки "Дніпро", що за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 9-а, і зателефонувала на лінію 102, оскільки невідомий чоловік, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, зайшов на територію стоянки, намагався пошкодити автомобілі і вибив скло в приміщенні, внаслідок чого порізав собі руку та почав бризкати кров'ю на перехожих. Коли прибули працівники поліції та швидка медична допомога, цей чоловік погрожував їм фізичною розправою та зараженням на коронавірус (а.с.6);
- рапорті інспектора патрульної поліції, згідно з яким під час патрулювання Деснянського району м. Києва в складі автопатруля о 23 годині 17 хвилин отримали виклик про хуліганство на АДРЕСА_2 . Про прибуттю на місце заявник ОСОБА_3 вказала на невідомого їй чоловіка, який намагався пошкодити транспортні засоби та розбив скло в приміщенні автостоянки за вказаною раніше адресою. Цим чоловіком виявився ОСОБА_1 , який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, чіплявся до громадян та нецензурно висловлювався в бік останніх. На зауваження поліцейських ОСОБА_1 не реагував, знаходився в громадському місці без захисної маски, на попередження про застосування фізичної сили не відреагував, у зв'язку з чим її було застосовано, викликано на місце слідчо-оперативну групу та швидку медичну допомогу (а.с.7);
- постанові у справі про адміністративне правопорушення від 08.04.2020, винесеної інспектором патрульної поліції, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 51 гривня за появу у громадському місці у п'яному вигляді (а.с.8).
Апеляційним судом вживалися заходи для витребування з Управління патрульної поліції в м. Києві записів портативних відеореєстраторів поліцейських, на які містяться посилання в протоколі, складеному за ст.185 КУпАП, та рапорті, однак записи на запит надано не було у зв'язку з тим, що інформація, зафіксована з використанням реєстраторів, з обмеженим терміном зберігання не більше 30 діб з моменту фіксування події на відповідний прилад (а.с.52-53).
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не заперечує прибуття до території автостоянки двох екіпажів поліцейських, швидкої медичної допомоги, не спростовують наявні в справі докази та висновки суду про вчинення ним злісної непокори законній вимозі поліцейського припинити протиправні дії, а його посилання на те, що свідок ОСОБА_3 , яка ж сама і викликала поліцейських у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_1 , підписала пояснення нібито під примусом, є надуманими.
Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, доведена повністю.
Разом з тим, доводи в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно визнав його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП в редакції, чинній на час винесення постанови, заслуговують на увагу.
Диспозиція статті 443 КУпАП є бланкетною, і при її застосуванні необхідно встановлювати не лише те, які саме нормативно-правові акти порушено, а й конкретно визначити, вимоги яких саме статей, пунктів не дотримано, а також розкрити суть допущеного порушення.
Згідно з п.п.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 в редакції від 04.04.2020, чинній на час складання протоколу, було заборонено перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
Законодавче визначення поняття "громадське місце" міститься в ст.1 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення". Так, громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Викладаючи у постанові опис обставин, установлених під час розгляду справи, суддя у постанові не конкретизував, у якому саме громадському місці перебував ОСОБА_1 . Між тим, з матеріалів справи вбачається, що це була територія автостоянки та вулиця поруч з нею, які не є громадськими місцями в розумінні відповідної Постанови Кабінету Міністрів України, а відтак, він не зобов'язаний був перебувати в захисній масці.
Отже, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП, суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційну скаргу належить частково задовольнити, а постанову - скасувати в цій частині та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і підстави для скасування постанови в цій частині відсутні, однак, накладаючи стягнення за вчинення кількох правопорушень, суддя не зазначив, штраф у якому розмірі він застосував саме за це правопорушення, ОСОБА_1 слід вважати особою, на яку накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.443, ст.185 КУпАП, в частині накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважати ОСОБА_1 особою, на яку накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 15 /п'ятнадцяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 /двісті п'ятдесят п'ять/ гривень.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн