№33/824/184/2020 Постанова винесена суддею Щасною Т.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
17 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та його представника - адвоката Кучерявого Д.В., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, 2013 року народження, працюючого приватним адвокатом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 17 квітня 2019 року о 15 год. 05 хв. по вул. О. Кошиця, 7-а в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ToyotaLand Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.9 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що твердження суду в оскаржуваній постанові, що він не заявляв про допит свідка даної дорожньо-транспортної пригоди під час оформлення матеріалів справи працівниками поліції, не відповідає дійсності і свідчить про поверхневий розгляд справи та неналежну оцінку матеріалів справи і доказів по ній.
Зокрема, в графі протоколу «пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності» особисто ним було зазначено, що в момент ДТП він перебував у своєму автомобілі на задньому сидінні, що саме цю обставину можуть підтвердити двоє свідків, які на момент ДТП знаходились в його машині.
Крім того, про виклик одного із свідків він просив суд у своєму клопотанні, яке суд не задовольнив. Також про необхідність надання свідками пояснень він наполягав під час оформлення матеріалів адміністративної справи працівниками поліції, проте останні відмовили, пояснюючи, що свідки будуть надавати пояснення у судовому засіданні. Саме за цієї обставини - відмова працівників поліції у відібранні пояснень свідків ДТП, про яких він наголошував їм, була причиною виклику ним наряду поліції за номером 102 через чергового поліції по місту Києву, а також дружнє спілкування патрульних з іншим водієм та прояв ними відносин знайомства. З огляду на це, він також просив суд викликати патрульних поліції для надання ними пояснень у судовому засіданні, за яких причин вони не допитали свідків ДТП під час її оформлення та за яких підстав вони встановили його вину у вчиненні ДТП, та чому відпала необхідність притягнення до відповідальності іншого водія, і про що патрульні вели з ним бесіду, та яку винагороду вони отримали від пасажирки іншого водія.
Також не відповідає дійсності й те, що нібито він чотири рази не з'являвся до суду без поважних причин, що стало відмовою в його клопотанні про відкладення судового засідання, оскільки про розгляд справи його лише один раз було повідомлено повісткою, яку ним було отримано за годину до судового засідання.
Крім того, суд не взяв до уваги, що на момент ДТП він не перебував за кермом, що спростував відео та фото, наданими іншим водієм, які здійснено з різних ракурсів та кутів, що дає хибне уявлення про здійснення ним руху.
Також за схемою ДТП та місцем розташування автомобілів на момент зіткнення чітко видно, що його автомобіль знаходиться впродовж краю дорожнього полотна, біля газону, спереду його автомобіля відсутні будь-які перешкоди для руху вперед, необхідності здійснювати рух назад, щоб покинути територію парковки, у нього не було. Крім того, по заду його автомобіля були припарковані інші авто.
За таких обставин, суд не взяв до уваги, що за схемою розташування іншого автомобіля явно видно, що його водій здійснював керування та маневри направленні на паркування, яке виявилось невдалим, тобто на момент ДТП він здійснював рух назад і повинен був переконатися у безпечності свого маневру.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та його представника - адвоката Кучерявого Д.В., які заперечували проти апеляційної скарги, вказуючи на відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а також допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та спеціаліста (судового експерта) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані.
Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме, здійсненні ним під час керування, 17 квітня 2019 року о 15 год. 05 хв. по вул. О. Кошиця, 7-а в м. Києві, автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , руху транспортного засобу заднім ходом, що призвело до зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , та отриманням внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху по вул. О. Кошиця, 7-а в м. Києві, а також дані щодо місця зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_4 щодо обставин події, та у фотознімках пошкоджень автомобілів «Toyota Land Cruiser» та «Mitsubishi Lancer» після зіткнення.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним як одразу після дорожньо-транспортної пригоди, так і в суді апеляційної інстанції, він свою вину в даній ДТП не визнавав та пояснював про те, що в момент ДТП він знаходився у своєму автомобілі Тойота Ленд Крузер та розмовляв з клієнтом, автомобіль в цей час не рухався, а був припаркований. В подальшому він відчув поштовх у свій автомобіль, а, вийшовши з нього, побачив, що автомобіль Мітсубіші знаходиться поперек смуги, перекривши рух, що вказує на те, що саме автомобіль Мітсубіші здійснював рух, а не був припаркований.
За поясненнями допитаної в апеляційному суді свідка ОСОБА_3 , 17.04.2019 року о 15 год. мало бути судове засідання по її справі в Дарницькому районному суді, тому вона та її адвокат ОСОБА_1 приїхали до суду. Проте вийшов помічник та повідомив, що суддя знаходиться в нарадчій кімнаті і треба почекати 20-30 хвилин, тому вони пішли в автомобіль ОСОБА_1 та, сівши на заднє сидіння, розмовляли і розбирали папери, а на передньому пасажирському сидінні автомобіля сиділа дружина ОСОБА_1 . Автомобіль ОСОБА_1 був припаркований, мотор в автомобілі був вимкнений, він не здійснював рух. Під час перебування в автомобілі вони відчули удар в автомобіль. Після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та побачивши, що зіткнення з його автомобілем здійснив автомобіль Мітсубіші сірого кольору, викликав поліцію та залишився чекати на них біля автомобіля, а її відправив у судове засідання, але воно не відбулося, тому вона вийшла на вулицю та підійшла до ОСОБА_1 . На місці вже були працівники поліції, які не захотіли її допитувати в якості свідка, тому ОСОБА_1 відправив її додому. Також зазначила, що від удару в автомобілі ОСОБА_1 була вм'ятина з лівої сторони ззаду на бампері чи на крилі, а у автомобілі Мітсубіші була потертість (здерта краска) ззаду з лівої сторони.
Разом з тим, твердження ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 про те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Тойота не рухався, а такий здійснював саме автомобіль Мітсубіші, тобто про винуватість в даній дорожньо-транспортній пригоді виключно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
Так, за поясненнями другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, він, приїхавши до суду, припаркувався та став чекати на свідка ОСОБА_4 , поруч був припаркований автомобіль Тойота. Дочекавшись свідка ОСОБА_4 , він почав виїжджати, здійснюючи рух вперед, і в цей час побачив, що на автомобілі Тойота загорілися білі ліхтарі, що вказували на те, що він буде здійснювати рух назад. Він намагався від'їхати вперед, щоб уникнути з ним зіткнення, оскільки автомобіль Тойота, починаючи від'їжджати заднім ходом з місця парковки, початково їхав у задні ліві двері його автомобіля, але зіткнення уникнути не вдалося, так як автомобіль Тойота все одно в'їхав у заднє ліве крило над аркою заднього лівого колеса його автомобіля, трохи протягнув та вдавив. Також зазначив, що він намагався уникнути удару, від'їжджаючи вперед, і тому після ДТП його автомобіль знаходиться попереду автомобіля Тойота.
Зазначені пояснення ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , наданими нею в суді апеляційної інстанції, що під час ДТП вона знаходилася в автомобілі Мітсубіші Лансер сріблястого кольору разом з Кітовим біля Дарницького районного суду м. Києва на задньому сидінні автомобіля. Також там стояв автомобіль ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_1 почав від'їжджати, рухаючись назад, так як не міг виїхати, бо йому заважало інше авто, яке там також стояло, і в'їхав у автомобіль ОСОБА_2 . Після того як вони відчули удар ззаду, вони вийшли з автомобіля та викликали поліцію. Потім вона відлучилася на 20-30 хв., а коли повернулася, то працівники поліції вже спілкувалися з обома водіями. При цьому зазначила, що з відеозапису видно, що на дорожньому покритті були ями, і коли ОСОБА_1 стояв, то ці ями були в одному місці, а коли він від'їхав, то ями були вже в іншому місці відносно його автомобіля.
Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами.
Зокрема, ці обставини підтверджуються і схемою дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, а також пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Так, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди видно, що після зіткнення в автомобілі «Toyota Land Cruiser» пошкоджено задній бампер з правої сторони, а в автомобілі «Mitsubishi Lancer» пошкоджено заднє ліве крило, кришка бензобаку, задній лівий ліхтар.
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями та записом з відеореєстратора розташування транспортних засобів після зіткнення, на яких зафіксовано їх пошкодження.
Отже, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчать про недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Вимоги даного пункту зобов'язують водія перед початком руху заднім ходом впевнитися в тому, що позаду немає пішоходів або будь-яких перешкод та слідкувати за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу своєчасно реагувати на її зміну і виявити небезпеку для руху, та відповідно зупинити транспортний засіб.
Проте ці вимоги закону ОСОБА_1 не виконав, оскільки, сторонньою допомогою не скористався, за дорожньою обстановкою належним чином не слідкував та при наявності іншого автомобіля, тобто при виникненні у нього перешкоди для руху, свій транспортний засіб не зупинив, не забезпечивши таким чином безпеку свого руху.
Водночас, судом не приймаються до уваги пояснення допитаного в суді апеляційної інстанції спеціаліста (судового експерта) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 про те, що, виходячи з обсягу матеріалів та характеру пошкоджень на автомобілях у сукупності з відео, а саме - направлення утворення слідів на їх контактуючих деталях, то механізм їх утворення міг бути при русі автомобіля Мітсубіші та при нерухомому стані автомобіля Тойота. Руху автомобіля Тойота не вбачається, бо немає входу кута автомобіля Тойота в автомобіль Мітсубіші, тобто характер пошкоджень на взаємоконтактуючих поверхнях автомобілів не свідчить про рухомий стан автомобіля Тойота. Також, якби автомобіль Тойота виїжджав, то був би інший напрямок пошкоджень автомобіля Мітсубіші, а так у нього пошкодження ззаду наперед, і якби був удар при русі заднім ходом автомобіля Тойота, то був би розбитий ліхтар, оскільки, відповідно до висновку експерта №19/12/1-194/195-СЕ/19 від 07.10.2020 року, проведеного експертами ДНДЕКЦ МВС України на підставі постанови Київського апеляційного суду, порівнюючи розташування автомобіля Toyota відносно ям на проїзній частині на зображеннях в матеріалах справи та на відеозаписі, вбачається зміна його положення відносно ям, що розташовані праворуч зі зміщенням відносно них назад, що беззаперечно вказує на те, що автомобіль Toyota на певну відстань був переміщений назад, тобто на момент ДТП здійснював рух заднім ходом, а не перебував у нерухомому стані.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про порушення виключно водієм ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, не заслуговують на увагу.
Накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, яке передбачено санкцією ст. 124 КУпАП, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.