ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 березня 2021 року м. Київ № 640/26714/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Андрія Володимировича (далі - відповідач, приватний виконавець Кошарський О.В.), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63317596 від 16.10.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Андрієм Володимировичем, та стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач постійно проживає у Київській області, жодного майна в м. Києві не має, а виконавчим округом приватного виконавця Кошарського А.В. є місто Київ.
23 листопада 2020 року позивачем до суду подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому останній просить суд зупинити виконавче провадження № 63317596, відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Андрієм Володимировичем, оскільки, на думку позивача, є всі підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення.
Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/26714/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 10 грудня 2020 року, витребувано у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва міністерства України Кошарського Олександра Володимировича завірені належним чином матеріали виконавчого провадження № 63317596.
Відповідачем відзив до суду не подавався.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, судове засідання, призначене на 10.12.2020, не відбулося. Розгляд справи відкладено до 21 січня 2021 року.
У судовому засіданні 21 січня 2021 року постановлено на обговорення питання щодо можливості продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Позивача не заперечував. Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Олександром Володимировичем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Т.І. від 15.09.2020 № 994 винесено постанову від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63317596.
Не погоджуючись з діями приватного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними та приватними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша). Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України (частина друга).
Частиною першою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, серед іншого, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Як вбачається з копії паспорта позивача, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аналогічна адреса зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження № 63317596 від 16.10.2020.
Разом з тим, позивач стверджує, що постійно проживає на території Київської області, та не має нерухомого майна, доходів або грошових коштів у місті Києві.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2018 у справі № 759/19511/17, яке набрало законної сили 26.10.2018, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи міститься копія договору оренди нерухомого майна від 01.09.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 орендує для проживання одну кімнату в двокімнатній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі приміщення, яким встановлено, що ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування (оренду) приміщення, вказане в п. 1.1 договору оренди, тобто одну кімнату у двокімнатній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не зважаючи на те, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак на підставі рішення суду з 26.10.2018 позивач втратив право користування вказаним приміщенням, а відтак наявні всі підстави стверджувати, що позивач не проживає за місцем реєстрації.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що з 01.09.2020 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Натомість, виконавче провадження щодо позивача відкрито 16.10.2020 не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, а в іншому виконавчому окрузі в місті Києві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським О.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Т.І. від 15.09.2020 № 994, відповідно постанова від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63317596 є протиправною.
За правилами ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1, 2 ст. 76 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли приватним виконавцем Кошарським О.В. наведені позивачем аргументи не спростовані належним чином, суд доходить висновку про наявність необхідності захисту прав позивача в судовому порядку.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 20/10-20 від 20 жовтня 2020 року, копії квитанції № 1276452 від 20 жовтня 2020 про вартість послуги 500 грн, квитанції № 1276452 від 24 жовтня 2020 року про вартість послуги 1000 грн., квитанції № 1276451 від 20 жовтня 2020 року про вартість послуги 2000 грн.
Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги від 20.10.2020 № 20/10-20 не підтверджує того, що адвокат надавав позивачу послуги з професійної правової допомоги саме по справі, що розглядається.
Крім того, надані позивачем квитанції про вартість послуг адвоката не містять доказів того, що вказані квитанції були пред'явлені для оплати саме позивачу за надання послуг у справі, що розглядається, та не доводять факту оплати позивачем зазначених послуг адвоката.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданими документами не підтверджено, що адвокат надавав послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи, а отже витрати, понесені позивачем на професійну правову допомогу стягненню не підлягають.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63317596 від 16.10.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Кошарським Олександром Володимировичем.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кошарського Олександра Володимировича.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ,
адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;
Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Кошарський Олександр Володимирович
адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8-Б, офіс 333, тел. НОМЕР_2 .
Суддя В.І. Келеберда