ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 березня 2021 року м. Київ № 640/4069/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
установив:
11.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2 Одеської митниці Державної фіскальної служби та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00217.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2 протиправно збільшено митну вартість автомобіля позивача, заявлену ним у митній декларації від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217, на підставі необґрунтованого висновку відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості автомобіля HONDA CR-V 2.4 EX-L AWD, VIN НОМЕР_1 .
Так, позивач переконаний, що додані до митної декларації від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217 документи в повній мірі підтверджують заявлену вартість автомобіля та не викликають сумніву у правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору.
Позивач зауважив, що у графі 33 оскаржуваного рішення однією з підстав для коригування митної вартості вказано, що заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 12900 дол. США). Разом з цим, критерій нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту застосовується до транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01 січня 2015 року до 25 листопада 2016 року - що передбачено Тимчасовим порядком виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077. Враховуючи те, що транспортний засіб, щодо якого відповідачем прийняте оспорюване рішення, був заявлений до митного оформлення 08.02.2019, положення Тимчасового порядку до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Доводи відповідача про необхідність включення до митної вартості автомобіля вартості транспортування автомобіля до митниці та вартості страхування є безпідставними, адже вартість транспортування включено до договірної вартості автомобіля.
Страхування також не відбувалось, що пов'язує відсутність відповідних витрат у структурі заявленої позивачем митної вартості автомобіля.
Також позивач зазначає, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а необхідність застосування резервного методу визначення вартості товару відповідачем не обґрунтована.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Наголосив, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, у повній мірі не підтверджують заявлену позивачем митну вартість автомобіля та містять розбіжності. Зокрема, відповідач зазначає, що:
- заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 12900 дол. США);
- до митного оформлення не надавались страхові документи (документи, що містять відомості про вартість страхування), документи щодо підтвердження вартості навантаження та транспортування автомобіля, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
У зв'язку із наведеним у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості автомобіля та відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Однак, декларантом надіслано лист про відмову в наданні додаткових документів.
З огляду на не підтвердження позивачем заявленої ним митної вартості та не можливість застосування інших методів визначення митної вартості, з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта-USD, вартість-12900,00», та митну вартість товару скориговано за резервним методом до рівня 12900 дол. США/шт.
Керуючись нормою частини п'ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
08.02.2019 декларант позивача подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217 з метою митного оформлення автомобіля HONDA CR-V 2.4 EX-L AWD, VIN НОМЕР_1 , рік випуску 2014.
Митна вартість вказаного Автомобіля визначена декларантом та заявлена за ціною договору в сумі 7596 Євро.
Разом із декларацію №UA500650/2019/00217 подано документи на підтвердження заявленої вартості Автомобіля:
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №23860863 від 10.12.2018;
- коносамент (Bill of lading) №NYCODS809049 від 27.12.2018;
- домашній коносамент (House bill of lading) №TRKU4444235-3 від 27.12.2018;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) №30/4 від 05.02.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CERTIFICATE OF TITLE № НОМЕР_2 07.12.2018;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н 10.12.2018 (SWIFT переказ коштів продавцю товару);
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 30/4 05.02.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №740257 від 02.02.2019;
- паспорт громадянина України;
- акт про проведення фізичного огляду від 04.02.2019;
- довідка № 2019-06305 05.02.2019;
- картка платника податків 19.12.2007;
- скріншот покупки 08.02.2019
- касовий ордер №38780012 06.02.2019, що підтверджує сплату митних та інших платежів.
Під час проведення митних формальностей спрацював АСАУР, адже заявлена позивачем фактурна вартість автомобіля є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу. Так, за результатом форматологічного контролю системою АСАУР згенеровано ризик та визначено, що заявлена позивачем вартість автомобіля нижча нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 12900 дол. США.
Також встановлено відсутність документів на підтвердження вартості страхування, навантаження та транспортування автомобіля.
З урахуванням наведеного у позивача витребувано додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
У ході проведення консультації між позивачем та відповідачем щодо визначення митної вартості автомобіля, позивач не подав жодних додаткових документів.
13.02.2019 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000254/2 в якому митну вартість Автомобіля визначив за резервним методом в сумі 12900 дол.США у зв'язку із недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. В обґрунтування даного рішення зазначено про те, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не подано достатніх документів та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
У вказаному рішенні зазначено, що у зв'язку із відсутністю вихідних вартісних даних неможливо застосувати інші методи визначення митної вартості, ані ж резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - USD, вартість-12900,00». Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 12900 дол. США/шт.
Також 25.06.2019 відповідач сформував картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50650/2019/00217, у якій повідомив про відмову у митному оформленні автомобіля, проведене коригування митної вартості та можливість подати нову митну декларацію.
Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості автомобіля заявленої у МД від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217, суд виходить з наступного.
Встановлено, що під час проведення митних формальностей спрацював АСАУР, адже заявлена позивачем фактурна вартість автомобіля є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу. Так, за результатом форматологічного контролю системою АСАУР згенеровано ризик та визначено, що заявлена позивачем вартість автомобіля нижча нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 12900 дол. США. Також встановлено відсутність документів на підтвердження вартості страхування, навантаження та транспортування автомобіля.
З урахуванням наведеного у позивача витребувано додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Таким чином, генерація АСАУР вказаного ризику не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Встановлено, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля на рівні 7596 дол. США простежується у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №23860863 від 10.12.2018 та платіжному документі, що підтверджує вартість товару б/н 10.12.2018 (SWIFT переказ коштів продавцю товару).
У рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №23860863 від 10.12.2018 також уточнено складові вказаної митної вартості, зокрема, вартість транспортного засобу - 6525 дол. США та доставка 400 дол. США.
Вартість транспортного засобу на рівні 6525 дол. США підтверджується також висновком від 05.02.2019 №30/4 про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ФОП ОСОБА_2 , згідно якого вартість автомобіля з урахуванням наявних пошкоджень автомобіля позивача складає - 6490 дол. США.
Дані щодо врахованих у висновку від 05.02.2019 №30/4 пошкоджень автомобіля позивача підтверджується також актом про проведення фізичного огляду від 04.02.2019.
Відповідач не заперечив факту наявності таких пошкоджень та обґрунтованості витрат на ремонт автомобіля.
Заперечуючи можливість врахування вказаного висновку від 05.02.2019 №30/4 відповідач стверджує, що дослідження проведено виключно на підстав наданих позивачем документів, без урахування того, що середня оцінка аналогічного автомобіля складає 16575 дол. США, а оцінювачем не враховано витрати на страхування та транспортування товару.
Суд вважає вказані заперечення безпідставними, адже ФОП ОСОБА_2 проводилась оцінка саме автомобіля позивача з урахуванням наявних пошкоджень, а тому не зрозуміло на підставі яких інших документів можна було здійснювати таке дослідження з дотриманням вимог щодо об'єктивності дослідження.
Також оцінювачем при розрахунку вартості автомобіля позивача враховано, що середня вартість аналогічного транспортного засобу складає 16575 дол. США, однак зменшено вказану вартість на ціну ремонту автомобіля позивача з урахуванням наявних пошкоджень.
Оцінювачем дійсно не враховано витрати на страхування та транспортування товару, адже здійснювалась оцінка вартості автомобіля, а не його митної вартості з урахуванням усіх її складових. При цьому, висновком від 05.02.2019 №30/4 підтверджено вартість транспортного засобу - 6525 дол. США (згідно висновку 6490 дол. США).
Суд зазначає, що за змістом наведених положень статті 53 Митного кодексу України витрати на транспортування оцінюваних товарів, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, витрати на страхування цих товарів, є складовими митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
До того ж, згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є документами, які підтверджують митну вартість товарів, виключно у разі якщо страхування здійснювалось.
Згідно наданих позивачем до МД від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217 чітко простежується, що до складових заявленої позивачем митної вартості не включено вартості страхування. Водночас, матеріали справи не свідчать, а відповідачем не доведено, що страхування автомобіля здійснювалось.
Щодо витрат на транспортування та навантаження товару, суд зазначає, що згідно рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №23860863 від 10.12.2018 до договірної вартості товару також включено вартість доставки у сумі 400 дол. США.
Таким чином, позивач не зобов'язаний обґрунтовувати та підтверджувати суми вартості транспортування, навантаження та страхування товару, а доводи відповідача у цій частині необґрунтовані.
Відтак, вказані обставини свідчать про відсутність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки надані митному органу документи не містили розбіжностей.
Щодо додатково витребуваних відповідачем документів, суд зазначає наступне:
- копію митної декларації країни відправлення позивач об'єктивно не міг надати, оскільки він не був експортером транспортного засобу, а отже не відповідав за оформлення відповідного документу;
- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера, подавати не було необхідності, адже дані про транспортні витрати зазначені у рахунку-фактурі (інвойс) №23860863 від 10.12.2018;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - страхування не здійснювалось;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надавались разом із МД від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217, а саме платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н 10.12.2018 (SWIFT переказ коштів продавцю товару).
Таким чином, вимоги відповідача щодо надання вказаних документів не є обґрунтованими, адже вони не узгоджуються із змістом документів, доданих позивачем до МД від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217.
Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.
Так, у рішенні від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2 зазначено, що у зв'язку із відсутністю вихідних вартісних даних неможливо застосувати інші методи визначення митної вартості, ані ж резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта- USD, вартість-12900,00». Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 12900 дол. США/шт.
У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Таким чином, відомості щодо митної вартості транспортного засобу вказані у рішенні від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2 є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Для її визначення є обов'язковим залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за №1074/8395 (Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач визначив митну вартість автомобіля на рівні 12900 дол. США без жодних додаткових перевірок та залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.
Разом з цим, згідно документів, доданих позивачем до МД від 08.02.2019 №UA500650/2019/00217, чітко простежується наявність ушкоджень автомобіля, які об'єктивно зменшують його вартість.
До того ж, згідно висновку від 05.02.2019 №30/4 середня вартість автомобіля врахована на рівні 16575 дол. США, однак з огляду на наявність ушкоджень зменшена на вартість ремонту та визначена у розмірі 6490 дол. США.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно матеріалів позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1432,08 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 №UA500000/2019/000254/2.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1432,08 грн (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні вісім копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Відповідач - Одеська митниця Держмитслужби (65078, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЛИП ІВАНА ТА ЮРІЯ , будинок 21 А, код ЄДРПОУ 43333459).
Суддя О.М. Чудак