ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
26 березня 2021 року м. Київ№ 640/1727/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17-У.
Позов надійшов до суду 24.01.2020, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, проставленого на позовній заяві (том 1 а.с. 1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою суду від 19.02,2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятої відповідачем вимоги, оскільки останнім недотримано строків прийняття відповідної вимоги. Позивач наголошує, що відповідач взагалі позбавив позивача можливість передбачати наслідки, що призвело до покладення на нього надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску та додаткових непомірних санкцій у вигляді штрафу та пені.
За твердженням позивача, формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатись правомірним, оскільки після сплину майже півтора року після нарахування в електронній інформаційній базі даних ГУ ДПС у м. Києві суми недоїмки посадовими особами винесена вимога на загальну суму 26 539,26 грн, станом на 20.11.2019.
Більш того, як зазначає позивач з 10.07.2017 по час звернення до суду з даним позовом позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, однак позивач перебуває у трудових відносинах з - ТОВ «Бровар 2010». Вказані обставини, підтверджується копією трудової книжки та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, з огляду на що починаючи з 2017 року роботодавцем - ТОВ «Бровар 2010» нараховуючи заробітну плату, сплачувався як страхувальником єдиний соціальний внесок за позивача, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України та довідкою з роботи.
Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податків з 28.02.2007.
Протягом перебування на обліку знаходився на загальній системі оподаткування.
Зважаючи на викладене, в інтегрованій картці ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та з осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік та з І кварталу 2018 року по IV квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як ФОП, що перебувала на загальній системі оподаткування, а саме: за І - IV квартали 2017 року в сумі 8448,00 грн; за І - IV квартали 2018 року в сумі 9828,72 грн; за І - IV квартали 2019 року в сумі 11016,72 грн.
У зв'язку з тим, що в інтегрованій картці платника сплата єдиного внеску за період перебування на обліку платником не здійснювалась, на думку відповідача, в картці обліковується правомірна недоїмка в сумі 29293,44 гривень.
Також додає, що за період перебування на обліку платником не подано обов'язкову звітність з єдиного внеску.
Відповідач наголошує, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Таким чином, засобами інформаційної системи ДПС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.05.2019 №Ф-12455-17, яка за твердженням відповідача є правомірною.
Розглядаючи справу, судом отримано додаткові матеріали, що впливають на оцінку обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Крім того, пунктом 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449) протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону та пунктом 5 розділу VI Інструкції № 449 строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв'язку із положеннями статті 122 КАС України, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а, від 19.03.2020 у справі № 140/1757/19.
Як видно з матеріалів справи вимога № Ф-12455-17-У про сплату боргу на суму 26 539,26 грн. прийнята відповідачем 13.05.2019.
У позовній заяві позивач зазначає, що про існування вказаної вимоги йому стало відомо 08.01.2020, а саме: з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60886887.
Так, відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абз. 11 п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
Таким чином, проаналізувавши норми податкового законодавства, суд зазначає, що вимога про сплату боргу вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний конверт відправлення вимоги від 13.05.2019 № Ф-12455-17-У з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача (том 1 а.с. 69-74), а саме: АДРЕСА_2 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме ця адреса була наявна (зареєстрована) в реєстрі на дату формування вимоги як адреса ФОП - позивача.
Однак, така вимога не була доставлена (вручена) позивачу під час її доставки із зазначенням причин, відповідно до довідки ф. 20 (том 1 а.с. 71) «не проживає».
При цьому, як видно з матеріалів справи, зокрема, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17, останнім відомими місцем перебування або проживання фізичної особи - ОСОБА_1 , є: АДРЕСА_3 .
Варто наголосити, що позивачем не спростовується, що вказана адреса: АДРЕСА_3 , станом на день надіслання спірної вимоги, була місцем перебування або проживання фізичної особи - ОСОБА_1 .
Слід додати, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2020 судом витребувано у позивача належним чином засвідчені копії усіх сторінок паспорту громадянина України ОСОБА_1 , у тому числі сторінки реєстрації місця проживання, з яких можливо було б пересвідчитись у вірності адреси, на яку податковим органом було надіслано спірну вимогу.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Однак, станом на день прийняття даного рішення, позивачем так і не було виконано вимоги ухвалу суду в частині надання доказів - копій сторінок паспорту, у тому числі сторінок реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , або доказів неможливості надання суду витребуваних документів, що свідчить про не спростування позивачем доводів відповідача в частині правомірності зазначення адреси надіслання спірної вимоги.
Більш того, згідно з п. 42.3 ст. 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи також не містять жодних доказів повідомлення позивачем податковий орган про зміну податкової адреси або місця проживання станом на день формування та надіслання вимоги.
Відтак, зважаючи на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17 була надіслана ОСОБА_1 за останньою відомою податковою адресою: АДРЕСА_3 , тоді як докази того, що вказана адреса не була місцем проживання/реєстрації ОСОБА_1 станом на момент формування та надіслання такої вимоги позивачу, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позивач 24.05.2019 в силу закону був повідомлений належним чином про вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17, з огляду на що починаючи з 25.05.2019 у позивача виникло право протягом десяти днів звернутися до суду щодо оскарження такої вимоги.
Однак, як вже було зазначено судом, до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 24.01.2020, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого для звернення до суду з даним позовом.
При цьому, варто звернути увагу на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про необхідність дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи та обмеженням останнім доступу до правосуддя, оскільки випливає з необхідності дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно до незабезпечення належного відправлення правосуддя та порушення судом норм матеріального права.
Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норм права та досліджених судом обставин, суд приходить до висновку про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачем не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17-У, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, - залишити без розгляду.
Матеріалами справи даний висновок суду не спростовано та зворотного не доведено.
Керуючись положеннями статей ч. 9 ст. 80, п. 9 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-12455-17-У,- залишити без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя О.А. Кармазін