26 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/1388/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
09.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить: зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 (справа № 620/1388/19), яким Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум. Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що набрало законної сили рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/1388/19, яким, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум, при цьому рішення суду залишається невиконаним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 призначено до розгляду вказану заяву в порядку письмового провадження та надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) строк для подання пояснень.
ГУ ПФУ в Чернігівській області надано пояснення, в яких зазначено, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 останнім виконано в повному обсязі, в межах покладених судом зобов'язань. При цьому, зазначено, що на виконання вказаного рішення суду 26.08.2020 здійснено перерахунок пенсії позивачу з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з 70% грошового забезпечення. Заборгованість внаслідок перерахунку пенсії відсутня. 17.02.2021 ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснило перерахунок пенсії заявнику з 05.03.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, виходячи з основного розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Різницю пенсії, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії при виконанні рішення суду в сумі 22255,91 грн буде виплачено заявнику за наявності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки пенсійні виплати здійснюються ГУ ПФУ в Чернігівській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення суду 07.08.2020 набрало законної сили, 16.09.2020 видано виконавчий лист.
Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Нормами ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою/органом, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа/орган, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б принципу верховенства права.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу (контролю за виконанням рішення), на переконання колегії суддів, можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Так, рішенням суду у даній справі, серед іншого, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум.
ГУ ПФУ в Чернігівській області вказує, що 26.08.2020 здійснено перерахунок пенсії позивачу з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з 70% грошового забезпечення. 17.02.2021 ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснило перерахунок пенсії заявнику з 05.03.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, виходячи з основного розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Різницю пенсії, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії при виконанні рішення суду в сумі 22255,91 грн буде виплачено заявнику за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Таким чином з вищенаведеного слідує, що рішення суду не виконано, чим фактично, нівелюється звернення до суду та задоволення позову, адже всеодно пенсійний орган наголошує на тому, що заборгованість буде виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, після набрання законної сили рішенням суду у справі заборгованість по пенсії позивачу внаслідок перерахунку не погашена, що не відповідає засадам та завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції”, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Immobiliare Saffi “проти Італії”, заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004).
Отже, позивач, отримавши рішення суду про зобов'язання здійснити виплату пенсії (або стягнення на її користь коштів) та пред'явивши це рішення до органу виконавчої служби, має “законні сподівання” на його безперешкодне, швидке та повне виконання.
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) “Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень” Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio.
Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що судові рішення, які набрали законної сили мають беззаперечно бути виконаними. Більш того, суд наголошує на тому, що під час його виконання, боржник не може на власний розсуд інтерпретувати визначені судом у резолютивній частині рішення дії зобов'язального характеру та самостійно визначати обсяг та порядок (механізм) виконання судового рішення.
Так, з метою належного захисту прав сторін щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок встановлений ст. 382 КАС України, який підлягає застосуванню до суб'єкта владних повноважень у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача, та як наслідок зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі № 620/1388/19 протягом одного місяця після отримання копії вказаної ухвали.
Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі № 620/1388/19 протягом одного місяця після отримання копії вказаної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складено 26.03.2021.
Суддя О.М. Тихоненко