26 березня 2021 року Справа № 580/917/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 580/917/20
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв ухвалу.
17.03.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Черкаського окружного адміністративного суду від державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), надійшла заява про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 580/917/20, відповідно до якої заявник просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на підставі якого Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 10.12.2020 № 580/917/20 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум шляхом прийняття рішення про стягнення 29275,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.03.2021 призначено судове засідання з розгляду подання на 26.03.2021.
Представник заявника - відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у прохальній частині подання просив суд здійснити розгляд без участі представника заявника.
Позивач (стягувач) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача (боржника) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи подання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/917/20, суд зазначає про таке.
16.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 70 % грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 однією сумою.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 70 % грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн 50 коп; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення від 28.04.2020 у справі № 580/917/20 набрало законної сили 07.08.2020.
10.12.2020 позивачу видано виконавчий лист у справі № 580/917/20 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.
11.01.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження № 64063427 з виконання виконавчого листа від 10.12.2019 № 580/917/20.
У обґрунтування подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/917/20 зазначено, що боржником рішення суду від 28.04.2020 у справі № 580/917/20 не виконано. Заявник посилається на статтю 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та статті 18, 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституція України гарантує кожному право порушити у суді будь-який позов, що стосується його прав та обов'язків. «Право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» (рішення у справі Деркач та Палек проти України, від 06.06.2005, заяви № 34297/02 та № 39574/02).
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.
Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду добровільно, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.
Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із статтею 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Законом №1404. Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд зазначає, що із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, що встановлені законом.
Такий випадок передбачено частиною 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: у разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Судом встановлено, що листом від 16.02.2021 №2300-0802-5/10174 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило державного виконавця про те, що боржником здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2018, що підтверджується протоколами про перерахунок. Заборгованість з перерахованої пенсії включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Згідно частин 3, 4 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Тлумачення правових норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
У поданні відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 28.04.2020 у справі № 580/917/20 державний виконавець не обґрунтував наявності обставин, існування яких ускладнює виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 580/917/20 або робить виконання неможливим.
Саме по собі невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області судового рішення у встановлений виконавцем строк чи наявність боргу не є такими обставинами, позаяк статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладається примусове виконання рішень.
Неналежне виконання відповідачем судового зобов'язання в частині несвоєчасної виплати призначеної пенсії у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки не свідчить про неможливість його виконання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і Законом №1404.
За змістом статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відомостей про те, що виконавцем вживались передбачені Законом №1404 заходи примусового виконання рішення, а саме - повторна перевірка виконання рішення боржником, оформлення акта про повторне, без поважної причини невиконання рішення боржником матеріали справи не містять.
Суд відхиляє як необґрунтовані у контексті причинно-наслідкового зв'язку з обставинами справи, реалізацією повноважень боржника та діями державного виконавця твердження/доводи заявника на лист відповідача від 16.02.2021 № 2300-0802-5/10174, позаяк заявником не надано доказів вчинення достатніх дій, спрямованих на виконання судового рішення та доказів, що вчинені дії не призвели до виконання судового рішення
Суд встановив, що відсутні підстави для висновку про те, що виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 580/917/20 є ускладненим чи неможливим.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплачених сум пенсії.
Виконавець просив змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів у визначеній сумі 29275,20 грн, що не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття рішення у справі №580/917/20.
У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а (ЄДРСР 83330657) зазначено: зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права.
Суд дійшов висновку, що у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/917/20 належить відмовити.
Керуючись статтями 5, 205, 223, 241, 243, 245, 248, 256, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/917/20.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова