1/1436
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 березня 2021 року м. Київ № 640/13871/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС»
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» (надалі - позивач), адреса: 02160, місто Київ, проспект Соборності. Будинок 15, офіс 409 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847;
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/13871/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкову В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року суддею Аверковою В.В. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року № 871 адміністративна справа № 640/13871/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Аверкової В.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/13871/20 визначено суддю Качура І.А.
Розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року № 872 адміністративна справа № 640/13871/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Качура І.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/13871/20 визначено суддю Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов'язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, оскільки товариство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.
При цьому, позивач зауважив, що відповідачем не надано та не вказано жодного підтверджуючого доказу з приводу обставин, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відповідність ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» критеріям ризиковості платника податку.
За твердженнями представника позивача дії щодо внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично надалі повністю «блокує» здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, адже є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених товариством ПН/РК.
Відтак, на переконання представника позивача, у даному випадку внесення ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» на підставі оскаржуваного Рішення до переліку суб'єктів підприємництва, що мають ознаки ризиковості створює для платника податків на відміну від інших суб'єктів підприємницької діяльності в Україні негативні наслідки, а саме суттєві перешкоди в здійсненні законодавчо визначеного обов'язку щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Керуючись викладеним, за твердженнями представника позивача спірне Рішення є актом індивідуальної дії, а відтак воно має відповідати загальним вимогам, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме бути обґрунтованим та вмотивованим, тобто містити не тільки конкретні підстави його прийняття (фактичні та юридичні), але і наведені контролюючим органом переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття.
Також, представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства взагалі з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні податкового органу від 11 червня 2020 року № 63847 вказано, що «в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство здійснює придбання товарів/робіт (послуг) у СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «БІТСМАН ПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 43271801, ТОВ «ТРАССІР УА», код ЄДРПОУ 39768357» у зв'язку з наявністю податкової інформації відносно постачальників, а не відносно до самого позивача, проте якої саме податкової інформації, якого саме змісту така інформація у рішенні податковим органом від 11 червня 2020 року № 63847 жодним чином не вказано.
На переконання представника позивача взагалі такої підстави, як існування податкової інформації відносно постачальників у ланцюгах господарсько-правових взаємовідносин, як передумови для прийняття податковим органом рішення про включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості немає ані серед Критеріїв ризиковості платника податків, ані серед Критеріїв ризиковості здійснення господарських операцій, що свідчить про очевидну протиправність дій Відповідача та відповідно протиправність прийнятого ним рішення від 11 червня 2020 року № 63847, адже формалізований у підпункті 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принцип невідворотності настання відповідальності платника податків реалізується державними органами під час правозастосовної діяльності лише у призмі вимог положень частини 2 статті 61 Конституції України, тобто принципу індивідуальної юридичної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Не погоджуючись з аргументами викладеними позивачем у позовній заяві, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій останній заперечував проти аргументів та доводів викладених позивачем та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що на думку представника відповідача рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є законним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.
Також відповідачем податкового органу було зазначено, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.
Не погоджуючись з викладеними у відзиві на позовну заяву представником податкового органу аргументами, представником позивача була подана відповідь на відзив, в якій останній звертає увагу, що у відзиві на позов податковим органом жодним чином не згадується про будь-яке документальне підтвердження існування податкової інформації на підставі якої прийнято оскаржуване рішення Головного управління ДПС у місті Києві.
Представник позивача звертає увагу, що в даному випадку рішення суб'єкта владних повноважень від 11 червня 2020 року № 63847 є очевидно протиправним та підлягає безумовному скасуванню, позаяк відповідно до пункту 21 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 18.07.2019 №805/4535/16-а, (№К/9901/36300/18) «Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформаиію, що наявна в інформаиійно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланиюгах постачання, а також податкова інформаиія надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом.»
Представник позивача зауважує, що аналогічний правовий висновок вказано у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 29 березня 2019 року № 808/3412/16 (№ К/9901/41648/18), від 19 березня 2019 року № 826/9534/17 (№ К/9901/50915/18), від 20 березня 2019 року № 826/7946/14 (№ К/9901/4504/18) тощо.
Також, представник позивача звертає увагу, що згідно з мотивувальною частиною постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 21 травня 2019 року № 817/1059/18 (№ К/9901/6628/19) «...не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку».
На підставі викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства України 28 травня 2004 року, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 12661200000005860.
Видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗІП» є: код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); код КВЕД 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи; код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад; код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 42.13 Будівництво мостів і тунелів; код КВЕД 42.91 Будівництво водних споруд; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.
11 червня 2020 року щодо позивача Головним управлінням ДПС у місті Києві було прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847.
Зазначене рішення прийнято комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС». В оскаржуваному рішенні від 11 червня 2020 року № 63847 Головним управління ДПС у місті Києві вказано, що «в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство здійснює придбання товарів/робіт (послуг) у СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «БІТСМАН ПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 43271801, ТОВ «ТРАССІР УА», код ЄДРПОУ 39768357».
Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до абзацу 1 пункту 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (що набрала чинності з 01 лютого 2020 року та чинна на момент виникнення даних спірних правовідносин) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Вказаний порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пункту 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Додатками № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.
Так, Додатком № 1 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема, відповідно до пункту 8 у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Крім того, згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Судом в свою чергу було встановлено, що за формою та змістом оскаржуване рішення контролюючого органу № 45003 від 17 березня 2020 року відповідають формі рішення, викладеного в Додатку № 4 до Порядку № 1165.
Так, у рішенні податкового органу зазначено про відповідність платника податку (позивача) критеріям ризиковості платника, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов'язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)» та яка повинна бути розшифрована.
Як вже було зазначено вище, оскаржуване рішення від 11 червня 2020 року № 63847 вмотивоване тим, що «в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство здійснює придбання товарів/робіт (послуг) у СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «БІТСМАН ПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 43271801, ТОВ «ТРАССІР УА», код ЄДРПОУ 39768357».
При цьому, суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації не під час виникнення даних правовідносин, ні під час розгляду судом даної справи, на підставі якої прийняті оскаржувані рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, податковим органом надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику.
З урахуванням наведеного вище та наявних в матеріалах справи первинних документів, які оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентами, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення, та які складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, що засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов'язань, суд вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
За правилами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Отже, в силу прямих приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити до адміністративного суду будь-яке рішення, прийняте контролюючим органом, у тому числі рішення відповідної комісії головного управління ДПС в області, місті Києві та Офісу великих платників податків ДПС щодо встановлення ризиковості платника податків, позаяк жодним нормативно-правовим актом юрисдикція адміністративного суду на розгляд спорів між платниками та контролюючими органами щодо оскарження такого роду рішень не виключається.
При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що приписами пункту 6 Порядку № 1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що встановлення Комісією Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності.
На переконання суду, з урахуванням викладеного та наявності реальних перешкод у подальшій господарській діяльності позивача, включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником.
При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.
Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.
Вищевикладене дає підстави суду для висновку про те, що аргументи позивача, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.
При вирішенні спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку № 1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.
Вказане вище означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847, протиправність якого була встановлена судом в ході розгляду цієї справи, а також подальше включення відповідачем позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі таких рішень тягне за собою виникнення негативних правових наслідків для позивача.
Отже, на думку суду, наявність запису в базах даних ДПС України про позивача як «ризикове підприємство» порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов'язок щодо реєстрації податкових накладних (п. 201.1. ст. 201 ПК України), що фактично позбавляє можливості товариству з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» належним чином проводити свою господарську діяльність.
При цьому, такі додаткові ускладнення у вигляді необхідності надання позивачем додаткових документів та пояснень задля здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування після зупинення їх реєстрації, ставлять позивача у нерівне становище відносно інших платників податку, не включених до переліку ризикових, податкові накладні/розрахунки коригування яких реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних безперешкодно та своєчасно.
Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 жовтня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У контексті з наведеним вище суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, який забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, є зобов'язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та задовольнити позовні вимоги у цій частині.
При цьому, суд зауважує, що задоволення цієї вимоги на є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, оскільки позовна вимога про зобов'язання Головного управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає частинам 2 і 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню. Крім того, така вимога, як зазначено вище, відповідає останньому абзацу пункту 6 Порядку № 1165.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, офіс 409, код ЄДРПОУ 24157485) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова