ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 березня 2021 року м. Київ № 640/5443/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України
третя особаІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 (далі також - Позивача, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі також - третя особа), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в пункті з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 21 грудня 2018 року.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.
В обґрунтування позову, зазначено, що 22.02.2018 року під час несення служби загинув ОСОБА_2 (син позивача). У квітні 2018 року, позивач звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ. У лютому 2019 року позивачу стало відомо, що згідно Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 року №133, комісія дійшла висновку про відмову у призначені позивачу одноразової грошової допомоги. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, загибель ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки встановленим Законом порядком його вину не доведено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), крім іншого, зобов'язано відповідача подати у визначений строк Відзив на позов.
26.04.2019 року від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на зазначену вище позовну заяву, у якому представник Міноборони вказує на те, що, оскільки ОСОБА_2 було вчинено адміністративне правопорушення, та будь-яких яких доказів на спростування цього позивачем не додано, та враховуючи приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, вважає, що підстав для задоволення позовну не має.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Чернігівський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 08536958); зобов'язано позивача подати до суду примірник заяви з додатками через канцелярію суду (адреса: 01051, м. Київ, вул. П. Болбачана, 8, корпус “А”) для вручення третій стороні; встановлено Чернігівському обласному військовому комісаріату - п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) ухвали суду та примірника позовної заяви для подання пояснень на останню.
Як вбачається з матеріалів справи 03.06.2019 року на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату надіслано примірник позовної заяви, проте, у встановлений в ухвалі від 08.05.2019 року строк Чернігівським обласним військовим комісаріатом пояснення до суду не подано.
15.05.2019 року від позивача до Канцелярії суду надійшла Відповідь на відзив, в якому зазначено, що причиною смерті її сина стала поєднана травма голови, тулуба та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів, отримана внаслідок ДТП. Загибель її сина - ОСОБА_2 , не є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення. Згідно статті 283 КУпАП єдиним об'єктивним доказом про вчинення адміністративного правопорушення є постанова, винесена відповідним органом, який уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Відповідачем вказаного доказу не представлено. Твердження про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення є необґрунтованим і не підтверджується жодним доказом.
25.07.2019 року від позивача до Канцелярії суду надійшло Клопотання про долучення додаткових доказів у справі.
24.11.2020 року від позивача до Канцелярії суду надійшло Клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Листом від 07.12.2020 року №640/5443/19/24485/20 надано відповідь на вищевказане клопотання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 , який загинув від тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП (свідоцтво про смерть від 23.02.2018 року Серія НОМЕР_1 Прилуцького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області).
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим Прилуцьким міжрайонним відділенням судово-медичної експертизи 22.02.2018 року №59, смерть настала на автодорозі «Борзна-Ічня-Прилуки» від поєднаної травми голови, тулуба, та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів, внаслідок ДТП.
Разом з тим, згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04.10.2018 року №2750 травма старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 1991 року народження: “Поєднана травма голови, тулуба та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів. Водій легкового автомобіля, зіткнення з стаціонарним об'єктом”, яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2018 Прилуцького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, лікарським свідоцтвом про смерть №59 від 22.02.2018 Прилуцького міжрайонного відділення СМЕ, актом проведення розслідування нещасного випадку (смерті), - ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
У квітні 2018 року позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 (через Ічнянській районний військовий комісаріат) із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ.
Згідно Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2018 року №133 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого 22.02.2018 року внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 , оскільки, смерть ОСОБА_2 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення ним правил дорожнього руху, тобто внаслідок адміністративного правопорушення.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частиною першою статті 16 Закону №2232-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі також - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби (пункт 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
За змістом частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що допомога не призначається і не виплачується, крім іншого у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.
Згідно з статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
- адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
- виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів,
- виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
- районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом;
- органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Тобто, з огляду на вищезазначені норми, КУпАП визначено вичерпний перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративне правопорушення, під час розгляду справи встановлюється вина особи у вчинені адміністративного правопорушення.
Разом з тим, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи (стаття 284 КУпАП).
Таким чином, єдиним об'єктивним доказом вини особи у вчинені адміністративного правопорушення є Постанова винесена за підсумками розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженим на це органом.
Як встановлено з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2018 року №133 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого 22.02.2018 року внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 , оскільки, смерть ОСОБА_2 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення ним правил дорожнього руху, тобто внаслідок адміністративного правопорушення. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження причини та умови виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
Як встановлено судом з матеріалів справи, дійсно слідчим СУ ГУНП в Чернігівській області майором поліції Тищенком С.В. у Постанові про закриття кримінального провадження від 31.05.2018 року, відкритого по факту ДТП, що сталася на 80 км. + 900 м. автодороги «Борзна-Ічня-Прилуки» в результаті якої загинув громадянин ОСОБА_2 , викладено висновок про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 (б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не встежив за дорожньою обстановкою, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та ліве узбіччя, де зіткнувся з придорожнім деревом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув на місці. Порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3(б) Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили.
Проте, дану Постанову винесено в рамках розгляду кримінального провадження, яке розглядалося за правилами Кримінально-процесуального кодексу, а отже, висновки викладені в даній Постанові жодним чином не встановлюють винність у вичинені особою адміністративного правопорушення. В свою чергу, відповідачем не надано суду Постанови винесеної за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженим на це органом, в якій встановлено вину ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення.
Крім того, ухвалою Слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.04.2019 року скасовано постанову слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області Тищенка С.В. про закриття кримінального провадження №12018270000000043 від 31.05.2018 року.
Разом з тим, в Постанові слідчого СУ ГУ НП в Чернігівській області майора поліції Тищенка С.В. про закриття кримінального провадження від 27.06.2019 року викладено висновок про те, що ОСОБА_2 під час руху на власному автомобілі потрапив у аварійну ситуацію через ожеледицю на дорожньому покритті, в результаті чого автомобіль втратив керування та виїхав за межі дороги, результатом стало настання тяжких наслідків, а саме, гибель ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені обставини в ході розгляду справи, з урахуванням приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає наявними підстави визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2018 року №133 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_2 .
Водночас, суд не погоджується з доводами позивача про те, що згадана вище одноразова грошова допомога має бути призначена матері загиблого ОСОБА_2 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що пояснюється наступним.
Так, пунктом “а” частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Разом з тим, за наслідками розслідування нещасного випадку (смерті), проведеного на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.02.2018 року №118, складено акт, в якому зафіксовано, що нещасний випадок комісією визнано таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.
В свою чергу, згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04.10.2018 року №2750 травма старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 1991 року народження: “Поєднана травма голови, тулуба та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів. Водій легкового автомобіля, зіткнення з стаціонарним об'єктом”, яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2018 Прилуцького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, лікарським свідоцтвом про смерть №59 від 22.02.2018 Прилуцького міжрайонного відділення СМЕ, актом проведення розслідування нещасного випадку (смерті), - ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Отже, з огляду на те, що смерть ОСОБА_2 визнано такою, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, суд не вбачає підстав для задоволенні позовної заяви в частині призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.
Враховуючи викладене та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявленої позивачем позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата, визначивши розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ а саме, 500 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата, що є наслідком часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач в порядку частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів законності своїх дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки, відповідно до пункту 4 резолютивної частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 року позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в пункті з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 21 грудня 2018 року.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 500 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 68; код ЄДРПОУ 08536958).
Повне судове рішення складено 25.03.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна