ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 березня 2021 року м. Київ № 640/29636/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», про визнання протиправною та скасування постанов,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича (далі - відповідач, приватний виконавець Павлюк Н.В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», про визнання протиправними та скасування постанов:
про відкриття виконавчого провадження № 63242267 від 08.10.2020;
про арешт майна боржника від 29.10.2020 у виконавчому провадженні № 63242267;
про арешт коштів боржника від 29.10.2020 у виконавчому провадженні № 63242267, прийнятих приватним виконавцем Павлюком Н.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановами про арешт майна боржника та арешт коштів боржника накладено арешт на всі відкриті рахунки боржника, у тому числі на рахунки зі спеціальним режимом використання.
Позивач наголошує на протиправності постанови про арешт майна боржника від 29.10.2020 ВП № 36242267 з огляду на те, що у вказаній постанові відсутній чіткий перелік майна, на який накладено арешт, відсутній опис майна, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчим документом, не перелічено в акті опису інше майно, у тому числі те, що знаходиться у спільній власності боржника з іншими особами.
На думку позивача, постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника, прийняті 29.10.2020 у ВП № 36242267, також підлягають скасуванню з огляду на те, що були винесені відповідачем в один день, що суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/29636/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 21 січня 2020 року, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича завірені належним чином матеріали виконавчого провадження № 63242267.
28 грудня 2020 року відповідачу на його офіційну адресу було направлено ухвалу про відкриття провадження, адміністративний позов з додатками, судову повістку про виклик у судове засідання, а також повідомлялось про необхідність направлення підтвердження про отримання даного листа. Проте, вказаного підтвердження на електронну адресу суду не надійшло.
21 січня 2021 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов та витребувані судом матеріали виконавчого провадження № 63242267.
За приписами ч. 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом не було встановлено конкретного строку для подання відзиву, разом з тим, ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу 28.12.2020 на його офіційну електронну адресу, проте підтвердження про отримання на електронну адресу суду не надходило.
Відзив, поданий відповідачем, суд вважає таким, що поданий вчасно.
У судовому засіданні 21.01.2021 було оголошено перерву до 16.02.2021.
16.02.2021 до початку судового засідання до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідач у судове засідання не прибув, участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.10.2020 приватним виконавцем Павлюком Назаром прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63242267 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 24.06.2020 № 1928.
В рамках виконавчого провадження № 63242267 приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем 29.10.2020 прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт грошові кошти на рахунках позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Не погоджуючись з діями приватного виконавця щодо прийняття вказаних вище постанов позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними та приватними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Так, згідно з ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч. 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого приймається рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 63242267 відкрито приватним виконавцем Павлюком Н.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 24.06.2020 № 1928.
Також матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується той факт, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у приватного виконавця Павлюка Н.В. були всі підстави та повноваження прийняти постанову від 08.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63242267.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
При цьому, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Слід додати, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт коштів боржник від 29.10.2020 ВП № 63242267 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника в АТ «АЛЬФА-БАНК», в ТА КБ «ПриватБанк», в ТА «Ощадбанк», в АТ «ПУМБ», в АТ «Райффайзен Банк Аваль», в АТ «УКРСИББАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в АТ «ОКСІ БАНК», в АТ «ТАКСОМБАНК», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що відповідачем протиправно накладено арешт на грошові кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що рахунки, відкриті на ім'я позивача, відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів того, що постанова про арешт коштів боржника від 29.10.2020 ВП № 63242267 винесена відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.
Вимога позивача визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника, прийняту відповідачем 29.10.2020 в рамках виконавчого провадження №63242267 також не підлягає задоволенню з огляду на те, що Законом №1404-VIII не встановлено прямої заборони накладати арешт на майно і кошти боржника в один день.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем наведені позивачем аргументи спростовано належним чином, суд дійшов висновку про відсутність необхідності захисту прав позивача в судовому порядку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. Оскільки позов задоволенню не підлягає, відсутні підстави для стягнення судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича ( АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (79005, м.Львів, вул. М. Вороного, буд. 2, код ЄДРПОУ: 41661563) про визнання незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 63242267 від 08.10.2020, постанови про арешт майна боржника від 29.10.2020 ВП № 63242267, постанови про арешт коштів боржника від 29.10.2020 ВП № 63242267.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя В.І. Келеберда