ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2021 року м. Київ № 640/11995/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0296281206 від 08.04.2019 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від №0296281206 від 08.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних від 31.10.2017 року №14 та від 28.09.2018 року №25 та розрахунку коригування від 19.12.2017 року №1 до податкової накладної за період 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, до товариства застосовано штраф. Позивачем вказано, що податкову накладну від 31.10.2018 року №25 було подано в електронній формі до органу ДФС 15.11.2018 року о 19:56, проте, вказана податкова накладна була зареєстрована лише 16.11.2018 року. Крім того, у акті камеральної перевірки не враховано, що податкова накладна від 31.10.2017 року №14 не підлягала наданню отримувачу (покупцю), оскільки складена з типом причини - « 02» на неплатника ПДВ з кодом « 100000000000».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 24.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зауваживши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесене в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. На думку відповідача, обов'язковою умовою є наявність одночасно двох складових: податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою. Також відповідач вважає, що саме в момент отримання квитанції про реєстрацію електронного документа, податкова накладна може вважатися зареєстрованою.
Згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року№537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
30.07.2019 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як орган виконавчої влади.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку замінити відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) - на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017-2018 року, за результатами якої складено акт №2280/26-15-12-06/40282150 від 27.02.2019 року.
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема: №14 від 31.10.2017 року (дата реєстрації 16.11.2017 року, 1 день затримки) та №25 від 31.10.2018 року (16.11.2018 року, 1 день затримки).
26.03.2019 року позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечення на акт камеральної перевірки №2280/26-15-12-06/40282150 від 27.02.2019 року.
На підставі висновків акту перевірки №2280/26-15-12-06/40282150 від 27.02.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0296281206, не погодившись із яким, позивачем подано скаргу до ДФС України від 24.04.2019 року №24/04.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.06.2019 року №27472/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0296281206 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
За умовами, визначеними пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі також - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).
Як визначено пунктами 2, 3 Порядку №1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 11 Порядку №1246 обумовлено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Згідно з пунктами 12-16 Порядку№1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Якщо платником податку надіслано для реєстрації кілька примірників однієї податкової накладної та/або розрахунку коригування, зареєстрованими вважаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, відомості яких внесені до Реєстру, та платнику податку надіслана відповідна квитанція.
З аналізу вказаних норм висновується, що строки, визначені для реєстрації податкових накладних, встановлені у календарних днях, при цьому право платника податку для реєстрації податкових накладних пов'язане виключно з операційним днем, який відповідно до Порядку №1246 триває з 8-ї до 20-ї години. Разом з тим, податковий орган в будь-якому випадку зобов'язаний протягом операційного дня надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин, або зупинення реєстрації податкової накладної.
Оскільки законодавством встановлено чіткі та обмежені строки для реєстрації податкових накладних, задля уникнення порушення платником податків граничних строків для реєстрації податкових накладних у випадку коли гранична дата припадає на вихідний чи святковий день, положеннями Порядку №1246 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних
З матеріалів справи судом встановлено, що 15.11.2018 року позивачем направлено в електронному форматі до Державної фіскальної служби (ДФС) для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.10.2018 року №25 (час відправки документа - 19:56 год.).
Цей факт підтверджено копією витягу з електронного кабінету платника податків.
Граничний строк реєстрації вказаної податкової накладної по 15.11.2018 року.
Відтак позивачем, надіславши на реєстрацію 15.11.2018 року в 19:56 год. податкову накладну, тобто в межах операційного дня, своєчасно виконано свої зобов'язання, передбачені податковим законодавством з реєстрації податкової накладної від 31.10.2018 року №25 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, квитанція про прийняття або неприйняття вказаної податкової накладної мала б бути надіслана позивачу в межах операційного дня, тривалість якого визначена пунктом 3 Порядку №1246, тобто з 08:00 до 20:00 15.11.2018 року, водночас, надіслана не була.
Податкова накладна від 31.10.2018 року № 25 була зареєстрована контролюючим органом 16.11.2018 року о 08 год. 00 хв., що підтверджується квитанцією №1, наявною в матеріалах справи.
Так, з вищевикладеного судом встановлено, що протягом операційного дня позивач не отримав квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації вищезазначеної податкової накладної, направленої на реєстрацію 15.11.2018 року.
Однак, з огляду на зазначені обставини та з врахуванням правових наслідків, передбачених пунктом 201.10 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкова накладна від 31.10.2018 року №25 вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її надіслання, а саме 15.11.2018 року.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №806/832/17, від 27.03.2018 року у справі №825/2411/16, від 26.06.2018 року у справі №806/2219/16, від 22.11.2018 року у справі № 813/815/18, від 26.11.2018 року у справі №813/815/18.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірна податкова накладна не надсилалась позивачем в межах операційного дня 15.11.2018 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Посилання відповідача на положення Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, яким визначено основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу, не приймається судом до уваги, оскільки автоматизована перевірка податкової накладної, що надійшла на реєстрацію до закінчення операційного дня не виключає право позивача на граничний термін її подання, а саме до 20 год. операційного дня.
Суд зауважує, що жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні реєстрації податкової накладної від 31.10.2018 року №25 відповідачем суду не надано. Відтак, відсутні підстави вважати, що у даному випадку наявна вина позивача щодо несвоєчасної її реєстрації.
Таким чином, позивачем доведено, що в межах граничного строку реєстрації податкових накладних надіслано податкову накладну від 31.10.2018 року №25, що свідчить про те, що ним добросовісно вживалися заходи для виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних.
При цьому, відповідачем не виконано обов'язку протягом операційного дня надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин.
Згідно з пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Протиправність діяння обумовлена невиконанням чи неналежним виконанням вимог, встановлених законом. Відповідальність за діяння можлива лише у разі, якщо на особу покладено обов'язок діяти у певний ситуації у визначений спосіб. Відсутність вини платника податків унеможливлює можливість притягнення до відповідальності за податкові правопорушення.
Таким чином, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України можливе лише за наявності безпосередньої його вини.
Вказану правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №819/777/17, від 30.01.2018 року у справі №815/2745/17 та враховуються судом при вирішення даного спору відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, суд вважає, що позивачем вчасно, у строк, встановлений законом, були здійснені всі необхідні дії щодо складання та відправлення для реєстрації податкової накладної від 31.10.2018 року №25, однак за незалежних від позивача причин, подані для реєстрації податкові накладні не були зареєстровані вчасно.
В зв'язку із чим, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення в частині податкової накладної від 31.10.2018 року №25.
Що стосується податкової накладної, наведеної в таблиці № 1 за № 14, суд зазначає наступне.
Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Нормами статей 195, 211 та пункту 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Тобто, всі податкові накладні, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, не видаються покупцю. Податкові накладні, які складені на операції, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, можуть бути як такими, що надаються покупцю, та і такими, що не надаються покупцю.
Суд зазначає, що податкова накладна від 31.10.2017 року №14, по якій відповідачем встановлено порушення строків реєстрації містить відмітку про те, що така податкова накладна не надається отримувачу (покупцю).
Так, вищевказаними нормами статті 120-1.1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Податкова накладна, яка складена позивачем у відповідності до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не підлягала наданню отримувачу (покупцю).
Суд зауважує, що передбачаючи для платника податку на додану вартість відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних законодавець переслідував мету захисту прав та законних інтересів покупців товару, які є платниками податку на додану вартість, адже згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України виключно податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Натомість, у тих випадках коли податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю), тобто не слугують підставою для нарахування сум податку, які включаються до податкового кредиту, відповідна мета відсутня.
Крім того, згідно абзацу 21 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. В той же час, контролюючим органом не встановлена неповнота декларування позивачем своїх податкових зобов'язань та порушення прав контрагентів позивача.
За таких обставин, суд погоджується із позивачем, що оскільки контрагенти позивача не зазнали шкоди від несвоєчасної реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем сплачені податкові зобов'язання, а відтак бюджет не зазнав втрат, застосування до позивача штрафних санкцій не є доцільним.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що штраф за порушення строку реєстрації податкової накладної від 31.10.2017 року №14 був накладений відносно позивача протиправно.
Як встановлено судом, ГУ ДФС у м. Києві складено акт №2280/26-15-12-06/40282150 від 27.02.2019 року про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ФОРТУНА НОБІС». Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ФОРТУНА НОБІС» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 року (таблиця 1) в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 податкового кодексу України: Податкова накладна №14 від 31.10.2017 року; податкова накладна №1 від 19.12.2017 року; податкова накладна №25 від 31.10.2018 року та податкова накладна №25 від 28.09.2018 року.
На підставі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення від 08.04.2019 року №0296281206 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, зазначених у акті. Загальна сума штрафу двадцять шість тисяч шістсот сорок чотири гривні 92 копійки. Судом досліджено надані позивачем обґрунтування, доводи та документи щодо податкових накладних від 31.10.2018 року №25 та від 31.10.2017 року №14, при цьому, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2019 року №0296281206.
Як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині нарахування штрафу по податкових накладних від 31.10.2018 року №25 та від 31.10.2017 року №14.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на рішення "Серков проти України", в якому з посиланням на правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини, встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на підставі чого органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0296281206 в частині нарахування штрафу по податкових накладних від 31.10.2018 року №25 в розмірі 23875, 09 грн. та від 31.10.2017 року №14 в розмірі 43,33 грн. з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 року №0296281206 в частині податкових накладних від 31.10.2018 року №25 щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 23875, 09 грн., від 31.10.2017 року №14 щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 43, 33 грн.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з платіжним дорученням від 02.07.2019 року №7057982458, що міститься в матеріалах справи за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 960 грн. 50 коп., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 року №0296281206 в частині податкових накладних від 31.10.2018 року №25 щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 23875,09 грн., від 31.10.2017 року №14 щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 43,33 грн.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» (код ЄДРПОУ 40282150) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) суму сплаченого судового збору у розмірі 960 ( дев'ятсот шістдесят) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
4. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА НОБІС» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 5 Н/П 134, код ЄДРПОУ 40282150);
Відповідач : Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Повне рішення складено 24.03.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна